Лига Европы
Лига Европы

Лига Европы - результаты и расписание матчей, турнирная таблица, новости.

"Їхня Макіївка" та місто номенклатурників. Мандрівка до Бельгії з UA-Футбол


Ґенк та Брюссель українськими очима

"Їхня Макіївка" та місто номенклатурників. Мандрівка до Бельгії з UA-Футбол


Вирушаючи разом з командою київського «Динамо» на виїзд до Ґенка, кореспондент UA-Футболу сподівався сформувати свій міні-маршрут по 64-тисячному містечку в Лімбурзі, втиснувши його в офіційну програму футбольних заходів і врахувавши екскурсію до Брюсселя. По-перше, саме в Ґенку знаходиться одна з найчисельніших українських діаспор у Бельгії. Нараховує вона близько 400 осіб і має свою, відкриту в 1986 році Українську автокефальну православну церкву Святого архистратига Михаїла. По-друге, в цьому місті розташований бельгійський аналог українського Пирогово – музей Бокрейк. Третє – в Ґенку є унікальний в своєму роді парк сонячних годинників.

Втім, обставини зробили вибір маршрутів обмеженим. Відвідати вдалося лише одну з запланованих точок, та й ту – вночі. Через поломку літака команда, журналісти і члени офіційної делегації вилетіли з Борисполя з тригодинним запізненням і прибули до Ґенка вже коли на вулиці сутеніло. З аеропорту Льєжа автобуси відправилися навіть не до готелів, а безпосередньо на «Кристал Арену», де підопічні Маріо Беена проводять свої домашні матчі. Річ у тім, що команда ризикувала спізнитися на офіційні передматчеві заходи – прес-конференцію і відкрите тренування. Власне, через те знайомство з Ґенком розпочалося зі стадіону.

Зазначимо, що на стовпах вздовж доріг, які ведуть до арени, розвішені прямокутні стяги зі зображенням гравців команди. Тротуари навколо стадіону вкриті не асфальтом і не бруківкою, а дрібною галькою. Оскільки в день матчу невпинно моросів дощ, пішохідна зона стала трохи болотистою і де-не-де рясніла калабанями. Втім, місцевих вболівальників це не лякало. Не прихопивши парасольок, вони неквапом поїдали смажені сосиски й картоплю. До слова, один аналог нашого хот-дога тут коштує шість євро. Саме аналог, бо ні за наповненням, ні за розміром зі схожою продукцією на НСК «Олімпійський» харчі на «Кристал Арені» порівнювати не можна. То – справді величезні порції, які осилити здатен не кожен.

Людно було й у клубному фан-шопі, де найбільш ходовим товаром, з огляду на погоду, стали шапки в клубних кольорах вартістю 20 євро. Сама ж «Кристал Арена» вразила найперше вертикальними трибунами, які буквально нависають над газоном. В прес-центрі облаштований повноцінний бар, у якому журналісти можуть підкріпитися гарячими наїдками, випити «коли» чи смачного пива «Кристал». Ґречні офіціанти запропонують свої послуги, щойно зупинишся, аби порозмовляти з кимось з колег. І то за умови, що їжа й напої тут безкоштовні. В принципі, як і в нас на «Олімпійському», де кава й печиво дивовижним чином зникають ще до матчу. В Ґенку бар працює постійно, до тих пір, поки прес-центр не покине останній журналіст.

Сама ж прогулянка містом, яке ще у 60-ті роки минулого сторіччя вважалося шахтарським, вийшла скороченою до неможливості й фактично обмежилася нічною мандрівкою. Найсильніше враження склав той самий парк, у якому знаходиться кілька десятків сонячних годинників. Їх теж бачили – у формі тарілок, книжок і конусів. Проте нічна пора давала лише візуальне уявлення про те, як ці годинники працюють.

Тому значно більше вразила флора й фауна парку. Мальовниче озеро з великим фонтаном густо наповнене птаством – лебедями, качкамки, гусями. Щось схоже можна побачити в дніпропетровському Парку Лазаря Глоби. Різниця лишень у тому, що бельгійські птахи людей не бояться, а щиро радіють їхній появі, красуються перед ними і своєю появою натякають, мовляв, не завадило б нас чимось вгостити. Власне, на узбережжі того озерця потоваришував з найбільш ручним його мешканцем – величезним гусаком, який, помітивши у моїх руках булку, підбіг і безпардонно почав смакувати здобу. Не тому, що голодний – таких тлустих і величезних гусаків не бачив у найліпших західноукраїнських ґазд. При цьому білосніжно білий птах своїм сильним дзьобом намагався відкушувати хліб так, щоб бува не поранити того, хто годує. Виходило незграбно, але той намір був помітний. Потім, коли присів на лавці, щоб кинути хліба лебедям, той самий гусак підійшов і вдячно потерся головою у бік.

Така ідилія, зізнаюся, сильно вразила. Особливо на фоні історії, яку почув кілька років тому в рідному Тернополі. З місцевого зоопарку там втік, злетівши на крилах, лебідь. Він так і не приземлився, бо один з кмітливих мисливців у сусідньому селі благородного птаха підстрелив. Коли «снайпера» зловили, він пояснив, що вбив лебедя, щоб з’їсти. Цікаво, що в Ґенку тварин ніхто не сторожує. Страшно подумати, що було б, якби поруч з цими птахами поселити з десяток пересічних українців. Не тих, звісно, які живуть тут приблизно після Другої світової війни і вже встигли за ментальністю стати бельгійцями. Чи то пак – європейцями.

Для несвідомих відвідувачів цього парку його упорядники розвісили оригінальні знаки: один сповіщає про заборону ловити рибу, інший демонструє, що собаки не мають права спорожнятися на паркових газонах. Ще одне одкровення – встановлені сучасні тренажери. В принципі, у Києві вони теж не є дивиною. Та якість різна. Наші розпадаються після кількох тижнів користування, ґенківські ж в ідеальному стані не дивлячись на те, що повитирана фарба на ручках дає зрозуміти, що займаються на цих снарядах не один місяць.

Взагалі, Ґенк – то наше проекція пересічного шахтарського містечка в Україні років через 50. Без різниці – Червонограду на Львівщині чи Макіївки на Донеччині. Вугілля тут припинили видобувати ще в 60-ті роки. Та місто не занепало, не втопилося в смітті й териконах, а стало затишним і комфортним для життя й відпочинку. Шахти тут замінив завод Ford Motor Company, на якому щоправда працюють здебільшого еміґранти. Таких тут багато. Згідно зі статистичними даними, на землях Лімбурґа проживають представники 85-ти національностей і при цьому третина з них не має бельгійського громадянства. Власне, чи варто дивуватися, що в жодному з нічних магазинів ми не зустріли продавця-аборигена? Серед торговців склепів і фаст-фудів зустрічали арабів, негрів, турків і навіть балканців. Жодного бельгійця!

Важко сказати, чи правий був автор статті на одному з туристичних сайтів, який зазначив, що мешканці Ґенка – мабуть, найдобріші в Європі. Щоб робити такі висновки, десятка годин подорожі замало. Втім, одна історія в цьому аспекті таки вразила. Зупинившись, аби сфотографувати фігуру Христа у центрі міста, не помітив, що трохи зайшов на проїжджу частину. Річ у тім, що вночі в Ґенку автівок не помітиш практично зовсім. Але одна така над’їхала. Її водій, зупинившись поряд, не сигналив, не обурювався, а дочекався, поки турист зробить кадр, привітно помахав рукою у відповідь на подяку і поїхав у своєму напрямку.

Цікаво, що дорожні магістралі Ґенка освітлюються лампами на світлових батареях, а вигляд цих ліхтарів створює гармонійну картину з білих пелюстків над дорогою. Центр Ґенка частково простакуватий, але поряд з будівлями, які віддалено, не за кількістю поверхів схожі на наші універсами, приваблює вуличками з затишними триповерховими хатинками, побудованими вздовж широкої пішохідної вулиці, з лавками посередині і стоянками для велосипедів на узбіччі.

Окрасою міста є церква Сен-Мартен. Її історичні корені сягають 10-го сторіччя, але свого нинішнього вигляду храм набув у 1850 році, після чого був зруйнований майже повністю під час Другої світової війни. Відбудували церкву у 1960 році.

Власне, на цьому мандрівку Ґенком можна завершувати. Наступний день наша делегація майже до самого футбольного матчу присвятила екскурсії в Брюссель. Її трохи зіпсувала погода – майже безперервний дрібний дощ і туман, який ставав то густішим, то трохи розсіювався. Зрештою, погодні умови не заважали мешканцям бельгійської столиці масово здійснювати свої щоденні пробіжки Королівським парком. Навіть з вікна автобуса людей, які бігли вздовж оригінальної, оформленої клітчатим живоплотом платанової алеї, вдалося налічити кілька десятків.

Брюссель має два обличчя. Одне – сучасні будівлі в районі, де безліч офісних центрів, посольств і відомств Євросоюзу. Саме тут, в стінах непривабливої величезної склобетонної будівлі розташовується одне з трьох приміщень Європарламенту. Спектр пам’ятників тут розмаїтий – від двоколонного, віддалено схожого на паризький Нотр Дам Собору святих Михаїла і Ґудули, до невигадливого, але оригінального ящика на роздоріжжі багатоповерхового дому.

Собор святих Михаїла і Ґудули

Візитівок у бельгійської столиці кілька. «Державницькі» - Королівський палац, Тріумфальна арка. Фактично в суцільній з Аркю будівлі розташований Королівський музей історії армії, в якому зібрано десятки тисяч експонатів, які стосуються визначних битв і місцевих воєноначальників усіх часів. Вхід до музею – абсолютно безкоштовний, а функціонує він за кошти, які жертвують заможні бельгійці, котрим не байдужа історія власного краю. То не наші олігархи, державницька жертовність яких здебільшого зводиться до самолюбування себе в футболі.

Королівський палац
Тріумфальна арка
Королівський музей історії армії

Зрештою, від Брюсселю номенклатурного до культурного. Він розташований у так званому Нижньому місті. Наче символ переходу від сучасності до середньовіччя – пам’ятник Дону Кіхоту і Санчо Пансі зі склобенною спорудою за спиною. Зате «перед очима» героїв Міґеля де Сервантеса – виключно старе місто, з вузькими, насиченими кафе і ресторанами вуличками, зі шпилястою, в готичному стилі ратушею і оздобленими витонченими архітектурними знахідками будівлями.

Брюссельські Дон Кіхот і Санчо Панса
Пам'ятник угорському композиторові Белі Бартоку

Центральний майдан Брюсселю – Ґран-Плас – внесений до списку об’єктів Світової спадщини ЮНЕСКО. Майдан з усіх боків оточений історичними будівлями – збудованою в 15-му сторіччі ратушею, схожими на ті, що є окрасою площі Ринок у Львові Гільдійними будинками, «Хлібним домом» з його арками перед кожним вікном. Посеред майдану – жива ялинка, яку на той момент якраз почали оснащувати до Різдва. Поряд монтують величезний вертеп. Цікаво, як цей символ Різдва в’яжеться з тими міфами, які розповсюджує російське телебачення стосовно тотальної заборони всього християнського в Євросоюзі?

Різдвяна ялинка на Ґран-Плас
Ратуша
"Хлібний дім"
Атмосфери наближення свята не псує навіть похмура погода
Пам'ятник градоначальнику Брюсселя Шарлю Бюльсу

Та облишмо казкарів. Усі дороги Нижнього Брюсселю ведуть до, мабуть, головної пам’ятки столиці – Хлопчика, який пісяє. Перша згадка про цю статую датована 1388 роком. Легенд появи оригінального пам’ятника кілька. Одні бачать кінці в Ґрімберґенській війні і маленькому сині монарха, який мочився на воїнів з дерева, інші вважають, що то простий хлопчик, який ось таким чином погасив боєприпаси ворога. Так чи інакше, паломництво до пам’ятника величезне. Вздовж тих вуличок, які ведуть до Хлопчика, можна зустріти ще близько десятка копій інших пісяючих малюків різних розмірів. Один стоїть на вході до пабу і мочиться в келих з пивом, інший прикрашає сувенірну лавку, третій «рекламує» популярні останнім часом у Києві бельгійські вафлі (до слова, в Брюсселі вони коштують дешевше, ніж в українській столиці – один євро). Доповнює цю «гармонію» скульптура пісяючій дівчинці, яку не так давно в закутку одного з торгових центрів встановили наче на противагу хлопчикам.

Головний з пісяючих хлопчиків

Ось така вона, Бельгія крізь призму цієї сумбурної поїздки. Добре, що перед самим від’їздом з Брюсселя вдалося в одній з сувенірних крамниць натрапити на акцію – шість коробок розмаїтих цукерків продавали всього за 11 євро. Добре, бо іншої змоги купити шоколад, який у Бельгії один з найкращих, не було. Стадіон – а за ним аеропорт. А там – зачинене «дюті фрі». Перед відбуттям на летовище розглядаю розвішені на стінах знимки зірок Формули-1, які прибували сюди в різні роки для участі в Гран-прі Бельгії – й додому.

P.S. Відзначу, що проводити паралелі між українськими шахтарськими містечками і бельгійськими почав неспроста. Якщо вірити історичній праці бельгійського дипломата та історика Віма Петерса, саме його земляки у середині 18-го сторіччя першими інвестували кошти у видобуток вугілля в Донецькому кам’яно-вугільному басейні. Ця діяльність продовжувалася аж до Жовтневого перевороту 1917 року, після чого імноземні інвестори змушені були залишити Схід України. Цікаво, що в своїх спогадах бельгійські працівники бідкалися через відсутність на Донеччині пам’ятників та театрів. На них це діяло гнітюче. Виходить, вже тоді відчуття комфорту в європейців та жителів Царської Росії було різним…

Фото автора

Оцените этот материал:
Комментарии
Войдите, чтобы оставлять комментарии. Войти
Serge.Odessa/Kiev (Киев)
Народ имеет ту власть, которую заслуживает. Какой моральный уровень имеют, за такого и голосуют. А вообще всей Украине, как Львову, так и Донецку, так и Киеву до 64-х тысячного Генка как до луны раком! Жаль, что живем в такой жо.пе, и близжайшее время выхода не видно(((
Ответить
2
0
Вернуться к новостям
Комментарии 9
Serge.Odessa/Kiev (Киев)
Народ имеет ту власть, которую заслуживает. Какой моральный уровень имеют, за такого и голосуют. А вообще всей Украине, как Львову, так и Донецку, так и Киеву до 64-х тысячного Генка как до луны раком! Жаль, что живем в такой жо.пе, и близжайшее время выхода не видно(((
Ответить
2
0
genev09 (Донецк)
[quote datetime=" 02.01.2014 11:42 " author="Агент007 (Ковель)"] " Автор если ты настолько сильно ненавидишь Украину то какого **я ты не остался жить в Генке?" [/quote]автор ненавидит не всю Украину, а лишь часть ее... ну и не может в силу своей натуры без провокаций обойтись...
Ответить
7
6
Абрамов Жора (Донецк)
мда...для кого ты пишешь такие статьи?Пустая,даже рядом нележавшая около футбола,вьюха чисто для срача и майданутых троллей
Ответить
5
9
moderator
Агент007 (Ковель) 02.01.2014 11:42 Заблокований п. 4.9
Ответить
6
6
Агент007 (Ковель)
Автор если ты настолько сильно ненавидишь Украину то какого **я ты не остался жить в Генке?
Ответить
6
8
skopa (Харьков)
Правильно,неча брехать про ЕС.Нам российское дрьмо ближе..
Ответить
6
4
scorpius (Макеевка)
Бегло пролистал статью, но так и не понял, каким образом мой город имеет отношение к Бельгии.
Ответить
8
4
mongol (Донецк)
Когда Динамо играло с Генком и когда автор сподобился отпИсаться,как будто время остановилось.Причём Макеевка с её более чем полумиллионным населением к 60тысячному Генку?Вроде статья как статья,но потом понимаеш,что так культурно в дущу ещё не ср***ли.
Ответить
7
6
Мститель Неуловимый (Николаев)
аффтор в своем репертуаре , ему спать не дают лавры п.Гапона ... где футбол в это статье ? один офф топ , да провокационный заголовок ... видно правила сайта для него не писаны
Ответить
7
7

Новости Футбола

Лучшие букмекеры

Букмекер
Бонус