Football de lis. Fuerza Tigre

Радамель Фалькао – цинік, авантюрист чи "містер розсудливість"? Ще коли він виблискував у "Порту", менеджери деяких топ-клубів Європи потирали руки і уявляли собі, як Тигр нищитиме суперників у складі їхньої команди. Справді, після двох феноменальних років на "Драгао" колумбієць із Португалії перебрався до сусідньої Іспанії – в чемпіонат більш сильний і конкурентний, але, все ж, не у "Барселону" чи "Реал". У "Атлетико", що, за великим рахунком і без буквоїдства, з суто футбольної точки зору стало для колумбійця бігом на місці. Змінилось, власне, середовище: воно стало для футболу, якщо говорити простою мовою, більш сприятливим, але колектив, в якому опинився Фалькао – був не стелею бажань. Але Радамель свою справу робив і доводив, що являється великим професіоналом у своїй справі. Перебування колумбійського нападника у складі "Атлетико" стало сприйматись в Іспанії та за її межами як перехідний період у кар’єрі Тигра. Дійсно, вже влітку 2013-го південноамериканець відкрив для себе нові футбольні горизонти. Але, знову ж таки, вибір, який зробив Фалькао, для громадськості став несподіваним. Один з кращих нападників світу перейшов до "Монако" – новачка не найпрестижнішого у Європі чемпіонату. У Франції Радамель втратив свій колишній блиск, зіткнувся з небаченими раніше проблемами, а також поклав під загрозу свою участь у Чемпіонаті світу 2014. Покарання долі чи випробування? В будь-якому випадку, Тигр не може зупинитись на півшляху.

Титулованість "Монако" не дозволяє в аспекті переродження цієї команди вжити російську приказку "из грязи в князи". Втім, у Франції на титули і колишні здобутки зважають якщо не в останню чергу, то точно – не в першу. Найважливіше значення має те, що робиться тут і саме зараз, тому з приходом до керівної посади "Монако" росіянина Дмитра Риболовлєва в історії князівського колективу почався новий відлік. Відлік, як сказали би скептики, нуворіша, або "грошової бульбашки", але для самого Фалькао і всіх інших причетних до "Монако", - відлік проекту, ціллю якого є гучно прогриміти не тільки на футбольних полях Франції, а й Європи.

Розвиток колективу в цілому – інше (цікаве) питання, про яке вже доводилось розповідати. А от окрема історія в історії – то шлях Радамеля Фалькао. 9 голів в 17-ти зіграних матчах у чемпіонаті – так мало за першу частину сезону (вже трохи більше, але то не настільки важливо) у Європі колумбієць не забивав ніколи.

У "Монако" Фалькао-залежності немає і це свідчить на користь Клаудіо Раньєрі, а самого нападника мало б стимулювати до більш сумлінної праці. У першому колі був відрізок, коли колумбієць не грав через проблеми зі здоров'ям, але "Монако" тоді, в цілому, виглядав доволі органічно і діяв продуктивно. Сам нападник, начебто, був незадоволеним становищем і статусом самого колективу, через що у пресі почали з'являтись чутки про можливий від’їзд Фалькао із Франції уже зимою. Але розвіяв непорозуміння своїми словами сам Радамель, заявивши, що він вірить в успішність проекту і бажає з "Монако" добитись найвищих результатів. Підтвердження цим словам можна було знайти й у грі Радамеля вже ближче до завершення першого кола, коли колумбієць діяв з величезною старанністю. Інша справа, що деколи це йшло на шкоду як самому футболісту, так і команді в цілому, але те, що інтересу й любові до футболу Фалькао не втратив – це точно.

Напевно, на підсвідомому рівні партнери, знаючи, що попереду блукає самотній Тигр, шукали на полі Фалькао, від чого гра "Монако" в окремих матчах ставала одноманітною, вузькою і примітивною. Це бачив Клаудіо Раньєрі і попри невдоволення самого форварда, не цурався його змінювати. Сам колумбієць не мав і не має такого впливу на команду, щоб самотужки витягнути її в складній ситуації, а жертвувати результатом просто заради того, щоб на полі був гравець з іменем – нерозумно і недозволено. Так було, зокрема, в матчі проти "Нанта", після якого Раньєрі намагався "виправдати" заміну Тигра об’єктивними причинами (ніби то болями в стегні); але та невдоволеність і "шипіння", з якими Радамель покидав поле стадіону "Божуар", говорили самі за себе.

Власне, перейшовши до Франції, Фалькао почав боротись, крім суперників, і з собою. Від гравця, чий трансфер на момент здійснення став найбільш дороговартісним у Лізі 1, громадськість чи не в кожному матчі чекала феєрій, змушуючи тим самим Тигра вдвічі сильніше ніяковіти при промахах або невдачах. До того ж, колумбійцю довелось пристосовуватись до абсолютно нового стилю футболу – розумного, де важливу роль відіграє не стільки вміння технічно виконати фінт, скільки навик здійснити розумний рух, відвести, до прикладу, увагу захисника оманливою дією. Гра елітного "Монако" поступово почала ставати залежною від півзахисту – як від центру (де у всій красі проявляють себе Хамес Родрігес і Жоао Моутіньо), так і від флангів, коли Раньєрі не балується із нетрадиційною для Європи схемою 4-3-1-2, а вдається до класичних 4-4-2. А забивати може, як показує практика, і в десять разів дешевший Еммануель Рівьєр. Фалькао опинився в зовсім незнайомому середовищі, в команді, яка не має за спиною шаленої армії вболівальників (в монегасків мало власних відданих фанів, а серед французьких цінителів футболу з нейтральними уподобаннями "Монако" в "рейтингу" далеченько не на перших ролях) і в колективі, в якому він не є центральною фігурою. Для колумбійця це ще й тест на психологічну стійкість.

Межу під неоднозначно проведеною першою частиною сезону у Франції для Фалькао підвела важка травма коліна (розрив хрестоподібних зв’язок), яка може залишити Тигра без Чемпіонату світу. "Завдяки" цій ситуації колумбієць відчув чималу підтримку як від партнерів по команді, так і від суперників та вболівальників з різних куточку світу, також проявив свої суто людські цінності, але, напевно ж, отримав, крім фізичного болю, ще біль від удару по професійним амбіціям. Складно сказати, як далі складеться французький період кар’єри Фалькао…

Нападник надовго запам’ятає той злощасний кубковий поєдинок, після першого тайму якого його з поля виносили на ношах. "Все життя буду на себе злитися, якщо Фалькао пропустить Чемпіонат світу. Чесно, навіть не відчув, торкнувся я його чи ні. Сам він підвернув ногу або я його ненавмисно зачепив? Не знаю, але я тепер пригнічений"… - писав той самий Сонер Ертек, захисник (який працює вчителем географії) клубу четвертого французького дивізіону "Шасселе", в боротьбі з яким і постраждав Радамель.

Невдовзі після матчу президент клубу заявив, що на адресу Ертека прийшли листи з погрозами від цінителів таланту Фалькао, а також з вимогою довічно дискваліфікувати "костолома". І тут вже своє слово через Твіттер сказав сам Радамель: "Сонер Ертек, спасибі за твої повідомлення. Не вини себе за це, це футбольний нещасний випадок"… Колумбієць молиться Богу, обіцяє багато працювати задля швидкого відновлення і тішиться підтримкою, яка доноситься до нього із батьківщини, із Португалії, із Іспанії, із Франції…

Радамель Фалькао, підписавши контракт із "Монако", вийшов на дуже тернистий шлях. Але вороття немає. Пройти його колумбійцю потрібно гідно.

Фото - uefa.com, Getty Images, AFP