Шахтар - Порту 2:2. Фактор Мартінеса: випадковість чи задум?

Ліга Чемпіонів 2014/15. Груповий раунд. Другий тур

Львів. Стадіон "Арена-Львів"

Головний арбітр: Джюнейт Чакир (Туреччина)

"Шахтар" (Донецьк, Україна) - "Порту" (Португалія) 2:2

Голи: Тейшейра 52, Адріано 85 - Мартінес 89 (пен.), Мартінес 90+4

"Шахтар": Пятов, - Срна, Кучер, Ракицький, Азеведо - Степаненко, Фернандо -Коста (Бернард 79), Тейшейра, Тайсон (Ілсіньо 75) - Адріано

"Порту": Фабіано - Даніло, Майкон, Інді, Сандро - Маркано (Мартінес 65) - Тельо, Еррера, Браїмі (Лопес 78), Олівер - Абубакар (Кінтеро 65)

Попередження: Кучер 34, Степаненко 36, Срна 49, Фернандо 69 - Олівер 35, Майкон 48

Навряд чи хтось здатен сказати про свій дім погане слово… На передматчевій прес-конференції питання щодо місця дислокації "Шахтаря" було популярним. Його задавали і Мірчі Луческу, і Хулену Лопетегі. Але, власне, то було питання, на яке відповідь могла бути тільки одна: навряд чи тренер "Шахтаря", або його візаві, могли сказати, що Львів – погане місто для матчів Ліги чемпіонів. Це було б як мінімум не коректно по відношенню до культурної столиці України, яка зголосилась прийняти "обездомлену" команду. А як максимум – це просто була б неправда, бо Львів реально – чудове місто для Ліги чемпіонів.

Чудове у всіх аспектах. Воно не настільки велике, щоб виникали проблеми з пересуванням і достатньо велике та функціональне для того, щоб цікаво зайняти вільний час приїжджих гостей. Воно не настільки розбалуване футболом, щоб проігнорувати такий матч і достатньо розважливе для того, щоб через футбол не ускладнилося життя байдужих до спорту №1 людей. Воно не настільки зарозуміле, щоб не прийняти гостей і достатньо просте для того, щоб гості почувались в його горнилі наче вдома… Мірча Луческу і Хулен Лопетегі можливо й готували для прес-конференцій шаблонні відповіді, але відповіді про Львів були єдино-можливими, шаблонно-відвертими. Львів – чудове місто для Ліги чемпіонів.

Ще у п’ятницю була інформація, що всі квитки на "Арену Львів" знайшли своїх власників. А якби існувала така собі "анти Арена Львів" – стадіон, на якому б мали зібратись противники даного матчу, - то й вона, ризикнемо припустити, була б заповненою під зав’язку. Справа в тому, що перебуваючи майже дві доби в центрі подій, довелося чути й відгуки типу "за збірну Бразилії не вболіваємо", "на "Шахтар" байдуже"… Навряд чи й з тих 33-х тисяч, що були сьогодні на трибунах, усі горять почуттями до донецької команди. Але сьогодні вболівали не за "Шахтар", а за українську команду. Національна ідея робила атмосферу на стадіоні незабутньою. Синьо-жовті стяги, український гімн, патріотичні гасла – це те, чим Львів може вражати не тільки нашу країну, а й цілу Європу.

"Шахтар" сьогодні все таки був фаворитом. Про це говорили букмекери, про це, власне, можна було судити з настрою обох команд. Мірча Луческу дуже розкуто почував себе перед матчем, а Хулен Лопетегі був, як здалось, напруженим і сконцентрованим. Та й кадрових проблем у "Порту" було більше, що для таких поєдинків важливо. Елтон і Каземіро через травми навіть до заявки не потрапили. А от Джексон Мартінес на лаві для запасних – то несподіванка від Лопетегі. Колумбійця всі чекали в основі, але з перших хвилин на вістрі атаки португальського колективу вийшов Венсан Абубакар – дуже талановитий нападник, який зробив собі ім'я в Франції. З флангів камерунцю допомагали Ясін Браїмі та Тельо. За середину поля відповідали Ектор Еррера, Іван Маркано та Олівер Торрес. Місце в воротах зайняв бразилець Фабіано, а лінію перед ним сформували захисники Даніло, Майкон, Мартінс Інді та Алекс Сандро.

А от Мірча Луческу сюрпризів візаві не підготував ніяких. Склад "Шахтаря" виявився повністю прогнозованим. Андрій П'ятов захищав ворота, Даріо Срна та Дуглас Коста відповідали за правий фланг, Марсіо Азеведо та Тайсон – за лівий. На вістрі атаки діяв Луїс Адріано. Під ним - трикутник Степаненко-Фернандо-Тейшейра з останнім на вершині. В центрі захисту – традиційна пара Кучер-Ракицький.

Важко погано грати, коли так вболівають… З іншого боку, якби все було так просто, то господарі всюди і завжди були б переможцями. А "Шахтар" у першому таймі не претендував на звання переможця. Першу половину тайму "гірники" грали з "Порту" на рівні, а от другу програли. І мали, якщо відверто, пропускати у свої ворота як мінімум один гол.

Довго розкачувались команди. Донеччани в першу десятихвилинку взагалі нічого не створили біля чужих воріт, а от португальці шукали і знаходили передачами Абубакара. От тільки нападник ніяк не міг акцентовано пробити: то несильно ударить ногою, то головою просто штовхне м’яча… На старті "дракони" виглядали без особливого шарму, як і "Шахтар", котрий, втім, міг забити завдяки сміливості Тайсона. Лівому вінгеру набридло брати участь у плетіннях мережив біля ворожив воріт і він, отримавши шкіряного на куті штрафного майданчика, класно вистрілив під дальню стійку. От якби трохи вище… а так Фабіано, витягнувшись струною, дістав.

Але підтримати темп "гірникам" не вдалося. "Порту" миттєво відповів ударом Даніло з правого краю у нижній дальній кут воріт української команди – неточно. І от приблизно після цього моменту гості посміливішали попереду і у "Шахтаря" з'явились можливості для стрімких контратак. Дві були просто вбивчими, якщо судити з початкової фази. Однак у завершальній (фазі) були помилки у вигляді неточних передач: Тейшейра і Коста відзначились загубленими нагодами.

Було цікаво, коли прострілював Ракицький (ніхто не зміг відгукнутись через пильну опіку опонентів), і коли Срна вибігав на випадкову передачу (тобто, таку, яка за задумом адресувалась не йому) – не встиг. А "Порту" принишк, аж поки не увімкнувся Тельо. Щоправда, іспанець перейняв лаври Абубакара – бив неточно і просто тикав м’яча. То було в середині тайму. Цей період відзначився також класним, але не дуже точним ударом Дугласа Кости в стилі "змістився з флангу - пробив". А далі більше: Фернандо в бойовому стилі виграв територію на правому фланзі і дуже добре прострілював на Адріано – нападнику завадили пробити. Стадіон розчаровано сприйняв таку невдачу, але вже через декілька обертів хвилинної стрілки забув про неї, тішачись із успіху П’ятова. Андрій в блискучому стилі потягнув пенальті від Браїмі. Алжирець, який сам і заробив для "Порту" право на одинадцятиметровий, пробив хоч і в кут воріт, але на дуже зручній для голкіпера висоті. Кучер не хрестився, але, напевно таки, дякував Богові за П’ятова. Саме Олександр сфолив на Браїмі, коли той досить повільно, але цілеспрямовано вбігав в штрафний майданчик "Шахтаря" з лівого флангу. Минулось… і "Шахтар" останні хвилини відверто догравав.

Догравав, щоб почати другий тайм з позиції сили. Щоправда, така манера не гарантувала "гірникам" легкого життя, зважаючи на контратаки "драконів". Ось наприклад як на 50-й хвилині, коли Кучер надзусиллями зупинив Тельо уже майже перед самим П’ятовим. А ще на самісінькому початку був черговий простріл на Абубакара… Але потім в донеччан, дійсно, життя полегшилось, зважаючи на те, що "Порту" вже не міг грати на контратаках. Чому не міг? Бо сильні команди вкрай рідко грають на контратаках, коли програють. А програвати португальці почали з 52-ї хвилини.

А гол то – прямо якийсь символізм. По-перше, там на стадіоні зароджувалось чи погасало (точно авторові цих рядків важко сказати, так як було трохи не до трибун) гасло про сусідів "хто не скаче"… По-друге: у штрафному майданчику "Порту" відібрав м’яча в опонента і віддав гольову передачу на Тейшейру Кучер, який в першому таймі "привіз" пенальті… По-третє: опонентом тим був Олівер, за долю якого португальські журналісти особливо переживали перед матчем і без якого, за словами Лопетегі, "Порту" був би не той. Ну і можна додати по-четверте: "гірники" забивали на порожні ворота, що так характерно для команди Луческу.

"Порту" на емоціях (емоціях розчарування) пішов вперед, створивши момент Еррери. Мексиканцю дали багато волі і він не впустив нагоди для удару. То був більше спонтанний епізод, а от Майкон зі штрафного пробивав акцентовано, а Кінтеро, який з'явився на полі разом з Джексоном Мартінесом, - акцентовано і дуже хитро. Повз стійку пройшов м’яч.

Португальці уже атакували тільки позиційно, але "Шахтар", варто віддати належне, добре захищався. Без паніки, авантюр і сумбуру… Щоправда, повністю позбавити П’ятова хвилювання не вдалося (удари Кінтеро приблизно на 70-й хвилині і, здається, Сандро на 75-й), але то не смертельно. Смертельним для господарів міг бути момент на 83-й хвилині, коли Кінтеро один на один вийшов з голкіпером "Шахтаря", але Андрій виявився сильнішим… На останніх хвилинах донеччани перебували в облозі, що дуже не подобалось комусь із так званих вболівальників, які викинули на газон палаючий фаєр. Очевидно, підопічні Луческу дуже близько до серця сприйняли той випадок і заспокоїли глядачів другим голом у ворота португальського гранда. Контратака, яку не загубив Ілсіньо, завершилась пасом на лівий фланг на Бернарда і його чи то ударом, чи то пасом. Як би там не було, але шкіряний летів повз дальню стійку, поки Луїс Адріано не переправив його у, знову ж таки, порожні ворота. І вже друге пенальті, яке Мартінес, на відміну від Браїмі, реалізував чітко, здавалось би, португальцям не допоможе. Однак саме момент з потраплянням м’яча в руку Ракицького після прострілу Лопеса виявився переломним. Гості повірили, що зможуть все виправити і за свою віру були нагороджені голом того ж таки Мартінеса на останніх секундах. Тельо отримав м’яча зліва, обіграв Срну, прострілив на ближню стійку і 2:2.

"Шахтар" не міг перемогти "Порту" в Порту, не міг перемогти в Донецьку, не переміг і у Львові. Не переміг, але був до цього дуже близьким. Хто знає, чи забив би двічі Мартінес, якби вийшов в основному складі. Тож важко сказати, спрацював план Лопетегі чи просто так склались обставини. Як би там не було, дуже прикра, але несмертельна для "Шахтаря" нічия (і закономірна). Далі "спарка" з БАТЕ, який, як виявляється, роздавати очки наліво і направо не буде (он, у вболівальників "Атлетика" спитайте), а португальці з іспанцями на смерть рубатимуться між собою…