Фіорентина - Динамо. 1989-й. Істерія навколо суддівства

Коли відбулося жеребкування 1/8 фіналу Кубка УЄФА сезону-1989/1990, фаворитами цієї пари вважалися футболісти з України. Так, у їхньому складі вже не було Олександра Заварова, котрий перейшов у "Ювентус", але кияни й надалі залишалися базовою командою збірної СССР із тренером Валерієм Лобановським на чолі.

Перших два раунди Кубка УЄФА динамівці здолали надзвичайно легко. В 1/32 фіналу був розгромлений угорський МТК (4:0 завдяки дублеві Василя Раца і голам Олега Протасова та Павла Яковенка – удома; 2:1 після м’ячів Сергія Зайця та Олега Саленка – на виїзді). В протистоянні 1/16-ї з чеським "Баніком" з Острави питання про переможця кияни теж зняли за підсумками першого матчу. Вдома "біло-сині" перемогли 3:0 (забивали Олексій Михайличенко, Володимир Безсонов і Геннадій Литовченко). Той же Безсонов відкрив рахунок і в дебюті виїзної зустрічі. На тому ілюзії зникли остаточно. Гра завершилася 1:1.

Шлях "фіалок" до 1/8-ї був значно складнішим. Найперше з огляду на силу суперників. На стартовій стадії флорентійці, відповівши вдома завдяки єдиному голу Ренато Бузо на ідентичну поразку на "Весінте Кальдерон", здолали мадридський "Атлетіко" в серії пенальті. В 1/16 фіналу "Фіорентина" зійшлася з французьким "Сошо". Після домашньої нічиєї 0:0 до наступного раунду італійці вийшли, зігравши 1:1 на виїзді. Вирішальним знову став м’яч, забитий Бузо.

Кубок УЄФА-1989/1990. 1/8 фіналу. Перший матч

22 листопада 1989-го. Перуджа. "Стадіо Ренато Курі". 22 533 глядачі

"Фіорентина" - "Динамо" - 1:0

Гол: Р. Баджо 78 (з пенальті)

"Фіорентина": Ландуччі – Пін, Баттістіні (к), Вольпечіна – Піолі, Кубік, Дунґа, Дж. Якіні (Дзіронеллі 78) – Р. Баджо – Дертіція (Дель Лама 88), Ді К’яра

Тренер – Бруно Джорджі

"Динамо": Чанов – Баль – Лужний, О. Кузнєцов, Шматоваленко – Заєць, Безсонов, О. Михайличенко (к) – Литовченко, Яремчук – Саленко (Ю. Никифоров 88)

Тренер – Валерій Лобановський

Судді: Трішнер – Рікман, А. Райтнер (усі – Німеччина)

Попередження: Лужний 8, Саленко 53

Вилучення: Яремчук 36

З попередніх шести матчів проти "Фіорентини" "Динамо" виграло чотири.

1961-й. Ляпас володареві єврокубка
1969-й. Гра наосліп з трагедією на трибунах
1969-й. Холоста наполегливість
1977-й. Сім м’ячів для побратимів
1984-й. Як чемпіони світу в клоунів та блазнів перетворилися

"Фіалки" проводили домашні матчі в Перужді, оскільки їхній клубний стадіон знаходився на реконструкції перед проведенням Чемпіонату світу-1990. В складі господарів через травму не грав Бузо, голи якого допомогли тосканцям пройти "Атлетіко" та "Сошо". Наставник "Фіорентини" Бруно Джорджі сповідував не дуже поширену в ті роки тактичну модель з трьома оборонцями і двома нападниками, тобто, схему, трохи схожу на ту, яка допомогла перемогти самих флорентійців "Ювентусу" в півфіналі Кубка Італії-2014/2015 на минулому тижні.

Ворота господарів захищав Марко Ландуччі. Тріо оборонців склали Челесте Пін, капітан Серджіо Баттістіні та Джузеппе Вольпечіна. Пін був єдиним у складі господарів гравцем, який грав проти «Динамо» у товариському матчі п’ятирічної давнини. Тоді Челесте, до слова, відзначився автоголом. Фланги від прапорця до прапорця контролювали чех Стефано Піолі (справа) та Джузеппе Якіні (зліва). Контролювали за підтримки центрбеків і опорних хавів Карлоса Дунґи та Любоша Кубіка, звісно. 22-річний Роберто Баджо виконував роль «вільного художника», а аргентинець Оскар Дертіція і Альберто Ді К’яра діяли на вістрі атаки.

Лобановський у Флоренції не міг використати Олега Протасова, який напередодні травмувався. Сергій Юран тоді був ще надто молодим і мав, як потім виявиться, проблеми з режимом. А отже другого класичного форварда в пару до Олега Саленка в тренера киян не було. Валерій Васильович вирішив проблему, виставивши фактично трьох опорних хавбеків – Сергія Зайця, Володимира Безсонова і Олексія Михайличенка. Щоправда, діапазон дій Михайличенка, котрий вийшов на поле з капітанською пов’язкою, був помітно ширшим і не обмежувався лише руйнівною роботою. Олексієві разом із крайніми півоборонцями Геннадієм Литовченком та Іваном Яремчуком відводилися ключові ролі при організації контргри. Взагалі, цим тактичним варіантом Лобановський чітко окреслив бажання зіграти в класичний для себе виїзний варіант, оптимальним результатом для якого була нічия 0:0.

Крім того, через пошкодження не зміг зіграти Анатолій Дем’яненко, якого на місці лівого оборонця замінив молодий Сергій Шматоваленко. На протилежному ж краї грав Олег Лужний. Роль ліберо виконував Андрій Баль, стоппера – Олег Кузнєцов. Ворота традиційно захищав Віктор Чанов.

Роботи у динамівського голкіпера було достатньо. Ні, карколомних сейвів Чанов не робив – до пожеж у його володіннях справа доходила нечасто. Але серйозний тиск на ворота не вщухав впродовж усіх 90-та хвилин. Надто тоді, коли кияни змушені були діяти в меншості. Та про це згодом. У дебюті гри, коли, коли склади ще були рівними, Чанов двічі поспіль забирав до рук м’яч після непростих ударів Вольпечіни та Дертіції. Дальній постріл з відскоком від газону у виконанні Дунґи воротар брати намертво не наважився, відбивши кулю в сторону.

Динамівці, здається, притиснулися на старті поєдинку до власних воріт надто щільно, а вперед якщо й виходили, то невеликими силами. Скажімо, Саленко, отримавши довгу передачу з власної половини, гарно пробив з лінії карного майданчика, але Ландуччі цей м’яч взяв. Найліпше ж налаштування гостей характеризує удар Зайця метрів з 45-ти. Динамівський півоборонець не шукав інших варіантів й, ледь отримавши м’яч, ввімкнув могутню праву. Зрештою, забити з такої відстані складно, тим паче, що удар був трохи неточним.

А на 36-й хвилині трапився інцидент, який вніс у хід матчу злам. Пін разом із Баджо затиснули Яремчука, котрий прагнув прорватися до карної зони суперників через лівий край, у щільні лещата. Італійці, звісно, діяли на грані фолу, а може трохи цю грань перейшли. Зрештою, дій Яремчука після втрати м’яча то не виправдовує. Іван, прагнучи на емоціях помститися Баджо, в’їхав тому в гомілкостопний суглоб. Арбітр бачив усе і справедливо видалив динамівця з поля.

Цей, а також кілька інших епізодів спровокували у совєцьких спортивних газетах справжню істерію. Мовляв, західнонімецький суддя Карл-Гайнц Трішнер відверто симпатизував італійцям і зробив усе, аби ті перемогли. Втім, переглянувши повтори ключових моментів матчу кілька разів, уже тепер мусимо визнати, що ніхто нікого не вбивав, усі рішення арбітра були справедливими. Більше того, через дві хвилини після абсолютно виправданого вилучення Яремчукові Трішнер міг виганяти з поля Безсонова. Володимир продовжив полювання на Баджо і в момент, коли суддя не бачив, вдарив "Хвостика" ліктем по обличчю.

До перерви господарі встигли потурбувати Чанова ще двічі. Спершу поруч зі стійкою після навісу справа від Дунґи пробив головою Дертіція. Невдовзі ж Дунґа вдруге вистрелив здалеку, а Чанов знову його удар впевнено забрав.

По перерві перебіг подій на полі не змінився. Ще одну ідеальну нагоду відзначитися, відгукнувшись на навіс зліва від Кубіка після розиграшу кутового, втратив Дертіція. На цей раз м’яч від його голови влетів у стійку. Знову перевіряв пильність Чанова дальнім пострілом Дунґа – воротар не помилився. До слова, удару бразилець завдавав невдовзі після того, як отримав грубий удар по ногах від Саленка в середині поля. За це порушення динамівський нападник отримав попередження.

В епізоді, коли у центрі карного майданчика киян, розвернувшись, бив Баттістіні, "Динамо" врятував, підставивши на шляху м’яча ногу, Баль. А після того ж, коли кулю в падінні у напрямку воріт спрямував Ді К’яра, гостей врятувала лише виключна самовідданість. Дертіція, отримавши м’яч, спершу бив з меж воротарської зони п’ятою, потім, стоячи обличчям до воріт. Ці постріли Михайличенко заблокував, захищаючи ворота тілом, а спробу третього удару Дертіції нейтралізував у відчайдушному підкаті Безсонов.

Але найцікавіше, що відбившись, кияни вибігли у стрімку контратаку, після якої м’яч опинився у воротах Ландуччі. Литовченко з Саленком хрестоматійними перепасовками вдвох пройшли усе поле. Щоб врятувати становище, зустрічати їх до лінії карного майданчика вибіг Ландуччі. Однак Саленко в цю мить віддав вправо на Литовченка, а той пробив під поперечину воріт, у яких був один оборонець. Однак взяття воріт арбітр не зарахував і то була ще одна причина для люті в совєцькій пресі. Лють ця, окрім ідеологічної закомплексованості, пов’язана також із незнанням правил, адже повтор демонструє, що Ландуччі, вибігши з воріт, був передостаннім оборонцем і Литовченко в момент передачі від Саленка був до лінії воріт ближчим, ніж голкіпер суперників.

Та то були не всі штучно видумані скандали. Розв’язка в грі настала після того, як Ді К’яра, прийнявши м’яч у карному майданчику "Динамо", розвернувся і, пройшовши на швидкості Литовченка, збирався пробити. Втім, на шляху італійця стала нога Безсонова. Пізніше Володимир Васильович скаже, що в підкаті стелитися не збирався, що він банально послизнувся. Але суті справи це не змінює: контакт був і призначення пенальті треба вважати справедливим. А Баджо свою справу зробив холоднокровно. Чанов, відгадуючи напрям удару, кинувся вправо, а м’яч полетів у протилежну сторону – 1:0.

Відігруватися кияни фактично не пробували. Навпаки, в кінцівці зустрічі агресивнішими були "фіалки", які прагнули забити вдруге. Перед самим фінальним свистком Чанову довелося відбивати складний дальній удар Мауро Дзіронеллі. Статистика за підсумками поєдинку показова: за кількістю ударів господарі мали перевагу 19 – 3, за кутовими – 11 – 3. Для порятунку "Динамо" ще мало домашній матч…