Football de lis. Нотатки Божевільного

"Ламати – не будувати"… Дивлячись на гру і результати "Марселя" під керівництвом Бьєлси, вболівальникам команди так би і хотілось на адресу керманича вилити відро критики, основаної саме на простій як двері, але водночас і дуже глибокій приказці. Втім, гарячим провансальцям потрібно мовчати, зціпивши зуби: Бьєлса нічого не ламав і не руйнував. Він прийшов на руїни, щоб зі своїм нетрадиційним підходом розчистити уламки і підняти славну команду на звичну для неї висоту.

Вболівальники у "Марселя" – одні з кращих у Франції. Гарні перфоманси, змістовні і стимулюючі пісні, емоційні жести – це те, що, з одного боку, робить роботу тренера "Марселя" пам’ятною і не просто футбольною, а з іншого, - обрушує на плечі керманича величезний тягар відповідальності. До Марсело Бьєлси ставлення зараз неоднозначне. Чіткої думки, навіть попри два, по суті, провальні матчі на старті Ліги 1, ще не має. Хто вірив у геній Ель Локо, той вірить в нього і далі, сподіваючись, що нинішні результати команди – то тільки побічні ефекти від лікування, яке скоро підніме південних на ноги; а хто не вірив, вірити перестав не зараз, а ще тоді, коли Бьєлсу тільки запросили до "Марселя".

Венсан Лябрюн знав, на що йшов. Президент "Марселя" свідомо шукав людину, яка, очоливши "Олімпік", не буде зважати на напрацювання/недопрацювання попередників, а влаштує в стані колективу революцію. При цьому, Лябрюн шукав не революціонера за стилем роботи, а революціонера за стилем життя. Андре Віллаш-Боаш, Кіке Санчес Флорес та Марсело Бьєлса за задумкою функціонера були ідеальними кандидатами на посаду головного тренера "Марселя". Домовитись вдалось із останнім.

Команда, дійсно, була на грані і їй потрібне було перезавантаження. Те, що провансальці останніми роками рухались в неправильному напрямку, бачили всі – від функціонерів до технічних працівників бази і стадіону. Ланцюжок почався зі звільнення Дідьє Дешама по завершенні сезону 2011/12. Під керівництвом нинішнього наставника збірної Франції "Олімпік" відповідав усім критеріям фаворита Ліги 1 і, незважаючи на деякі збої в результатах (10-те місце в сезоні 2011/12, втім, паралельний виграш Кубка Ліги), залишався командою з високим рівнем організації.

Тож оголошення про розірвання контракту з Дешамом було доволі несподіваним. Тоді в пресі тільки висувались припущення щодо підривної діяльності "сірого кардинала" клубу Жозе Аніго. Вже пізніше стане остаточно зрозуміло, що вина Аніго в занепаді славної команди безпосередня.

На місце Дешама прийшов поважний, але надто м'який Елі Боп. В тренерському таланті мсьє Бопа сумніватись безглуздо, от тільки варто розуміти, що цьому тренеру не кожна команда підійде по характеру й по духу. Структура сильного, авторитетного, вибагливого і вимогливого клубу з'їла Бопа. Якщо в першому сезоні ще вдавалось тримати ситуацію під контролем, результатом чого стало друге місце і всезагальна ейфорія, то далі, після того здобутку, голова Елі Бопа нагадувала драбину, по якій ходили всі, кому не ліньки. Жозе Аніго без сорому встромляв палки в колеса тренеру, проводячи без його відома сумнівні трансфери та втручаючись в тренувальний процес. Все це збільшувало тиск на наставника і в очах підопічних Боп падав все нижче й нижче. Гра команди остаточно розладилась, в колективі відбувся поділ на групки, команда втратила харизму і характер. Елі Боп був відправлений у відставку, а його функції тимчасово були довірені другові президента клубу Жозе Аніго. Начебто тільки на короткий термін, поки будуть вестись переговори з наставником, - як висловлювався сам Лябрюн, - будівельником, революціонером. Але знайти підходящого кандидата виявилось не таким простим завданням, тож Аніго, який мав керувати "Марселем" тільки до зимового вікна минулого чемпіонату, працював аж до літа.

То, як виявилось, врятувало клуб від руйнівних щупалець його спортивного директора. Аніго, відчувши на собі всі "переваги" тренерської роботи, просто не міг витримувати тієї критики, яка лилась на нього з вболівальницьких уст протягом його періоду перебування на чолі "Марселя". Бачачи, що шанувальники колективу повертаються на трибунах спиною до поля, Аніго ладен був провалитись крізь землю. Жозе хотів піти навіть швидше, ніж закінчиться сезон, але, ув’язавшись у цю авантюру, вже мусив донести свій хрест до кінця. Після завершення минулого сезону, за підсумками якого "Марсель" вперше за останні десять років залишився без єврокубків, Аніго пішов як здається з кінцями.

Перед Лябрюном, висловлюючись образно, була величезна руїна дорогих, міцних будівельних матеріалів. Потрібен був просто вправний будівельник, який, маючи під рукою все необхідне, зміг би за відносно короткий час на фундаменті "Марселя" відновити стіни. Запропонувавши роботу Марсело Бьєлсі і добившись його згоди (власне, то було зробити не складно), Лябрюн залишився задоволений собою: "це надзвичайно амбітний наставник. Мені це подобається. У нас є спільне бачення майбутнього "Марселя". Бьєлса хоче конкурувати з ПСЖ, і він повинен створити команду, здатну це робити. Що ж до його трансферних вимог, то вони задовольняють наш клуб".

Венсан Лябрюн, насправді, сильна людина, бо він не побоявся змін. Запрошення Ель Локо пророкувало "Марселю" революцію з першої секунди перебування аргентинця в стані провансальського клубу. Питання в тому, наскільки доречним у "Марселі" буде той радикалізм, який сповідує Бьєлса? І чи не закінчаться в Лябрюна сили терпіти всі кидання Марсело в крайності?

Гравці команди, на відміну від свого президента, не були такими оптимістами. Звістка про те, що Бьєлса очолить "Марсель", внесла занепокоєння в ряди футболістів. То, до слова, була ще одна ознака того, що команда як така була не готова до боротьби за високі місця. Навіть лідери "Марселя" проявляли занепокоєння, пояснюючи свій стан туманними перспективами. Про Марсело Бьєлсу справедливо відзивались як про авторитетного, дуже вимогливого тренера, який не зважатиме на імена і колишні заслуги, а який судитиме людей тільки за їхніми вчинками і здобутками безпосередньо під його керівництвом. Лідери "Марселя" сумнівались у своїй здатності відповідати вимогам Ель Локо.

На практиці ж вийшло все не так катастрофічно для окремих індивідуумів. "Марсель" не став розставатись з лідерами (Матьє Вальбуена ще раніше хотів піти і ніхто його в команді не тримав). Бьєлса, якщо і сумнівався в кваліфікації когось зі своїх підопічних, то не настільки, щоб клопотати перед керівництвом щодо їх трансферів. Нововведення аргентинця стосувались в першу чергу режиму: обмеженням доступу до Інтернету, "фільтрування" бесід з пресою, протест проти деяких трансферів на "експорт" (зокрема, мова йде про незгоду з бажанням Моргана Амальфітано перейти до стану "Вест Хема", через що півзахисник посварився з Ель Локо та наважився на бойкот тренувань провансальського колективу). А от щодо змін безпосередньо на футбольному полі, то коли настав час футболу, всі вони висвітились наче на долоні.

Марсело Бьєлса змінив тактичну схему команди, побудувавши "Марсель" з трьома центральними оборонцями, одним чистим опорником і насиченою атакувальною ланкою. В такій формації, що не дивно, провансальці в своїй грі абсолютно не мають балансу. Захист нагадує прохідний двір та шахматну дошку, на якій суперник може проводити свої комбінації. Це підтверджується п’ятьма пропущеними голами в двох матчах від далеко не супер-атакувальних "Бастії" та "Монпельє". А рух футболістів групи атаки поки що більше відповідає броунівському, а не осмисленому, чи тактично навченому.

Явний перекіс в бік атаки зараз катастрофічно шкодить "Марселю" через те, що провансальці ще не навчились слідувати правилу "найкращий захист – це атака". Свій наступ "Марсель" будує за рахунок контролю м'яча в центрі поля і за рахунок кількісної переваги в лінії атаки. Однак колективу, судячи з того, що ми мали змогу вже бачити, не вистачає ефективності попереду і організований суперник, спокійно протидіючи "мереживам" провансальців, може проводити вбивчі для південних контратаки. Показовим в цьому плані став останній матч проти "Монпельє", в якому "паладіни" відзначились двома знущальними для Стіва Манданди голами. Прості передачі з глибини за спини центральним оборонцям, кваліфікація яких, до речі, не така висока, як кваліфікація гравців атаки "Марселя", створювали провансальцям величезні проблеми. Ролан Курбіс переграв Марсело Бьєлсу як школяра.

Після матчу Ель Локо заявив, що йому гра його команди проти "Монпельє" сподобалась більше, ніж гра "Марселя" проти "Бастії". Очевидно, що аргентинець просто лицемірив, відбиваючись в такий спосіб від надокучливих журналістів. Не можна ж обирати "краще" з двох просто "погано". Марсело Бьєлса чудово розуміє, наскільки багато в нього ще роботи і скільки вразливих місць має його "Марсель". Однак це своє розуміння Ель Локо ніколи не винесе на суд громадськості. Знаючи професійні якості цього наставника, можна з упевненістю говорити, що Ель Локо має чіткий план виведення "Марселя" на світло. Однак знаючи людські якості Бьєлси, можна припустити, що цей план полягає в якійсь авантюрі, у схемі, яку б хтось інший вважав утопічною і фантастичною. Але на те він і Марсело Бьєлса.

Вболівальникам провансальської команди потрібно просто запастись терпінням і сподіватись, що Ель Локо не проґавить миті, коли можна буде і потрібно буде вчепитись за рятівну соломинку задля виходу на поверхню.

Фото - офіційний сайт "Марселя", uefa.com