Валенсія - Атлетико 1:1. Тактичний аналіз матчу

Хуан Антоніо Піцці очолив «Валенсію» 26 грудня 2013 року і відразу заявив, що збирається повернути "мишей" на провідні ролі в іспанському футболі. Наразі рано говорити про зміни в системі гри «Валенсії», проектуючи протистояння з київським «Динамо», але маленький тренерський портрет можна змалювати. Піцці - молодий тренер, який поки що працював лише в латинській Америці, але в свої 45 років вже здобув два титули - перший з чілійським «Універсідад Католіка», а в грудні 2013 йому підкорився чемпіонат Аргентини зі скромним (за своїми фінансовими можливостями) «Сан-Лоренсо». Хоча за свою історію «Сан-Лоренсо» вигравав титул 15 разів, включаючи чотири чемпіонства допрофесійного періоду і один Кубок Честі. Так в далекому 1936 році називалась перша частина чемпіонату Аргентини, більш відома нам під назвою «Апертура», а нині «Інісіаль».

В «циклонів» з Буенос-Айреса не було в складі жодного гравця, який міг би претендувати на статус зірки навіть за мірками чемпіонату Аргентини, але, тим не менше, тренеру вдалось за півтора року зробити з досить посередніх виконавців команду, яка за півтора роки з середини таблиці піднялась до першого місця. Хуан Антоніо Піцці в своєму попередньому клубі був прихильником тактичного розташування «4-4-2» з використанням двійки опорних півзахисників, зорієнтованих на захист воріт, таким чином, поділяючи гравців шість на чотири в сторону захисту. Його «Сан-Лоренсо» не відзначався результативною грою, мало пропускаючи м’ячів, і саме надійна гра в захисті дозволила «циклонам» здобути чемпіонський титул. Щоправда, маємо ще раз наголосити, що в Піцці не було зіркових виконавців і, можливо, побудова гри з ухилом на захист була вимушеною мірою від наставника. Як він буде будувати гру в «Валенсії», володіючи значно кращим підбором виконавців, наразі спрогнозувати важко.

В своєму першому матчі на чолі «Летючих мишей» проти "Леванте" Піцці використовував розташування «4-4-2». Це були перші кроки до зміни побудови гри від наставника зі звичної схеми «4-2-3-1», яка була незмінною за попереднього наставника Мірослава Джукіча. Відзначаємо вищу позицію на полі від Жонаса попереду з намагання створити більше тиску на центр захисту суперника. При зміщеннях Жонаса на фланги в пошуках вільних зон чи для взаємодії на фланзі, в центр нападу зміщувався Пабло П’ятті або Фегулі. Ширина атаки витримувалась завдяки фланговим захисникам, особливо високо розташовувався правий латераль «Валенсії» Антоніо Барраган. Його зону в захисті покривав Оріоль Ромеу, працюючи загалом нижче, аніж другий опорний півзахисник Дані Парехо. Команда Піцці була значно більше спрямована на атаку та на контроль м’яча, аніж це було в «Сан-Лоренсо», але «Леванте» не той суперник, щоб робити далекоглядні висновки, та й забігаючи наперед, потрібно сказати, що два матчі - це ще надто малий термін для оцінки тренерської роботи.

З приємних новин для прихильників «Валенсії» і, можливо, не дуже приємних для вболівальників «Динамо» відзначимо, що сінгапурський мільярдер Пітер Лім напередодні Різдва зробив пропозицію валенсійському клубу. Він пообіцяв погасити борг «Валенсії» в розмірі 354 мільйонів євро, добудувати новий стадіон та виділити 40 мільйонів євро на трансфери вже цієї зими. Наразі не можна ствердно говорити, коли відбудеться угода, і чи відбудеться вона взагалі, але якщо пропозиція Пітера Ліма буде задоволена, то вже до матчу проти киян ми, ймовірно, будемо говорити про іншу «Валенсію», як мінімум, з огляду на можливість підсилення команди в зимове трансферне вікно.

Формації команд

В цьому матчі Піцці не міг розраховувати на дискваліфікованого Жонаса, і це було одним з критеріїв зміни формації команди на гру. В опорній зоні нижче розташовувався Хаві Фуего, над ним працювала четвірка атакуючих гравців, які мали забезпечити контроль м’яча та створювати постійний тиск на захист суперника. Та все ж, незважаючи на велику перевагу в території та володінні м’ячем (до перерви як і після «Валенсія» володіла м’ячем 70% ігрового часу) це був досить обережний підхід. Обережність нового наставника «Летючих мишей» полягала в небажанні активно застосовувати двох флангових захисників для розтягування захисту «Атлетико» в ширину. Якщо Гуардадо підключався глибоко в атаку, то Перейра залишався за лінією м’яча, таким чином Піцці залишав позаду мінімум чотирьох гравців проти двійки форвардів суперника.

Такий підхід до побудови атаки господарів поля дозволяв мадридцям досить легко зміщувати свою формацію з флангу на фланг в залежності від перебування м’яча, насичуючи зони, та зберігати компактність побудов. Також не достатня ширина атаки від «Валенсії» дозволяла «матрацникам» вище розташовуватись по полю, зустрічаючи суперників в другій зоні футбольного поля, і в випадку перехоплень м’яча швидко проводити свої контратаки флангами. До прикладу, в першому таймі «Валенсія» 13 разів доставляла м’яч в штрафний майданчик за допомогою кросів, а «Атлетико», володіючи м’ячем лише 30%, здійснив 12 кросів в штрафний майданчик.

Саме брак ширини атаки нівелював перевагу в території і володінні м’ячем господарів поля. З поновленням гри Хуан Антоніо Піцці збільшив кількість атакуючих гравців до семи за допомогою двох крайніх латералей, які активно витримували ширину поля. В позиційних атаках «Валенсії» в зону правого захисника зміщувався Фуего, зону лівого захисника закривав Жеремі Матьє. Збільшення кількісно гравців, що працювали на атаку, відкрило фланги і показало проблеми в організації захисту «Атлетико», по крайній мірі, на даний момент. Побудова захисту в Дієго Сімеоне - це зонний захист, зорієнтований на партнерів по команді та обмеженні простору, з чітко визначеними зонами дій для гравців, це базовий підхід до побудови захисту, якому вчать ще в дитячо-юнацьких школах.

В зонному захисті, зорієнтованому на обмеження в просторі, точкою відліку є партнери по команді. Це спрощує ведення захисних дій, адже команда працює компактно в власному блоці чи коробці, чітко витримуючи формацію. У даному випадку мова йде про схему «4-4-2», де кожний гравець має чітко виділену позицію та зону його дій. Такий підхід дозволяє команді організовано зміщуватись на фланг, вперед і назад, створюючи тиск в центральній частині поля на суперника, який веде наступальні дії. При цьому зберігається компактність та щільність як в ширину власного блоку, так і в висоту, не залишаючи простору між лініями захисту. Особливо важливим моментом є щільність побудови між лінями, що обмежує суперника в просторі та часі.

Характерною особливістю цього типу оборони є чіткі лінії в захисті та півзахисті команди. При цьому не обов’язково, щоб відстань між захисниками була однаковою в ширину. Недоліком, який проявився по перерві в цьому матчі, є вільний простір на протилежному фланзі захисту. По суті, це досить пасивний варіант ведення захисту, при якому суперник завдяки розумній грі та швидкому переведенню м’яча може отримати необхідний час та простір, як на флангах, так і між лініями захисту. Можливо, ця пасивність викликана фізичною готовністю команди на даний момент і намаганням наставника підвести своїх підопічних в максимальних кондиціях ближче до середини лютого початку березня.

Підопічні Піцці завдяки активній грі від флангових захисників розтягнули «коробку» захисту суперника в ширину, що дало можливість працювати в коридорах між гравцями однієї лінії в середині. В випадку, коли «Атлетико» звужував свою побудову, звільнювались фланги. По перерві «Валенсія» виконала 26 кросів в штрафний майданчик, проти 3 в «матрацників», це напевно основний критерій неготовності підопічних Дієго Сімеоне, які були не здатні швидко переміщуватись в захисті на даний момент. З огляду на протистояння з «Барселоною», це може мати вирішальне значення, адже саме активна гра на флангах від латералей завжди була козирем каталонців.

Починаючи з 60 хвилини наставники проводили заміни, щоправда, без зміни формації, хоча це і змушувало гравців змінювати власні позиції. До прикладу, Гарсія розпочинав в позиції правого півзахисника, з виходом на поле Турана вимушено змістився в опорну зону, а з появою Тіяго висунувся в позицію другого нападника. В «Валенсії» Феде встиг зіграти на трьох позиції в нападі, розпочинаючи на місці правого вінгера, з появою Фегулі зміщуючись на місце «десятого» номера, а згодом з виходом на поле Канальєса на лівий фланг нападу.

Так чи інакше, наставники впливали на гру лише придаючи свіжості новими виконавцями: Хуан Антоніо Піцці для збільшення швидкості попереду, а Дієго Сімеоне з намаганням відсунути гру від власних воріт і отримати можливість на проведення гострих контратак.

Статистика

Підсумки

Це була лише друга гра для Піцці і далекоглядні висновки поки що робити зарано, особливо зважаючи на, можливо, різний фізичний стан команд. Але можна відзначити, що навіть в дуже добре організованій обороні «Атлетико» Піцці досить легко віднайшов слабкі місця, і якщо до перерви це був досить обережний підхід, то після «Валенсія» повністю домінувала на полі, і лише слабка реалізація створених моментів не дозволила «Летючим мишам» здобути переконливу перемогу. Що стосується «Атлетико», то можна лише спрогнозувати, що Дієго Сімеоне десь пожертвував даним матчем, готуючи команду впершу чергу фізично до протистояння з «Барсою», і тому в цій грі свіжості та руху «матрацникам» не вистачало. Втім, в гостьових матчах мадридці цього сезону загалом не виглядають надто переконливо, а зважаючи, що гра з «Барселоною» буде на рідному «Вісенте Кальдерон», шанси на позитивний підсумок матчу підопічним Сімеоне ще необхідно залишити.