Football de lis. "Ніцца": політ нормальний

Безхмарне небо манить чистотою…
На крилах щастя підносяться "орли".
Не як Ікар, зірвавшися до долу,
А як гросмейстер – прямує "Ніцца" до мети.

Перлина Середземного моря, рай на Лазурному березі, столиця бомонду і просто чудовий курорт – все це про Ніццу. Жителі 5-го за величиною міста Франції мають стільки різноманітних способів провести вільний час, що можна тільки заздрити… Але зараз мешканці курорту купаються не тільки у водах Середземного моря, тішаться не тільки палкому, яскравому сонцю, а й купаються в проміннях гордості за свою команду – ФК "Ніццу".

Десятиліття з 1950-го по 1960-ий рік назавжди вписане в історію команди золотими літерами. В цей період "Ніццою" було здобуто 4-ри Чемпіонства, два Кубка Франціїї. Кінець 60-их-середина 70-их ознаменувались для "орлів" 3-ма срібними сходинками п’єдесталу, а останній поки що для себе трофей "Ніцца" виграла в сезоні 1996/97, тріумфувавши, знову ж таки, в Кубку Франції (а за підсумками чемпіонату, паралельно, понизившись у класі). Всі ці здобутки роблять "Ніццу" 8-ою командою країни за титулами, але, зрозуміло, що це історія.

Багато води втекло в Середземному морі з того часу, в "Ніцци" залишилась ностальгія, команда із гранда перетворилась на середняка із аутсайдерськими схильностями (причини різні… зараз не про них), кілька разів опускалась у нижчий дивізіон і знову поверталась до еліти… Після останнього такого повернення, яке відбулось у 2002-му році, "Ніцца" вже не вилітала, але за ці десять років перебування у вищому дивізіоні найкращим здобутком "орлів" були два 8-мі місця (сезони 2005/06 і 2007/08). І от сезон 2012/13… нинішній сезон. За два тура до завершення змагань у Лізі 1 "Ніцца" йде на 5-ій сходинці турнірної таблиці, поступається "Ліону", який вище на позицію, трьома очками, а наступний матч стане для "орлів", не побоюсь сказати, матчем десятиліття: "Ніцца" протистоятиме "Ліону" і перемога, відкриє перед "орлами" бронзові перспективи… Як би там не було, команда видає класний сезон.

Сама доля веліла "Ніцці" постійно боротись із труднощами… Точніше, боротись за можливість вийти з тіні "Марселя" – команди, яка є символом регіону Прованс-Альпи. У Франції, за повелінням вищих сил, відбувається певна циклічність. Пік слави і можливостей команд з одного регіону завжди припадали на різні роки: так було у Рон-Альпах ("Сент-Етьєн" та "Ліон"), так було у Нор-па-де-Кале ("Ланс" та "Лілль"), так було в Іль-де-Франс ("Париж", "Ред Стар", зараз от "ПСЖ") так було і в Прованс-Альпах… Не можна на основі одного сезону перекреслювати цю тенденцію і говорити, що "Ніцца" вийшла на рівень "Марселя", але поки що підстав не вірити Жан-Пьр Рівьєру – президенту "Ніцци", який прийшов на зміну багатостраждальним управлінцям команди в 2011-му, і з того часу в стані "орлів" почалась серйозна перебудова – немає: "Я ставлю перед собою завдання відродити "Ніццу", знову звести її в ранг лідерів французького футболу".

Жан-Пьєр Рівьєр не відразу головним тренером "Ніцци" призначив Клода Пюеля. Спочатку "орлами" керували близькі до клубу люди: зокрема, з приходом нового президента зберіг свій пост наставника "Ніцци" Ерік Руа (колишній спортивний директор клубу), потім був Рене Марсілья. Але обидва ці фахівці не відповідали висунутим президентом амбіціям. Народ потребував героя (с)… Як і в житті, так і в футболі: доля дає кожному можливість вибору, від правильності якого залежатиме майбутнє. Доля допомогла Жан-Пьру Рівьєру тим, що на час його душевних поривів без роботи був Клод Пюель (за рік перед цим фахівець зі скандалом покинув розташування "Ліона"), а вже сам президент мав зробити правильний вибір: серед когорти претендентів обрати потрібного… Не прогадав… Влітку 2012-го мсьє Пюель офіційно став головним тренером провансальської команди.

"Ніцца" - це проект, який мене по-справжньому цікавить. Таку роботу я і шукав. Я сповнений сил і енергії, щоб допомогти команді прогресувати" – а коли в наставника питали, чи сприймає він співпрацю з "Ніццою" як можливість для відновлення іміджу, Клод Пюель трохи ображався: "Мій імідж, як я буду виглядати - це вторинне. Особисто я пишаюся усіма клубами, де працював. Мені не потрібна реабілітація, тому що я знаю, чого добився в "Ліоні" і в яких умовах".

Тоді слова тренера можна було сприймати як завгодно. Але зараз… коли "Ніцца", по суті, знаходиться за крок від єврокубків… Востаннє, до речі, "орли" грали в міжнародному турнірі (якщо не брати до уваги Кубок Інтертото) у 1998-му році. Тоді був Кубок Володарів Кубків. А за підсумками чемпіонату востаннє "орли" виходили на міжнародну арену в сезоні 1975/76, посівши друге місце у Дивізіоні 1 (тодішня назва Ліги 1) і через пів року, відповідно, стартувавши у Кубку УЄФА. І от зараз… "Ніцца" має потенціал, щоб через кілька сезонів зіграти в Лізі Європи, а то і в Лізі чемпіонів" – такі слова про сучасну "Ніццу" могли здатись популізмом, вивіскою, але Клод Пюель довів, що він людина слова і честі.

Наставник повністю перебудував команду під своє бачення. За відсутності великих грошей, Клод Пюель повівся дуже мудро: із "Ніцци" пішли гравці, які довгий час були обличчям команди, натомість, прийшла така близька до душі Клода Пюеля молодь. Плюс до всього, фахівець по-новому вибудував селекцію в клубі. В "Ніццу" тепер гравців підбирали виключно під побажання головного тренера і за помірну ціну. Так прийшли непотрібні "Ліону" Жеремі Пьє і Тімоте Колодзейчак, так з'явились Еірк Ботеак, Валентін Ейсіерік, так був знайдений аргентинський смарагд – Даріо Цвітаніч. Форвард, права на якого "орлам" дістались приблизно за півтора мільйона євро, уже побив рекорди результативності нападників "Ніцци" після останнього повернення команди у вищий дивізіон. Зараз, із показником 17-ть голів, Цвітаніч залишив за спиною таких знатних бомбардирів як Бакарі Коне та Лоік Ремі (в них за сезон було максимум 14-ть точних ударів).

"Перед початком сезону ви набрали велику кількість молодих гравців (Пьє, Колодзечак, Ботеак, Ейссерік ...), а також "кота в мішку" Цвітаніча. Це був ризик"? – не давали спокою журналісти Клоду Пюелю. "Ми були в такому положенні. Коштів немає, так що вибирали: або набрати таких гравців, або купити одного-двох з уже відомим високим рівнем. Ми пішли на ризик з молоддю. Ніхто не знав, як вони впишуться. Це ризик, але ми заглядали в майбутнє" – дійсно, феномен "Ніцци" полягає ще й в тому, що зараз серед всіх учасників Ліги 1, у Клода Пюеля наймолодша команда за середнім віком гравців (24-ри роки). Простий приклад: Ніл Мопей являється третім по молодості гравцем в історії Ліги 1, який зіграв в чемпіонаті (на момент дебюту даруванню було 16-ть років 208 днів) і при цьому, Ніл відзначився в сезоні 3-ма забитими голами… Зрозуміло, що перспективи у "Ніцци" шалені… Клод Пюель вміє і любить працювати з молоддю, і якщо вона вже в такому юному віці добивається значимого успіху, то що буде далі?

Південні не являються типовою для Франції командою. За відсутності широкого кадрового резерву, досвіду, на одному тільки молодіжно-юнацькому запалі "орли" грають у сучасний футбол, віддаючи перевагу атаці над захистом, застосовуючи сучасні тактичні варіації, вміючи в потрібний момент перелаштуватись. Єдність, дисципліна, патріотизм – всіма цими якостями футболісти "Ніцци" також наділені і "орли" заслужили, щоб наступного сезону всі ці якості на новому 35-тисячному стадіоні (відкриття заплановане на червень) продемонструвати Європі.

У футбольній Франції немало феноменів. Але перший запис у новій рубриці ми вирішили присвятити феномену з феноменів: "Ніцці". За два тури, що залишаються до завершення чемпіонату, "орли" можуть підлетіти до зірок, а можуть болісно приземлитись на землю. Втім, вже та робота, яку виконали Жан-Пьр Рівьєр і Клод Пюель за відносно короткий час, не може залишати байдужою. "Ніцца" гідна того, щоб нею захоплювались…

Фото - uefa.com