Долгоиграющие звезды. Стивен Джеррард. Версия читателя

От редакции. Наш проект «Долгоиграющие звезды» так заинтересовал вас, наши дорогие читатели, что некоторые из вас решили принять в нем участие. Этот текст – целиком и полностью дело рук не журналиста редакции UA-Футбол, а нашего читателя Андрея Полищука. Однако свой текст про Стивена Джеррарда подготовила и редакция, потому мы решили опубликовать два материала, а какой из них поможет Вам вспомнить вехи карьеры великого капитана великого клуба, решайте сами.

Стівен Джеррард

"Я сидів приголомшений вдома, дивився телевізор і бачив, як фанати спалюють мою футболку зі старим сімнадцятим номером"…

Від загального обожнювання до ненависті - один невеликий крок. Стівену Джеррарду добре відоме про це. Проте, цього кроку він так і не зробив...

Літо 2005 року могло змінити все безповоротно і перенести Джеррарда до списків зрадників і ненависних гравців. В той час, як червона частина міста насолоджувалася тріумфальним сезоном, в самій команді почалися проблеми: Стівен хотів новий контракт, клуб запропонував угоду, але умови аж ніяк не влаштовували гравця. Напруження зростало, ситуація починала набирати катастрофічних обрисів. Ще й "Челсі" своїми постійними пропозиціями та ніби готовими домовленостями підігрівав ситуацію. І в один момент капітан не витримав - він заявив про свій перехід, щоб вже через декілька годин підписати новий контракт.

Залишившись, Стівен "прирік" себе на статус легенди клуба. Нині Стіві Джі не просто капітан - він уособлення "Ліверпуля", його надія та опора. У нього немає стількох нагород, як в інших легенд "Червоних" - Іана Раша чи Кенні Далгліша. Але ж навколо Стіві не було такої команди, яка в 80-х. Інколи він ледь не самотужки тягнув "Ліверпуль", який за його часів аж ніяк не був лідером англійського футболу. Саме тому його ставлять так високо і так сильно цінують. Не один вболівальник "Червоних" вважає Джеррарда найкращим гравцем за всю історію команди.

Джеррард потрапив в "Ліверпуль" у дев'ятирічному віці. Скаути клуба помітили хлопця в команді невеликого міста Уінстон. Саме тут Стівен народився. Такий поворот для самого хлопця був за щастя - він з дитинства вболівав за мерсісайдців. Цим він відрізняється від інших тогочасних зірок "Ліверпуля" - Фаулера, Оуена, Карагера - які в дитинстві підтримували... "Евертон".

У нього немає видатних досягнень в юнацькі роки - успіх до Джеррарда прийшов не одразу, все відбувалося поступово. Він навіть не грав за збірну англійських школярів, через яку пройшли багато зірок. Проте, це не та величина. за якою варто міряти гравців, адже скільки талантів залишили всі свої досягнення на юнацькому рівні, так і не зумівши перейти в дорослий футбол.

Велику роль у розвитку гравця зіграв тогочасний тренер "Ліверпуля" Жерар Ульє. "Для мене він був як батько", - говорив Джеррард. При Ульє Стівен дорослішав, мужнішав, набирався досвіду в команді. Тренер цікавився його життям, пояснював, чому важливо повністю сконцентруватися на професії, віддавати всі сили їй.

Саме за часів Ульє Стівен став капітаном в "Ліверпулі". Француз в 2003 році віддав пов'язку молодому півзахиснику. Свій вчинок тренер пояснював тим, що Джеррард демонструє лідерські якості, хоча йому ще варто змужніти і подорослішати. Можливо, це був продуманий хід, так як через деякий час оглядачі почали відзначати зрілість півзахисника. До цього часу Стівен грав в команді вже п'ять сезонів: підписавши 5 листопада 1997 року перший професійний контракт з клубом, Джеррард дебютував через рік, вийшовши на заміну у грі з "Блекберн Роверз" 29 листопада 1998.

При французькому тренері прийшли перші трофеї: в 2001 році "Ліверпуль" провів фантастичний сезон і завоював 5 кубків, серед яких - Кубок Англії та Кубок УЄФА. Наступні титули були здобуті вже при Рафаелі Бенітесі. Але їх могло б і не бути...

Ульє пішов в 2004 році, тоді про своє бажання піти говорив і Джеррард. Він мотивував це відсутністю можливості прогресувати в клубі. Врешті-решт обміркувавши всі "за" і "проти", капітан відмовив "Челсі" і залишився.

Мабуть, по завершенню сезону він точно не жалкував про своє рішення. Казкова ніч в Стамбулі – те, що запам'ятовується назавжди. Такі емоції і така перемога варті багато чого. Це був один з найкращих і найдраматичніших єврокубкових фіналів в історії гри.

При Бенітесі Джеррард піднявся на вищий рівень, його ігрові якості досягнули небачених висот і в сезоні-2008/2009 не один експерт називав його кращим на континенті. Стівен перетворився на ідеального півзахисника, який міг як віддати, так і забрати, він виконував колосальний об'єм роботи, Джеррард підтягнувся в тактичному плані, перетворившись на справжнього універсала, який міг закрити ледь не кожну позицію на полі. Всі добре знають його стиль гри - фірмові передачі низом на десятки метрів вперед, його точний, сильний та вбивчий удар, бачення поля, безмежну енергію і сильний, чемпіонський характер.

Безліч гравців можуть забити красивий гол, обіграти, віддати, але великих від решти відрізняє вміння продемонструвати ці якості в найпотрібніші моменти. Капітан "Ліверпуля" доводив цю істину не раз, десь даючи імпульс в програшному матчі, десь витягуючи гру, а інколи - весь турнір.

Варто лише згадати найвідоміші голи півзахисника: переможна хода в ЛЧ-2005 не була б можлива без удару капітана на останніх хвилинах матчу з "Олімпіакосом"; його гол у фіналі ЛЧ; або гра у фіналі Кубка Англії наступного року і шалений дальній удар; гол у ворота Бартеза в чемпіонаті; або подарунок на свій 400-й матч у вигляді хет-трику "Евертону".

У нього є англійські кубки, європейські, але немає жодного чемпіонського звання. Два рази "Ліверпуль" Джеррарда був поруч з чемпіонствов і два рази йому чогось не вистачало.

"Звичайно, це велика прогалина в моїй кар'єрі і, можливо, я ніколи не виграю чемпіонат. Але я досягнув багато чого. Я не жалкую".

Ще одне болюче питання - збірна. Маючи чудове покоління гравців, англійська збірна не те щоб не змогла чогось досягнути, вона навіть наблизитись до тріумфу не мала шансів. Максимальне досягнення - чвертьфінал. Що цікаво, у збірній Стівен дебютував 31 травня 2000 в грі проти України. Цього ж року він прийняв участь у безуспішному для англійців Євро. Пропустивши через травму ЧС-2002, він брав участь у всіх великих форумах, на яких грали англійці.

Після останнього "не вистачало" на клубному рівні, пішов час спаду для "Ліверпуля" і самого гравця, якого почали мучити травми. Знову на обрії замайоріли інші клуби, але Стівен з притаманною стриманістю і повагою відкинув ці варіант: "Я був щасливим тут." Травми не давали нормально грати протягом двох сезонів. Але це не був кінець. Час і характер - ось що потрібно було Капітану.

Тепер він опора - Брендана Роджерса. Нині Стівен один із тих, на кому будується гра "Ліверпуля", який прагне відвоювати втрачені позиції. Нехай команда не настільки яскрава і феєрична, як хотілося б на "Енфілді", вона виглядає доволі прагматично, але принаймні на початку цього сезону "Ліверпуль" зумів порадувати червону частину міста і вселити на дію на краще майбутнє.

Протягом останнього десятиліття Джеррард разом з Каррагером, іншою легендою клубу, був іконою і прикладом для всього "Ліверпуля". Нині Стівен дивиться трішки в перед і намагається визначитися з майбутнім. Зрозуміло лише одне - він точно залишиться в клубі. Він надто сильно пов’язаний з ним. А поки що в "Енфілда", як і у всіх нас, ще є час споглядати гру живої легенди - він підписав новий контракт до 2015 року. Сам Джеррард сказав би, що продовжує грати для двоюрідного брата, який загинув під час трагедії "Хіллсборо".

Не потрібно ліпити з нього ідеал гравця і людини - він такий же як і всі, зі своїми недоліками і сильними якостями. Проте, своєю хорошою принциповістю, постійною віддачею на всі 100%, своїм ставленням до гри, клубу, суперників, вболівальників Стівен заслужив більше ніж звичайну повагу.