Football de lis. Як росіянин футболом прикривався

Минулого сезону у футбольній Франції провели "екзит-пол" з метою визначити найпопулярніший клуб країни. В ФК "Монако" рейтинг "народної довіри" виявився дуже низьким, що, власне, підтвердилось і іншими цифрами. В середньому на матчі "князівського" клубу ходили 8 906 глядачів. Нижчі показники мав тільки аутсайдер "Аяччо". Не допомагав навіть приклад князя Альбера ІІ, який по можливості старався не пропускати поєдинків на "Луї ІІ", а для преси говорив про "нову еру в історії "Монако".

Власне, ті слова (про нову еру) були викликані приходом до керма команди російського олігарха Дмитра Риболовлєва. З 2005-го року "Монако" як футбольний клуб почав занепадати і найнижчої точки той занепад досягнув в сезоні 2010/11, за підсумки якого монегаски відправились на "очищення" до Ліги 2. Сім чемпіонських титулів, п’ять перемог в Кубку Франції, Суперкубок Франції, Кубок Ліги, а також фінал Ліги чемпіонів – все те залишилось у минулому, а в реальності настали сірі, безрадісні будні.

Хоча, такі скитання для титулованих французьких клубів – звична практика. Достатньо подивитися хоча б на шляхи "Нанта", "Сент-Етьєна", "Реймса", "Ніцци", щоб зрозуміти всю суворість Ліги 1. Титули і славна історія тут нікому не дають привілеїв. Добре живуть ті, в кого ефективно працює менеджмент, хто вміє розкривати таланти і використовувати глибинні ресурси.

Навряд чи хтось думав, що "Монако" надовго затримається в Лізі 2. Бюджет і кадрове наповнення як для команди другого за рангом дивізіону були серйозними, тож можна було спокійно піднятись до еліти і вже там вдосконалюватись по ходу, шукати ресурси для зміцнення, відшліфовувати нові грані. Але то природний футбольний шлях, який потребував часу, значних зусиль і невпинної праці. У "Монако" була інша доля. В 2011-му році 66.67% акцій клубу перейшли у володіння Дмитра Риболовлєва (решта залишились у компанії, яка представляє правління князівства Монако). Росіянин заявив про бажання кинути виклик ПСЖ, який арабські гроші перетворювали на супер-команду.

Росіянин, дійсно, взявся за справу з великим ентузіазмом. На відповідальні посади було призначено людей, яким Риболовлєв довіряв, гаманець було відкрито на всю ширину, з князівською сім'єю (особливо з князем Альбером ІІ) швидко було знайдено спільну мову. Після провального в Лізі 2 8-го місця в сезоні 2011/12, який "Монако" закінчував уже в якості "володаря шалених російських грошей", з тріском полетіла голова тодішнього тренера монегасків, колишнього поважного гравця команди Марко Сімеоне. На зміну італійцю прийшов інший представник Апеннін Клаудіо Раньєрі, який грозився вбивати своїх підопічних, якщо команда не буде давати результату ("Ми повинні перемогти. Якщо цього не трапиться, я буду вбивати"). Тож за підсумком Ліги 2 2012/13 монегаски спокійно здобули перше місце і повернулись до еліти, відразу заявивши про нову ціль – кинути виклик ПСЖ в боротьбі за чемпіонство.

- "Монако". Перезаватаження

Фалькао, Хамес Родрігес, Жоау Моутінью, Дімітар Бербатов, Серхіо Ромеро, Жеремі Тулалан, Жоффре Кондогбія, Рікарду Карвалью, Ерік Абідаль, Лукас Окампос – то суто зіркові імена, якими поповнився склад "Монако" за гроші Риболовлєва. І це ми ще мовчимо про молодь (Еммануель Рівьер, Антоні Мартьяль, Фабіньо, Борха Лопес), яка була запрошена з ініціативи Клаудіо Раньєрі. Італієць був впевнений в тому, що зможе навчити юнаків рости поряд з зірковими досвідченими гравцями. Одним словом, "Монако" наче на стероїдах обріс м'язами і обіцянка росіянина про інвестиції в розмірі 100 мільйонів євро протягом чотирьох найближчих років почала втілюватись у життя. Катарські шейхи ПСЖ іронічно посміхались, власники інших французьких клубів скреготіли зубами, Платіні в паніці кинувся розробляти фінансовий фейр-плей, а нечисленні вболівальники "Монако" потирали руки.

Хоча, справедливості заради варто сказати, що перетворення "Монако" з "гидкого каченяти на прекрасного лебедя" збільшило вболівальницьку армію команди. Покращились справи з продажею абонементів і символіки клубу, зросли рейтинги телетрансляцій, виросли масштаби фан-руху команди. "Монако" з Клаудіо Раньєрі У Лізі 1 зайняв за підсумками сезону 2013/14 друге місце, що, втім, розцінювалось керівництвом як результат, який не відповідає амбіціям футбольної структури під назвою ФК "Монако". Раньєрі після завершення чемпіонату ледь не зі сльозами на очах покидав проект, а громадськість не могла осилити масштаб амбіцій Риболовлєва: повернення з "тартару" відразу в Лігу чемпіонів – і це провал. А що тоді успіх?

Тренерська комбінація "Клаудіо Раньєрі – Леонарду Жардім", якщо чесно, з самого початку була дивною для всіх. І мотив звільнення італійця був дивним. Але зараз завіса трохи привідкрилась.

Фалькао пішов, Родрігес пішов (про інші втрати типу Рівьєра знову, ж таки, промовчимо), що вмить перетворило любов шанувальників "Монако" на ненависть ("Вболівальники почуваються зрадженими, повіривши в обіцянки клубу і погодившись з підвищенням цін на абонементи. Все літо Хамес Родрігес і Фалькао підбадьорювали нас, обіцяючи світле майбутнє "Монако". Вимагайте відшкодування вартості абонементів або, принаймні, різниці між вартістю торішнього і нинішнього абонементів. Так в 2012 році поступили вболівальники "Мілана". Віце-президент "россонері" Адріано Галліані запропонував незадоволеним повернути гроші за абонементи. Чи готове це зробити "Монако" - заява з офіційного сайту фан-руху Planète ASM).

Вийшли боком Риболовлєву і хитросплетені схеми з відхилення від сплати податків, які відбивають у статусних футболістів будь-яке бажання переїжджати до Франції. За небажання переносити штаб-квартиру клубу з "курортного" щодо оподаткування Монако до Франції, росіянин заплатив Професійній футбольній лізі "кровних" 50 мільйонів євро. Суто футбольні проблеми наклались на не футбольні, що призвело до різкого "підвищення" ролі академії клубу: "У нас свій проект, ні в якому разі не схожий на "Парі Сен-Жермен". Абсолютно інша економічна модель розвитку клубу. В першу чергу ми спираємося на нашу академію. Це історично одна з кращих академій у Франції. З неї вийшли такі приголомшливі гравці, як Ліліан Тюрам, Еммануель Петі, Давід Трезеге, Тьєррі Анрі. Це дійсно топова академія зараз. У складі нашої професійної команди є кілька своїх вихованців. Основний акцент зроблений на продовження і збереження кращих традицій футбольної академії "Монако", пошук молодих талантів, насамперед, у французькому футболі і по всьому світу. Упор буде на молодь". Якось не в'яжеться з заявами про інвестиції в 100 мільйонів євро і бажання вже через кілька років вивести "Монако" на істотно новий європейський рівень... Фінансування "Монако" було урізане, через що Раньєрі змінив менш статусний Жардім, було продано головних зірок і почали лунати слова про раніше нікому не потрібні цінності.

Насправді, проблеми у "Монако" значно глибші, ніж може здатися на перший погляд. І в такій ситуації можна поспівчувати дійсно палким і не спокушеним грошима Риболовлєва вболівальникам колективу, які разом зі своїми футбольними улюбленцями виявились просто іграшкою в руках російського бізнесмена. Іграшкою і прикриттям…

Дмитро Риболовлєв – типовий "олігарх 90-их". Тобто, людина, яка в буремні часи сколотила свій статок і далі просто пожинала плоди вдало використаного моменту. Проблема тільки в тому, що Риболовлєв виявився надто легковажним і непередбачливим, через що зараз все ризикує обернутися для росіянина крахом.

Історію 1996-го року, в якій лікар за фахом (до речі, червоний диплом медичного інституту) Дмитро Риболовлєв фігурував як вбивця директора одного акціонерного товариства і 11 місяців просидів в слідчому ізоляторі, напевно, упустимо, так як істини в тій історії на поверхні немає і досі. Хтось говорить, що бізнесмена банально підставляли і бажали "сплавити", інші, дійсно, вірять у вину Риболовлєва – і в кожного своя правда. Зосередимо свою увагу на факторах, які мають безпосереднє відношення до футболу – на грошах Риболовлєва.

В травні цього року олігарх програв своїй колишній дружині суд, який тривав уже кілька років. Точніше, з 2008-го, коли Олена Риболовлєва подала позов проти свого чоловіка, звинувачуючи того в сімейній зраді і незаконному придбанні нерухомості на Гавайях, вимагаючи розлучення і поділу майна (Риболовлєв в 2010-му, крім всього іншого, за 6.3 мільярда доларів продав контрольний пакет акцій "Уралкалія" – одного з провідних виробників хлористого калію в світі, з якого бізнесмен і розбагатів). Компенсація в сумі 3.2 мільярда доларів, яку Риболовлєв зобов’язаний виплатити своїй уже екс-дружині, стала найбільшою в історії Женевського суду, присудженій при розлученні. В цілому же 40-річна жінка, яка була в шлюбі з Риболовлєвим з 1987-го року (з студентської лавки), претендувала на ще більшу суму, втім, залишилась задоволеною і цим. В процесі розлучення Олена вела себе дуже рішуче, сміливо і тиснула на всі бізнесово-слабкі місця свого екс-чоловіка.

Тобто, досить наївно вірити, що такі колосальні фінансові втрати через розлучення і скорочення бюджету "Монако" (практично, закриття проекту) – це просто співпадіння. До того ж, Риболовлєв своїми словами і діями видавав себе сам, почавши страхуватись через боязнь того, що дружина відсудить у нього майно.

Дмитро Євгенович як тільки справа "запахла смаженим", почав свої гроші вкладати в різноманітні активи. Частина буда вкладена в економіку Кіпру (активи банка "Bank of Cyprus", реконструкція храму в Лімасолі – це суто законно переведена частка), частина – списана на потреби доньки, частина – вкладена в розвиток французького футболу. "Я завжди хотів жити в Монако, але моя дружина була проти цього. Коли вона подала на розлучення, то я нарешті зміг здійснити свою мрію. Мені подобається тутешній клімат, якість життя, інфраструктура. "Монако" - клуб з довгою і красивою історією, що робить його унікальним" – хизувався бізнесмен, в той же час запевняючи французьку пресу, що футболу їхньої країни дуже поталанило, так як свої гроші Риболовлєв спочатку планував інвестувати в МЮ.

Звичайно, прямих доказів того, що процес розлучення (а, відповідно, і боязнь за втрату майна) і купівля футбольного клубу пов’язані, немає (і навряд чи може бути), але ще одним аргументом на користь такого припущення може слугувати факт нездорової активності Риболовлєва щодо задоволення купівельних потреб своєї 25-річної доньки. 88 мільйонів доларів за десятикімнатну квартиру в Нью-Йорку з видом на Центральний парк (Катерина Риболовлєва тоді якраз стала студенткою одного з навчальних закладів цього американського міста і продукт найдорожчої в історії Нью-Йорку квартирної покупки мав слугувати дівчині студентським житлом), 150 мільйонів доларів за грецькі острови Скорпіос і Спарті, участь в кінноспортивному турнірі "Longinеs" в Лондоні, найкращі скакуни і тренери – зрозуміло, що донька в процесі розлучення прийняла бік батька. Риболовлєв намагався вкладати гроші в активи (в тому числі і за допомогою імені доньки), якими б не могла заволодіти його "кровожерлива" супутниця життя.

Таких співпадінь не буває і всі ці грані – футбольні, особисті, бізнесові, сімейні, - все це частини одного пазлу, склавши який можна побачити туманне майбутнє футбольного клубу "Монако". Хтось скаже, що раніше команда обходилась без шалених грошей і була однією з найсильніших у Франції. Так, але відчувши на собі всі принади елітного життя, чи зможуть монегаски з хоромів перебратись у курінь, з марципанів перейти на вівсянку, з авто бізнес-класу пересісти на велосипед, не втративши при цьому трудолюбства, ентузіазму і віри? Чи зможе "Монако" після казки з нещасливим кінцем як рушійну силу свого розвитку використовувати не гроші, а історію, про яку так раптово згадали власники клубу? До речі, Еммануель Петі, Давід Трезеге, Ліліан Тюрам і навіть Тьєрі Анрі, яких в своєму виступі згадав Вадим Васильєв, є настільки вихованцями академії "Монако", наскільки Росія була єдиним законним правонаслідником всього футбольного достоїнства СРСР. Петі прийшов до клубної структури "Монако" у 18 років (з "Arques-la-Bataille"), Давід Трезеге – у 18 (з "Platense"), Ліліан Тюрам – у 18 (з нікуди), Тьєррі Анрі – у 15 (з футбольного центру "Clairefontaine").

Видно, з історією у нинішніх босів "Монако" так само погано, як і з менеджментом...

Фото - офіційний сайт "Монако"