Історія Ліги 1. Пей-де-ла-Луар

Пей-де-ла-Луар – регіон, який було створено штучно. Так, саме штучно – так само як Рона-Альпи та Юг-Піреї. Західну частину (департамент Атлантична Луара) адміністративно відділили від Бретані, східну (історичну область Анжу) – від долини Луари. Робилось це з метою, очевидно, вберегти місто Нант – нині столицю регіону – від націоналістичних настроїв і рухів. Пей-де-ла-Луар ще називають Землі Луари, що абсолютно логічно: Pays – землі, de la Loire – із Луари. Регіон славний своїми виноградниками, але найбільше – замками. Величні фортеці розкинулись вздовж річки Луари, в Амбуазы, Анже, Блуа, Шиноні, Нанті, Сомюрі… Від туристів тут немає відбою.

Не залишався регіон осторонь і справ футбольних. За всю історію Ліги 1 в ній приймали участь 4-ри команди із Пей-де-ла-Луара, а "Нант", взагалі, 8-разовий (!) Чемпіон Франції. Про все це, власне, і йтиметься нижче…

1. "Анже" – 1956-1968, 1969-1975, 1976-1977, 1978-1981, 1993-1994 (23-ри сезони)
Найвище досягнення – 3-тє місце (1966/67)

Першою командою з даного регіону, якій вдалось протоптати собі стежину до Ліги 1 – був "Анже". Попри те, що клуб було засновано у 1919-му році, виступи на високому рівні почались аж після війни. "Анже", власне, у Лізі 2 дебютував в 1946-му році (то був, взагалі, перший розіграш другого професійного дивізіону Франції) – і дебютував дуже непогано. За підсумками того сезону колектив фінішував на 3-му місці (тоді воно ще не давало права підвищитись у класі), а у наступні 8-ім років найвищим здобутком колективу було 6-те місце .

Знаковим для "Анже", та й, власне, для всього регіону Пай-де-ла-Луар (з футбольної точки зору) – став сезон 1955/56 – колектив фінішував на другій сходинці турнірної таблиці Ліги 2 і розширив географію елітного французького дивізіону. Як виявилось пізніше – то був початок найславнішого періоду в історії "Анже". Дебютний елітний захід колективу налічував 12-ть сезонів, потім був односезонний візит до Ліги 2 – і знову вояж в еліту ще на 6-ть років.

Виступи команди були доволі посередніми. "Анже" не провалювався, але й зірок з неба не хапав. 11-те місце – за підсумками першого елітного сезону, потім був стрибок на 4-ту сходинку; далі були 7-мі місця, 13-ті… Одним словом, "Анже" каші у Лізі 1 не псував, але й смаку її не визначав. Винятком став сезон 1966/67, коли колективу вдалось фінішувати на почесному третьому місці – то кращий здобуток "Анже" в його елітній історії. Особливо дивним, таким чином, був провал, якій спіткав команду вже через рік після знакового успіху – 18-те місце і виліт до Ліги 2. Втім, то було тільки односезонне запаморочення – колектив відразу ж повернув собі місце серед кращих команд Франції і ще 6-ть сезонів поспіль залишався на виду. "Анже", до речі, в цей період (з 1969-го по 1975-ий рік) спромігся двічі фінішувати на 4-ій позиції, одного разу – на 5-ій, одного – на 7-ій. Але поступово команда збилась із правильного шляху… Кінець 70-их – початок 80-их ознаменувався для "Анже" гойдалками – балансуванням між лігами – яке означало закінчення елітної ери команди.

У 1981-му році колектив вилетів до Ліги 2, після чого відчути смак елітної гри вдалось тільки одного сезону – через 12-ть років було односезонне повернення до Ліги 1, яке, як виявилось, не було початком тенденції. Це, швидше, був виняток – адже команда відразу ж вилетіла знову до Ліги 2, в якій далі вже, навіть, боролась за виживання. В підсумку, "Анже" докотився, навіть, до ліги Національ, що стало для колективу гарним уроком. Після двох сезонів у третьому дивізіоні, доцільність перебування "Анже" у Лізі 2 під сумнів вже не клалась – за останні 6-ть сезонів тільки одного разу не вдалось фінішувати у першій десятці (11-те місце у 2012-му році). Однак, напевно, для вболівальників колективу це невелика втіха. "Анже" прагне знову повернутись до Ліги 1.

2. "Нант" – 1963-2007, 2008-2009 (45-ть сезонів)
Найвище досягнення – Чемпіон (1964/65, 1965/66, 1972/73, 1976/77, 1979/80, 1982/83, 1994/95, 2000/01)

Спершу варто сказати, що вже на початку серпня "Нант" стартує у своєму 46-му елітному сезоні – команда в останньому розіграші Ліги 2 посіла третє місце і повернулась, власне, туди, де їй і місце. Саме так – "Нант" – 8-разовий Чемпіон Франції (більше титулів тільки у "Сент-Етьєна" та "Марселя"), і його перебування за межами елітного дивізіону виглядало блюзнірством.

"Нант" утворився під час Другої світової війни – 21-го квітня 1943-го року. До тієї дати, власне, у місті Нанті було аж 5-ть футбольних клубів, які, втім, виступали без особливого успіху – "Сент-Пьєр", "Стад Нант", "Батіньоль", "АСО Нантес" ("ASO Nantaise") і "Мелініт". В голову менеджера саме "Мелініта" – Марселя Супіна – прийшла світла думка: функціонер зрозумів, що поодинці цим колективам дотягнутись до зірок буде дуже складно, а от в єдності – буде сила. Так, шляхом злиття п’ятьох цих команд, і утворився "Нант", а Супін не приховував амбіцій: "Сьогодні ми маленька команда, але ми працюємо разом і в один прекрасний день станемо великими"…

Менеджер до глибини душі перейнявся ідеєю створення дійсно конкурентноздатного колективу – було запрошено молодих і перспективних футболістів, професійного тренера, а сам Марсель Супін став президентом клубу. Коли Друга світова війна закінчилась, "Нант" уже мав професійний статус – із виникненням Ліги 2 клуб відразу ж почав у ній виступати.

Результати "канарок" (прізвисько команди), щоправда, спочатку були не надто видатними. "Нант" тільки із 17-ої спроби піднявся до Ліги 1 – втім, чекати цього моменту стільки років варта було… Але спочатку були підсумкові місця в районі десятого (у Лізі 2, мається на увазі), в сезоні 1952/53 була 4-та позиція…

Тоді ще колективу ніщо не віщувало такого світлого майбутнього. "Нант" був міцним середняком Ліги 2 і для якісного стрибку у класі колектив потребував ще змін. Своєрідним поштовхом стали субсидії, надані "канаркам" міською радою у 1963-му році. Того року якраз "Нант" посів друге підсумкове місце у другому дивізіоні – то був початок ери славного "Нанта".

44-ри сезони поспіль "канарки" тримались у Лізі 1 – та більше того, "Нант" був не просто учасником елітної першості, а й справжнім її грандом. Стартувавши з 8-го підсумкового місця, в другому елітному сезоні до "Нанта" прийшов величезний тріумф – Чемпіонство (сезон 1964/65), а за ним відразу – ще одне. Марселя Супіна в той час вже не було серед живих – але слова менеджера про велику команду були віщими. Після двох тріумфальних сезонів було 2-ге підсумкове місце, потім невеличкий спад, який ознаменовувався фінішами в середині турнірних таблиць, а далі – знову передові позиції. Про другі, треті місця, а також місця в десятці й говорити не варто – все затьмарювалось чемпіонськими успіхами "Нанта". За десятиріччя – з 1970-го по 1980-ий рік - колектив здобув ще три титули, а в 1979-му ще й виграв Кубок Франції.

Стабільності команди в той час могли заздрити, практично, всі суперники. "Нант" став справжньою гордістю регіону Пай-де-ла-Луар, хоча, після Чемпіонства 1983-го року, "канарок" спіткали доволі важкі часи: помилки у менеджменті спричинили погіршення результатів і загострення, навіть, фінансової ситуації у клубі.

Втім, "Нант" був вже надто потужним механізмом, щоб так просто вийти з ладу. Після, можна сказати, жалюгідного 15-го місця у сезоні 1990/91, "канарки" знову почали набирати обертів – і пік прийшовся на сезон 1994/95 – коли було здобуте сьоме в історії команди Чемпіонство. Колектив, відповідно, стартував наступного сезону у Лізі Чемпіонів, де дійшов до стадії півфіналу – нарешті, "Нанту" після домінування на внутрішній арені, вдалось гучно про себе заявити і на міжнародному рівні (у 1980-му році, щоправда, був півфінал Кубку УЄФА, але з півфіналом Ліги Чемпіонів то було досягнення не співставне).

На зламі тисячоліть "канарки" ще двічі тріумфували у Кубку Франції, а 2001-го року здобули поки що останнє в своїй історії Чемпіонство – 8-ме за рахунком. А от далі вже був стрімкий шлях по низхідній, який ознаменувався вильотом із Ліги 1 – першим за 44-ри роки – у 2007-му. Провівши один сезон у Лізі 2, "Нант" відразу ж повернувся до еліти, втім, відразу ж вилетів знову – і тепер вже на 4-ри довгих роки. Тільки в сезоні, який нещодавно завершився, колективу вдалось повернутись туди, де всі й звикли бачити "Нант" - у серпні "канарки" стартують у своєму 46-му елітному сезоні. Хоча, зараз час змінився і боротись вже за високі позиції "Нанту" буде дуже складно. Але команда із такою історією не може не викликати захоплення, незважаючи на всі локальні негаразди…

3. "Лаваль" – 1976-1989 (13-ть сезонів)
Найвище досягнення – 5-те місце (1981/82, 1982/83)

Довго йшла до визнання команда під назвою "Лаваль". "Les Tangos" (прізвисько команди) після довгих років перебування в аматорських лігах, потім – у другому дивізіоні, вдалось в кінці 70-их вийти до Ліги 1 і протриматись там 13-ть сезонів поспіль. "Лаваль, навіть, виборював право грати на міжнародній арені – то був славний час в історії цієї команди.

А почалось все із 1902-го року, коли Джозефом Жерманом – людиною, яка жила футболом – було засновано футбольний клуб під назвою "Stade Lavallois Mayenne Football Club". До 1931-го року команда вже дібралась до шостого французького дивізіону, а спочатку були просто виступи на місцевому та регіональному рівнях. Але далі – більше. "Les Tangos" до 1970-го року пройшли вже всіма сходинками аматорського футболу у Франції – далі перед колективом були відкриті двері професійних першостей. У сезоні 1970/71 "Лаваль" дебютував у Лізі 2, де було спочатку 13-те підсумкове місце, потім 8-ме, а незабаром – і 5-те. Колектив крок за кроком йшов до мети, обростав м'язами і у 1976-му році прийшов тріумф – друге місце у Лізі 2 і підняття до елітного дивізіону. "Лаваль" пройшов рівний шлях розвитку і тепер важливо було не збитись із того шляху.

Перший сезон в еліті для "Les Tangos" ознаменувався боротьбою за виживання, але далі "Лавалю" вже допомагав який не який – але досвід. Після 10-го підсумкового місця були ще два 16-ті, одне -12-те, а потім два сезони із фінішем на 5-ій сходинці. То були найкращі сезони для "Лаваля" – сезони 1981/82 і 1982/83 – а потім був ще й дебют у єврокубках. В Кубку УЄФА 1983/84 французи вперше відчули смак міжнародної боротьби – і в першому раунді турніру пройшли київське "Динамо" (1:0 за сумою двох матчів). Втім, потім була "Аустрія" (Відень) і схід з дистанції.

В Лізі 1 "Лавалю" більше також не вдавалось дотягнутись до висоти 5-го місця. У наступних 6-ти елітних сезонах "Les Tangos" найвищим досягненням було 9-те місце в сезоні 1986/87 – а через два роки колектив вилетів до Ліги 2. Вилетів, щоб далі вже доводити свою амбітність саме в цьому турнірі.

Були в новітній історії команди вдалі сезони у Лізі 2 – відносно вдалі, звичайно, адже до сьогодні, принаймні, знову повернутись до еліти "Лавалю" не вдавалось – фініші в п’ятірці, в десятці; але були і провали – як от, наприклад, сезону 2005/06, коли "Les Tangos" фінішували на 19-ій сходинці і на три роки понизились до ліги Національ. Далі були знову спроби підкорити вершини Ліги 2, але - марно. Останній сезон, більше того, ледь знову не обернувся для "Лаваля" катастрофою – 17-те місце і перевага в два очки над фатальною 18-ою сходинкою. 18-ою сходинкою, яку "окупував" "Ле Ман" – ще одна команда з цього регіону, яка свого часу грала в елітному дивізіоні, але, яка, як вже можна було зрозуміти, за підсумками минулого сезону вилетіла із Ліги 2 до ліги Національ.

4. "Ле Ман" – 2003-2004, 2005-2010 (6-ть сезонів)
Найвище досягнення – 9-те місце (2007/08)

Команда "Ле Ман", яка в своїй історії провела 6-ть сезонів у Лізі 1, але якій, щоправда, тільки одного разу вдалось фінішувати у чільній десятці (сезону 2007/08 було 9-те місце – найвище досягнення команди), була утворена у 1985-му році, хоча коріння клубу йдуть із далекого 1900-го… Саме тоді було засновано "Le Mans Sports Club" – колектив, який шляхом об'єднання із "Unione Sportive du Mans" і утворив "Ле Ман". Попередник "MUC 72" (прізвисько "Ле Мана") був клубом із різними спортивними секціями. Коли утворилась футбольна (у 1903-му році), колектив почав виступати на регіональному рівні, потім була боротьба у Лізі 2 – але команда так би й залишились відомою тільки вузькому колу вболівальників, якби не те злиття, про яке вже згадувалось вище. "Новостворений" "Ле Ман" дебютував у Лізі 2 в сезоні 1988/89, а з 1990-го і по 2003-ій рік був безперервний друголіговий вояж. Він перервався, власне, приємністю, адже саме в 2003-му році команда здобула право наступного сезону дебютувати у Лізі 1.

Перший елітний досвід, щоправда, виявися гірким. "MUC 72" відразу ж вилетів до Ліги 2, але вже за рік знову повернувся – щоб затриматись в компанії кращих тепер вже на 5-ть років, і щоб дотягнутись до 9-го місця – найсуттєвішого свого елітного здобутку.

За свою 5-річну каденцію "Ле Ман", все таки, був середняком із аутсайдерськими схильностями. Команда ніби й окреслила свої претензії на місця в середині графіків, хоча довго триматись на рівні "MUC 72" не вдалось. Після вильоту в 2010-му році до Ліги 2, "Ле Ман" і там не міг знайти собі місця. В підсумку, останній сезон завершився провалом – 18-им місцем і пониженням до ліги Національ. Тепер доведеться починати все з початку…

"Нант", "Нант" і ще раз "Нант" – футбольна гордість Пай-де-ла-Луару. "Анже", "Лаваль" та "Ле Ман" також доповнили історію Ліги 1 – регіон з цікавою і багатою футбольною історією.