Football de lis. Від ЧАНу до французької Ліги 1

В цей час на Африканському континенті (конкретніше – в ПАР) відбувається цікавий футбольний турнір – Чемпіонат африканських націй. Турнір молодий – зараз він відбувається тільки втретє в історії, але дуже екзотичний, чим, власне, і приваблює до себе увагу.

Чемпіонат африканських націй – це змагання на подобі КАНа, тільки з умовою, що збірні команди-учасниці мають право заявляти на нього тільки футболістів, які грають виключно в місцевому для країни чемпіонаті. Було засновано турнір 11-го вересня 2007-го року, з метою, як заявляли місцеві функціонери, підвищити рівень і престиж місцевого африканського футболу, який постійно послаблюється через від’їзд талановитих футболістів до Європи та в інші куточки світу. Організатори також розраховували на те, що до змагань буде прикута увага ЗМІ, що, відповідно, допоможе учасникам у кар’єрній перспективі.

Перший Чемпіонат африканських націй відбувся у 2009-му році – участь приймали вісім команд, а переможцем стала збірна Демократичної Республіки Конго. В 2011-му році кількість учасників збільшилась до 16-ти, а трофей, в підсумку, поїхав до Туніса. І от в даний час відбувається, черговий, третій за ліком турнір.

Але мова зараз не про нього (залишимо його любителям екзотики). UA-Футбол вирішив розповісти про футболістів, які в свій час грали на ЧАНі, а зараз виступають у французькій першості. В Лізі 1 африканські майстри м'яча користуються попитом, а ті представники Чорного континенту, які зараз бороздять поля елітного французького дивізіону, слугують прикладом для гравців із африканських глибинок. З тими, хто пройшов шляхом від ЧАНу до Ліги 1, знайомимось ближче.

Папе Місон Джілободжі. Сенегал. Захисник. 26 років

У 2009-му році Джілободжі на Чемпіонаті африканських націй захищав кольори збірної Сенегалу як представник клубу "АС Салом". Команда нашого героя потрапила до групи А, де змагалась із Замбією, Танзанією та господарями турніру футболістами збірної Кот-д’Івуару. Не ідеально сенегальці пройшли цю стадію (одна перемога, й дві нічиї), але так, що цього вистачило для виходу з квартету з другого місця. Замбія випередила Сенегал за кращою різницею забитих-пропущених, хоча, сенегальський захист так і не пропустив в групі жодного м'яча.

Далі була поразка у чвертьфіналі від Гани по пенальті, і потім – від тієї ж таки Замбії в матчі за третє місце. Сенегал, таким чином, посів четверте місце, а для Джілободжі 2009 рік став останнім роком виступу на батьківщині. Влітку захисник мав нагоду поповнити ряди "Лілля" або "Лаціо", але, перебуваючи у тих клубах на перегляді, африканець не зміг себе проявити у всій красі. Пристанищем для Папе Місона, таким чином, став представник тоді четвертого французького дивізіону (CFA) "Муассім-Краме". А вже в грудні того ж року захисник пішов на чергове підвищення: Джілободжі помітили скаути "Нанта", який виступав тоді у Лізі 2, і запропонували йому контракт. У складі "канарок" Джілободжі досить швидко себе знайшов і в грудні 2012-го угоду було пролонговано до року 2016-го. Зараз, власне, Джілободжі є одним з лідерів новачка Ліги 1.

Папе Місон – то той гравець, який у Франції на слуху. Потужний центральний оборонець "Нанта" зажив слави своєрідної стіни, яку вже хочуть бачити у своєму складі більш заможні клуби. Папе Місон, звичайно, за футбольними мірками далеко не юнак, але то тільки додає Джілободжі авторитету. Досвід – сильний козир.

В Джілободжі відмінні антропометричні дані як для захисника, непогана дистанційна швидкість, є вміння вчасного і потрібного підключення до атак, вміння правильно вибрати позицію. В "Нанта" зараз один з найкращих захистів у першості, що красномовно характеризує центрального захисника славної команди; до того ж, в активі Джілободжі - три забиті м’ячі. "Нант" декларував ціль зберегти прописку в еліті, але то явно заниження очікувань задля недопущення розчарування. "Канарки" будуть боротись за потрапляння до десятки, а також спробують виграти Кубок Ліги. Але для цього спершу потрібно у півфіналі пройти ПСЖ.

Андре Бійого Поко. Габон. Півзахисник. 20 років

У 2011-му році Чемпіонат африканських націй уже розширився до 16-ти учасників; право зіграти на турнірі виборола і збірна Габону, у складі якої грав тоді ще представник клубу "Бітам" Андре Бійого Поко. Влітку того ж року молодий півзахисник перебрався до Франції – у "Бордо".

"Бітам" нині – дворазовий чемпіон Габону і клуб із доволі непогано розвиненою як для Африки школою. Вихованцями його, крім Андре Бійого Поко, є добре відомий за виступами у Франції ("Ренн", "Лорьян", "Істр", був навіть у структурі ПСЖ) Стефан Н’Гуема, також – Ремі Ебанега – нині захисник друголігового "Осера". Бійого Поко, власне, як виходить, пройшов протоптаною стежиною.

Габон тоді на турнірі не показав нічого видатного. Із групи колектив не вийшов, поступившись в доволі запеклій боротьбі Судану та Алжиру. Нічиї та перемоги Андре Бійого Поко і компанії виявилось замало; наш герой, власне, приймав участь у всіх трьох матчах. Турнір, що зрозуміло, проходив взимку (за нашими умовами), а вже влітку 2011-го півзахисника запросили до складу учасника Ліги 1 "Бордо". Андре спочатку грав за дубль аквітанців, а потім (з 2012-го року) поступово добрався й до основи. Не можна габонця назвати системовизначальним виконавцем в колективі Франсіса Жийо, але "Бордо" це та команда, де в кожного футболіста, що за неї виступає, особлива роль.

Жирондінці не можуть дозволити собі дорогих придбань, тому ресурси шукають там, де можливо. В ідеалі скаути працюють так, щоб задовольнити вимоги головного тренера, який підбирає собі гравців старанних, працьовитих, відданих. "Бордо" – це команда-трудівниця. Саме завдяки клопіткій праці аквітанці й тримаються на рівні.

У цьому сезоні молодий півзахисник зіграв за "Бордо" у восьми матчах в чемпіонаті (446 хвилин) та в одному – у Кубку Ліги. Після того, як до "Катанії" на правах оренди перебрався Ярослав Плашіл, у Бійого Поко з'явилось більше шансів грати у центрі поля. Позиція вимагає від півзахисника зважених рішень і працьовитості. І якщо з другим проблем немає, то над першим ще потрібно трудитися. Власне, 20-річному футболісту не варто турбуватись через своє становище у "Бордо": в цій команді легко вийти з тіні на світло. У Бійого Поко ще все попереду.

Аймен Абденнур. Туніс. Захисник. 24 роки

Аймен Абденнур – із талановитого покоління туніських футболістів. У себе на батьківщині Аймен заробив собі немалий авторитет і славу, був улюбленцем публіки у клубі, виступав також в ролі капітана молодіжної збірної своєї країни. У свої 24, що цікаво, "Тулуза" для Абденнура уже другий європейський клуб із топ-першостей.

А на Чемпіонаті африканських націй у 2011-му Абденнур із Тунісом став чемпіоном. Команда з півночі континенту чудово провела змагання, не залишивши шансів у групі Анголі, Сенегалу та Руанді. Єдиною осічкою стала нічия проти Анголи в стартовому турі. Далі був переможний чвертьфінал (1:0) проти Демократичної Республікою Конго, потім – звитяга у півфіналі над збірною Алжиру (по пенальті) і доволі легкий фінал: та ж таки Ангола тепер уже була впевнено бита – 3:0. Абденнур був основним виконавцем "карфагенських орлів" як представник клубу "Етуаль дю Сахель".

В титулованому клубі Туніса Абденнур мав статус улюбленця публіки через те, що в своєму ж дебютному сезоні (2008/09) показував доволі зрілу гру (21 матч, п’ять голів) при тому, що був у складі наймолодшим виконавцем. Взимку 2010-го лівий крайок отримав запрошення від німецького "Вердера", до якого і перебрався на правах оренди. Німці розраховували протягом другої частини сезону ретельно переглянути ігрові якості африканця, а вже потім, якщо все їх задовольнить, запропонувати йому повноцінний контракт. Врешті, за "Вердер" у Бундеслізі Абденнур провів шість матчів, але німців так і не переконав.

Повернувшись на батьківщину, через рік Аймен отримав запрошення від представника французької Ліги 1. З "Тулузою" уже туніський футболіст підписав довгостроковий контракт.

"Фіолетові" грають у Франції за схемою в три захисники. Буває – що в три центрально виражені, тоді як на флангах – по всій довжині поля – діють латералі. А іноді Ален Казанова дає завдання оборонцям грати широко, насичуючи при цьому центральну вісь. Абденнур стабільно займає своє місце або зліва в обороні, або в центрі зліва, хоча, за своїми навиками він може зіграти і вище. В активі тунісця зараз 15 матчів у Лізі 1 і статус, в принципі, гравця розширеної основної обойми "малюків". Цінністю Аймена є його стабільність: як і в минулому сезоні, Абденнур відповідально ставиться до своїх функцій і виконує свою роль впевнено. Інша справа, що в атаках "Тулузи" Аймен мало приймає участі, але то, швидше, через особливості командної гри "фіолетових".

"Тулуза" – комфортне місце для росту. З "фіолетовими" навряд чи Абденнур здобуде якийсь титул, але має шанс засвітитись і привернути увагу скаутів більш заможних колективів. В тунісця, напевно ж, плани не обмежуються тільки виступом в складі середняка Ліги 1.

Варто, напевно, відзначити, що донедавна у французькій першості виступав також партнер Абденнура по тій збірній-учасниці ЧАНу Іхеб Мбаркі. Щоправда, захисник, який у липні 2009-го року підписав із "Евіаном" чотирирічний контракт, не був основним виконавцем збірної. Та і у французькій першості вихованець туніського клубу "Бізерт" себе не знайшов. Влітку 2013-го Мбаркі повернувся на батьківщину.

Власне, те, що французькі ліги переповнені африканськими легіонерами, не новина. І хто знає, можливо, зараз на полях Південно-Африканської Республіки, здобувають собі славу чергові майбутні представники Ліги 1.

Фото - uefa.com, girondins.com, fannet.org