РПЛ. До старту сезону. Частина третя

У п’ятницю стартує 23-й чемпіонат Росії серед кращих команд країни – клубів Прем’єр-ліги. Щоб розібратися, з якими втратами та надбаннями підійшли до нової першості учасники РПЛ сезону 2014\15, розглянемо кожну команду вищої ліги. На черзі – колективи, які, як очікується, будуть боротися за найвищі місця.

У минулому сезоні московське «Дінамо» несподівано отримало можливість комплектуватися «вершками» кадрового підбору російської Прем’єр-ліги. Поява багатого спонсора впливає на забаганки, плани та дії нового, з часу весни, тренерського штабу команди й нині.

Фактична можливість конкурувати грошима та впливом всередині країни хоч і з самим «Зєнітом» дозволяє «біло-блакитній» команді замахуватися на найвищі місця у таблиці щонайменше на словах. Склад «Дінамо», і без того один з кращих серед команд РПЛ, нарешті укомплектований не тільки кількісно й «зірково», але й з урахуванням такого важливого аспекту формування кадрів, як баланс. Збалансованість командного складу футболістів нинішнього ДМ продиктована хоча б реальними (і такими, які були перетворені в життя) кроками по підписанню виконавців у лінію оборони та центр поля. Так, ряди команди цього літа поповнили такі відомі майстри своєї справи, як Станіслав Манолєв, Александр Бюттнер та Вільям Венкер. Усі – відповідальні за забезпечення спокою біля воріт своєї команди. І лише підписання нападника Пруднікова, направлене, вочевидь, не на пряме підсилення атаки, а на загострення відчуттів Кокоріна й Кураньї на тренуваннях, не вписується у загальну струнку канву.

Силует цього «Дінамо» дозволяє вимальовувати чіткі перспективи – боротьбу за найвищі місця. Проте для побудови колективу, який стане єдиним цілим і буде відповідати уявленням Станіслава Чєрчєсова про боєздатну команду, доведеться витратити ще сезон. А в цьому – поборотися за Лігу чемпіонів.

Призначення Леоніда Кучука на посаду тренера у московський «Локомотів», на думку більшості вболівальників цієї команди, не віщувало команді кардинальних змін у кращу сторону. Звичка – друга натура. За останні роки керівництво «Залізничників» привчило своїх шанувальників до віщунства чергових безглуздих кроків по самознищенню навіть очевидно хорошого, то ж наявність психологічного бар’єру в думках останніх можна зрозуміти. Проте прихід екс-тренера київського «Арсеналу» став для «Локо» справжньою революцією. Напрочуд приємних вражень.

Леонід Станіславович це, в першу чергу, дисципліна. На сьогоднішній день саме «Локомотів» є найбільш «слухняною» командою РПЛ в частині виконання тренерських забаганок на полі. Без своєрідного поклоніння персоні Кучука боротьба за чемпіонство як така для ЛМ була б неможлива. Власне, ті, хто хоча б час від часу бажають займатися на полі «самодіяльністю», а це відомі півзахисники Лассана Діарра та Мбарк Буссуфа, невдовзі будуть продані. Не варто сумніватися – не без «санкції» Кучука.

Власне, на місце обох уже придбані бажані тренером виконавці. Алан Касаєв та Мануель Фернандес мають зробити середину поля по-кучуківськи ще більш наближеною до ідеальної. У захисті створять конкуренцію Пейчинович та Лоґашов, у й без того не найслабший напад придбано ще одного сенегальця Ніассе. Цього має вистачити, щоб продовжити втілення курсу капітана Кучука у великому російському морі – вочевидь, «Локомотів» знову матиме усі шанси прийти на фініш одним з перших. Якщо не першим.

Діяльність керівництва найбільш титулованого клубу Росії давно нагадує аналогічну чехарду вчинків «колег» «Спартака» в Україні. Важко зрозуміти бажання колись киянина Лєоніда Фєдуна здихатися однієї зі своїх основних креатур останніх років Валєрія Карпіна посеред сезону. До слова, не те, щоб настільки вже невдалого на той момент. Імпульсивність рішення боса «червоно-білих» призвела до руйнівних як усередині остаточно прибитого власними немічними результатами клубу і футболістів наслідків, так і у справах «матеріальних» – врешті «Народна команда» скотилася на безрадісне 6-е місце. Фєдун вагався, проте штурвал довірив усе ж «варягу» – тепер «Спартак» знову з іноземцем на чолі. Муратом Якіним.

Ставка на одного з найбільш перспективних молодих тренерів Старого Світу зобов’язує останнього принаймні поставити команді симпатичну й таку, яка даватиме результат, гру. Проте перетворити у життя надії численної армії вболівальників команди в умовах, які є для Якіна абсолютно новими, а подекуди, можливо, й дикими, буде важко. Як важко й зрозуміти характер відносин Фєдуна і його нинішньої ставки. Якін не отримав карт-бланш на трансфери, що робить його заручником ситуації, яка склалася, але разом з тим залишає поле для виправдань у випадку можливого провалу. Розглядати як підсилення підписання, безумовно, сильного півзахисника Романа Широкова заважає хоча б його лікування після травм.

«Спартак» Якіна не залишиться без єврокубків, проте вище носа Ліги Європи дострибнути, як бачиться, не зможе.

Залишаючись клубом з кращим підбором гравців у РПЛ, петербурзький «Зєніт» продовжує пожинати плоди «реформи імені Халка-Вітселя». Важко не погодитися з тим, що прихід цих двох учасників недавнього ЧС у Бразилії суттєво посилив, у першу чергу, потенціал команди, проте наслідки фактичного викорінення з команди Дєнісова, а згодом і Широкова де-не-де продовжують бити як по атмосфері в колективі, так і по суто ігрових речах – крім Анатолія Тимощука, руйнувати в центрі поля в «Зєніті», по суті, усе ще нема кому!

Чергове відкладення підписання ще одного опорного півзахисника у довгу шухляду команді з непомірними амбіціями і мало обмеженими щонайменше всередині країни можливостями аж ніяк не личить. Проте з завданням нівелювати проблему хоча б на одній проблемній позиції в Петербурзі впоралися відмінно. Підписання новоспеченого віце-чемпіона світу Езекьєля Гарая дозволяє стверджувати, що саме екс-гравець «Реала» й «Бенфіки» відтепер – найсильніший центрбек РПЛ!

Власне, консервування «проблеми другого Тимощука» може коштувати «Зєніту» подібних до наслідків минулого сезону неприємних відчуттів – надто вже вразливим подекуди виглядає зенітівський центр поля. Разом з тим, в інших ланках за «біло-блакитних» грають справді кращі в лізі. Це дає змогу сподіватися на чемпіонський титул. Проте період адаптації Боаша в російському футболі ще триває й може затягнутися. Чим неодмінно скористаються конкуренти.

Краща команда минулого сезону – московський ЦСКА – зберіг усіх кращих і тільки примножив свій кадровий потенціал підписанням Кірілла Панчєнко. Проте в таборі «Армійців» ніби навмисно продовжують не помічати справжній бич команди, яка інколи вимушена виставляти на шахівницю винятково молоді й необстріляні фігури. Коротка лава запасних продовжить снитися Лєоніду Слуцкому в його найгірших снах після невдалих матчів, адже цього літа Євґєній Ґінер, чи то з власної волі, чи то з мовчазної згоди тренера, знову не поліз у свій усе ж немалий гаманець і залишив проблему кадрової підпитки команди не вирішеною.

Головні козирі армійців – виняткова зіграність та давно налагоджений, ледь не ідеальний мікроклімат на тренуваннях та поза ними. Про перше, як і про друге поки можуть лише мріяти ті ж «Зєніт» чи «Дінамо» – команди, які при цьому давно переважають «червоно-синіх» за підбором виконавців. Своєю давньою зброєю – використанням, насамперед, слабких сторін суперника й умілим розтягуванням сил власних для єдиного й вирішального удару у той чи інший часовий проміжок – ЦСКА буде брати своє і в цьому сезоні. Важко не погодитися, що конкуренти «Армійців» стали сильнішими, тоді як ЦСКА ніби як залишився «колишнім». Проте «краще», як відомо, є давнім ворогом «хорошого»…