UA-футбол представляє суперника: "Бордо" (Франція). Частина 1

6-тиразовий Чемпіон Франції, тричі володар Кубка Франції та стільки ж – Кубка Французької Ліги; триразовий переможець Суперкубка Франції, фіналіст Кубка УЄФА, чвертьфіналіст Ліги Чемпіонів – все це титули та досягнення майбутнього суперника київського "Динамо" у 1/16-й Ліги Європи.

Почалось все в далекому 1881-у році. Тоді, на одній із вулиць Бордо, таким собі Андре Шовуа був створений спортивний гімнастичний клуб "Girondins Bordeaux Omnisport". В клубі розвивалось багато видів спорту – гімнастика, кінний спорт, атлетика, плавання, - а от футбол в той час був далеко не на провідних ролях. І тільки у 1910-у році у спортивній організації був відкритий ще один напрямок – футбольний. А через 10-ь років новостворена команда "Girondins de Bordeaux" провела свій перший офіційний поєдинок, в якому, до речі, спортсмени і визначились з кольорами амуніції – темно-синьо-фіолетові футболки і білі труси. Але перший досвід виявився гірким: жирондінці були биті клубом "Section Burdigalienne" – 0:12.

Наступною важливою віхою в історії жирондінців був 1936-й рік. Влітку команда отримала професійний статус, велику роль в чому відіграло об'єднання зі ще одним місцевим колективом - "Бордле Жіронден Гієнь Спорт" ("Bordelais Girondins Guyenne Sport"). В результаті утворилась сучасна назва - "Girondins de Bordeaux Football Club".

Першим офіційним головним тренером команди став іспанець Беніто Діас. Саме за ініціативи наставника у складі французів почали з'являтись легіонери – зокрема, співвітчизники Діаса, один з яких – Хайме Мансісідор – став капітаном команди. Свій виступ у чемпіонатах країни клуб почав у сезоні 1937/38 з другого дивізіону (група В), а перед цим колектив відсвяткував свій перший успіх – виграш любительської ліги. На новому, значно вищому рівні першим суперником жирондінців була "Тулуза" – дата 22-е серпня 1937-го року ввійшла в історію клубу як день, коли був зіграний перший матч в статусі професіоналів (поєдинок завершився перемогою "Тулузи" 3:2).

Той сезон жирондінці закінчили на 6-му місці в своїй групі, а далі розвиток команди ознаменувався ще однією важливою подією. Після закінчення Чемпіонату Світу – 1938, жирондінці переїхали на одну з арен, побудовану спеціально для форуму – "Парк Лескюр" (сучасна назва – "Шабан - Дельма"; арена, яка вміщує 34 462 глядача). До цього своїх суперників команда приймала на стадіоні "Гален", який і до нинішнього дня використовується жирондінцями у тренувальному процесі.

1940-й рік ознаменувався для жирондінців ще одним об'єднанням – цього разу до клубу приєднався "АС Порт". Саме після цього на клубній емблемі "Бордо" з'явилось зображення якоря. Наступного року жирондінці поклали до своєї колекції перший офіційний трофей – Кубок Франції. На формат змагань того часу значно вплинули воєнні дії і фінал Кубка складався з трьох поєдинків: "Ред Стар" і "Тулуза" були биті з однаковим рахунком – 3:1, а у вирішальній сутичці "Бордо" виявився сильнішим також за "Фів" – 2:0.

Далі була ще перемога в любительській лізі, а вже сезон 1949/50 команда розпочала у вищому дивізіоні… І добилась феноменального успіху. Дебютанти виграли чемпіонат, велика заслуга в чому належить тогочасному головному тренеру "Бордо" – Андре Жерару. Фахівець не тільки грамотно вибудував захист своєї команди - за що жирондінці, до слова, удостоїлись звання "неприступної фортеці", - а й створив грізне "тріо" форвардів, яке в той час наробило багато галасу на футбольних полях Франції. Голландець Бергус Ван де Хардер (з'явився в команді саме за ініціативи Андре Жерара), а також Едуард Каргю та Каміль Лебар допомогли клубу випередити "Лілль", який тоді посів друге місце, на 6-ь очок.

Едуард Каргю в свій час був одним з лідерів "Бордо" / фото - girondins. com

Перемога в національній першості дозволила жирондінцям заявитись на Латинський кубок – розігрувався між чемпіонами Франції, Іспанії, Італії та Португалії. "Бордо" вийшов у фінал того турніру: вирішальний поєдинок проти лісабонської "Бенфіки" завершився мировою, а перегравання краще вдалось португальцям – 3:2. Цікаво, що поєдинок тривав 2 години 25 хвилин, оскільки в матчах – переграваннях не було часових обмежень.

Після цього команда і далі трималась серед лідерів – другі місця в чемпіонаті, п’ять виходів у фінал Кубка Франції – але жодного трофею більше здобути не вдавалось. А в 1956-у році жирондінців спіткала велика невдача – клуб понизився в класі. Та вже через три роки "Бордо" повернувся до "еліти", хоча закріпитись в ній не зміг. Колишню славу команда повернула собі у 60-х роках і тогочасні звершення жирондінців асоціюються з іспанцем Сальвадором Ортігешом – новим головним тренером "Бордо". Фахівець трудився на благо жирондінців сім років і за цей час колектив встиг дебютувати в єврокубках – сезону 1964\65 "Бордо" стартував у Кубку Ярмарок, але французи дуже швидко припинили свій хід, поступившись дорогою німецькій "Боррусії". Право грати на міжнародній арені жирондінці здобули завдяки виходу у фінал національного Кубка – там команда поступилась "Олімпіку". Далі були ще два аналогічні досягнення – кубкові фінали проти "Сент-Етьєна" і "Марселя" – і обидва програні.

Після відходу Ортігеша команда довгий час не могла знайти потрібного тренера; якимось здобутками жирондінці теж похвалитись не могли, хоча в складі "Бордо" вже перебувало на той час багато футболістів збірної Франції; один з них Ален Жіреcс – легенда "Бордо" і кумир багаточисленної армії вболівальників команди.

Початком нової епохи в історії клубу став 1979-й рік і прихід до керма жирондінців Клода Бізе. Впливовий бізнесмен дуже перейнявся проблемами команди. У "Бордо" не тільки вливались значні інвестиції, а й перебудовувалась система функціонування клубу, переглядались контракти футболістів. Але справжнім успіхом для керманича стало запрошення на тренерський місток фахівця Еме Жаке. В складі "Бордо" тоді виступали такі футболісти як Лякомб, Тігана, Жерар, Дропсі, Доменек, Тювенель та інші.

Жан - Крістоф Тювеналь / фото - girondins.com

Увійшов в історію клубу також югославський голкіпер Драган Пантеліч, який любив… (!) підключатись до атак своєї команди. Взагалі, особистість ця була дуже неординарна – розірвали з ним контракт жирондінці через дискваліфікацію, яку голкіпер дістав за побиття судді у підтрибунному приміщенні.

Період з 1984-о по 1987-й рік включно виявися для команди дуже продуктивним. Футболісти тричі за цей час приміряли на собі золоті медалі за перемогу у національній першості, а також двічі здобували Кубок Франції. А 1985-й рік виявився вдалим для команди і на міжнародній арені – жирондінці у КЕЧ добрались до півфіналу, де за сумою двох матчів поступились "Ювентусу" 2:3. Цікаво, що на попередній стадії команда із Франції залишила за бортом змагань дніпропетровський "Дніпро" (жирондінці виявились успішнішими у серії післяматчевих пенальті, а вирішального удару у ворота дніпропетровців завдав знаменитий Фернандо Шалан, - португалець, розставання якого з жирондінцями вийшло скандальним).

У 1986-у році, як уже зазначалось, команда виграла свій черговий Кубок Франції, а в складі жирондінців в той час вже на повну проявлявся геній Алена Жіреcса. Але вже через дуже короткий час один з кращих півзахисників Європи того періоду опинився у складі запеклого ворога "Бордо" – "Марселя". Цей перехід і досі викликає бурні дискусії серед прихильників команд. Кажуть, що Ален не поділив щось із Клодом Бізе і пішов підпорядковуватись ще одному ексцентричному менеджеру – Бернару Тапі.

Ален Жіресс - ленегда "Бордо" / фото - girondins.com

Початок 90-х приніс команді велику біду. Спочатку свою посаду покинув Еме Жаке, далі – Клод Бізе, а самі жирондінці через фінансові проблеми були відправлені у Лігу 2. Але довго затриматись у нижчому дивізіоні команді не судилось – вже через рік жирондінці знову опинилась серед "еліти" французького футболу. Та визначальною подією цього періоду в історії "Бордо" було запрошення до команди молодого, на той час ще не відомого широкій публіці Зінедіна Зідана. Роллан Курбіс, тогочасний тренер команди з "Шабан-Дельма", зумів розгледіти у скромному хлопчині великий футбольний талант і Зідан змінив кольори "Канна" на темно-фіолетово-синю амуніцію "Бордо".. Ось як сам легендарний француз згадує цей період у своїй кар’єрі: "Моє прибуття в це місто змінило мене. Мені пощастило не провалити старт. Мій перший сезон у "Бордо" був хорошим, так як я забив 10 м'ячів у чемпіонаті. Я починав усвідомлювати свій потенціал і міг навіть покращувати його. Для мене цей клуб був ідеальним трампліном з усіх боків: як з технічного і фізичного, так і в питанні етичного дорослішання".

Зінедін Зідан захищає кольори "Бордо" у фінальному матчі Кубка УЄФА 1996-го року / фото - Getty Images

Справді, Зідан майже відразу став лідером колективу, а піком французької кар’єри Зінедіна став 1996-й рік, коли його команда зіграла у фіналі Кубка УЄФА, перед цим вигравши Кубок Інтертото і пройшовши складну дистанцію у турнірі, переможцем якого в підсумку стала "Баварія". Крім Зінедіна, гру тогочасного "Бордо" визначали такі гравці як Біксант Лізаразю, Крістоф Дюгаррі, Ріхард Вічге; тренував жирондінців Славолюб Муслін. По закінченню сезону всі ці легендарні футболісти покинули "Бордо", змусивши керівників будувати абсолютно нову команду.

У сезоні 1998/99 вже під керівництвом Елі Бопа жирондінці у запеклій боротьбі виграли свій п'ятий Чемпіонський титул, випередивши при цьому "Марсель" всього на один пункт ("золотий" гол підопічні Бопа забили на 89-й хвилині матчу проти "ПСЖ") – і після 12-річної перерви повернули собі звання кращої команди Франції.

Останній Чемпіонський титул жирондінців датований сезоном 2008/09. Крім цього, у своїй новітній історії "Бордо" тричі ставав володарем Кубка Французької Ліги – тріумфальними в цьому плані стали сезони 2001/02; 2006/07; 2007/08; і двічі – володарем Суперкубка Франції (2008 та 2009 роки). Таким чином, "Бордо" – одна з чотирьох команд Франції, яка має в своїй колекції усі найпрестижніші внутрішні трофеї.

В цей же час команда добилась одного з найбільших своїх успіхів і на міжнародній арені. Керовані іменитим Лораном Бланом жирондінці на груповому етапі Ліги Чемпіонів залишили ні з чим "Ювентус" та "Баварію", у 1\8-й "Бордо" здолав грецький "Олімпіакос", і тільки співвітчизники жирондінців – футболісти "Ліона" – зупинили той похід команди Лорана Блана на стадії чвертьфіналу.

Йоанн Гуркюфф (нині гравець "Ліона") і Лоран Блан святкують гол у ворота "Баварії" в матчі групового етапу ЛЧ 2009/10 / фото - Getty Images

Свій шлях у цьогорічній Лізі Європи французи почали із 4-го кваліфікаційного раунду, який пройшли з величезними проблемами. Перший матч на полі "Црвеної Звезди" завершився нульовою нічиєю, а в матчі-відповіді французи знаходились за крок від провалу – на 90-й хвилині матчу рахунок був 2:2. Але на останніх секундах жирондінці заробили пенальті, який і реалізував Йоан Гуффран. На груповій стадії команда почувалась впевнено. Підопічні Жийо випередили "Ньюкасл", який фінішував другим, на 4-ри очки (також в квартеті змагались "Брюгге" та "Марітіму").