Дніпро - Шахтар - 3:1. Тактичний аналіз матчу

Наставник «Шахтаря» Мірча Луческу продовжує відкладати проблему імплементації новачків в у склад команди, поклавшись на перевірених виконавців - як і в матчі проти «Динамо». Варто зазначити, що з кожною наступною грою ця проблема буде тільки зростати через обмеженість в часі, що залишився «Гірникам» до старту Ліги Чемпіонів.

Місце у воротах цього разу було довірене Андрію П’ятову, - якоюсь мірою логічне рішення, адже на відміну від гри проти киян, в матчі проти дніпропетровців захисники донеччан мали перевагу в рості. Крім цього, можливо помилка допущена Каніболоцьким в останній грі проти «Дніпра» зіграла свою роль.

В центрі захисту розташувались Олександр Кучер, який при розвитку позиційних атак суперника доволі часто висувається для пресингу на відтягнутого форварда, намагаючись зіграти на випередження, і Ярослав Ракицький, який у цьому складі «Шахтаря» має розширенні функції: в позиційних атаках він часто висувається на позицію лівого захисника чи опорного півзахисника, змінюючись місцями з Степаненком. Таке рішення Луческу можна обумовити хорошими технічними характеристиками Ярослава: вміння віддати як довгий, так і короткий пас, тай загалом вміння активно підтримувати атаку входить в обов’язки сучасного центрального захисника. Зліва в захисті – В’ячеслав Шевчук, справа – Даріо Срна, який за відсутності Фернандіньо є наразі основною рушійною силою «Гірників»: саме Даріо надає темп та напрямок розвитку атак.

В опорній зоні в позиції шостого номера зіграли Тарас Степаненко, який переважно мав закривати зону дій між центральними захисниками і півзахисниками, і Алекс Тейшейра, більше зорієнтований на атакуючі дії. Проблему швидкості за відсутності Мхітаряна мав вирішити Тайсон, що вийшов в позиції атакуючого півзахисника. Розганяти атаки команди та на швидкості вриватись у вільні зони - це ті функції, які були покладені на Генріха, і які останні півроку виконував Тайсон ще за часів своєї кар’єри в «Металісті». Правий вінгер – Дуглас Коста, який часто змінював фланги з лівим вінгером Едуарду. Той в свою чергу вів звуження гри всередину та в позицію другого форварда, відволікаючи за собою Федецького, тим самим створюючи зону для підключень Шевчука. І на вістрі – Адріану, за відсутності все того ж Мхітаряна його функції на полі теж зазнали невеликих змін: тепер його гра більше направлена на ворота суперників, він менше грає спиною до воріт, створюючи глибину атаки.

Наразі непомітно, за рахунок чого Мірча Луческу збирається компенсувати втрату лідерів минулорічного «Шахтаря», але при цьому, вносячи зміни в тактику команди, робить це дуже обережно. Складається враження, що наставник «Гірників» намагається зберегти тактичний малюнок гри, але виконавці, які на даний час є в розташуванні «Шахтаря», за своїми індивідуальними навиками не відповідають тим вимогам. Звідси і надмірна обережність з новачками команди, яка загалом ніколи не була властива йому. Наскільки таке рішення буде виправданим - покаже лише час та виступи команди в Лізі Чемпіонів.

Дніпропетровський «Дніпро» Хуанде Рамоса зі старту чемпіонату виглядає найбільш підготовленою командою - як з огляду на фізичний стан футболістів, так і з огляду на відлагодженість командних взаємодій гравців, а широку ротацію складу можна пояснити бажанням наставника зберегти кондиції гравців на тривалому відрізку чемпіонату. Хоча можна звичайно підійти до питання і з іншого боку: саме через надмірну ротацію «Дніпряни» вже втратили очки, яких теоретично може не вистачити на фініші чемпіонату.

Гру проти «Шахтаря» вимушено через отримане пошкодження в матчі проти «Нимме Калью» пропускав один з лідерів колективу Джуліано.

В рамці воріт – Денис Бойко, в центрі захисту пара – Онджей Мазух і Євген Чеберячко, який останнім часом суттєво додав в грі. Справа – Артем Федецький, який більше зосереджував увагу на діях в захисті через зміщення командних дій ближче до лівого флангу з метою обмежити в просторі правий край «Гірників» і тим самим протидіяти лідеру суперників Даріо Срні. Зліва – Іван Стрініч, який в зв’язці з Євгеном Коноплянкою максимально активно грали в атаку, розташовуючись вище по полю, формуючи асиметрію в тактичному розташуванні «Дніпра».

Пара опорних півзахисників – Джаба Канкава і Руслан Ротань. Зазвичай Руслан виконує функції глибокого плеймейкера колективу, а Джаба діє від штрафної до штрафної. Схожі завдання були в них і в цій грі, але обидва хавбеки в залежності від зони дії Тейшейри мали зустрічати його персонально. Правий вінгер – Матеус, що через асиметричну формацію глибоко в захисті опускався в зону правого захисника, покриваючи вільний простір, що залишав Федецький. Лівий – Євген Коноплянка, та двійка форвардів – Роман Зозуля і Селезньов.

З початку матчу дніпропетровці позначили свою перевагу, розташовуючись в формації «4-4-2», зустрічаючи суперника в середині поля. Коноплянка займав високу позицію, працюючи по Даріо Срні, не дозволяючи останньому розпочинати атаки «Шахтаря». Ротань чи Канкава здійснювали тиск на Тейшейру, змушуючи «Гірників» здебільшого розвивати атаки через довгі передачі. При цьому «Дніпряни», залишали більше вільного простору між лініями, не граючи з високою лінією оборони. Це повністю вписувалось в план на гру від Хуанде Рамоса, і диктувалось бажанням убезпечити себе від переваги в швидкісних показниках Тайсона і Адріану над центральними захисниками команди. Асиметрія в побудові тягнула за собою насичення центральної зони і зони лівого захисника, не дозволяючи лідеру суперника активно підтримувати атаку, проте залишала достатньо простору на протилежному краю, що декілька разів було використано підключеннями В’ячеслава Шевчука.

Срна вимушений був вести зміщення до центру в пошуках простору для направлення атак команди. «Дніпро» зміг в значній мірі нівелювати позиційні атаки «Шахтаря», виключаючи з гри Срну і Тейшейру. Коста, який залишився один на фланзі, змушений був рухатись на протилежний край з намаганням там створити кількісні перевагу, взаємодіючи з Шевчуком і Тайсоном, який підтримував атаки з середини. В свою чергу, при перехопленнях м’яча атакуючі дії господарів поля були значно швидшими та цілеспрямованішими.

Підопічні Хуанде Рамоса володіли територією та м’ячем завдяки взаємодіям груп гравців атаки в рамках трикутників і ромбів на лівому фланзі нападу та індивідуальним діям Євгена Коноплянки, що доволі легко обігрував один на один Даріо Срну. В цьому складалась ігрова перевага господарів поля до перерви.
Але «Шахтар» в тих рідких випадках, коли йому вдавалось використати простір в зоні Федецького, створив три-чотири хороших підходи до воріт Бойка, і, незважаючи на перевагу дніпропетровців, міг розраховувати на хороше продовження гри для себе.

По перерві Хуанде Рамос вніс невеликі корективи в гру команди. «Дніпро» розташувався нижче по полю, максимально звужуючи лінії захисту, щоб не дозволити розвивати швидкісні атаки «Гірникам», насичуючи зони кількісно. В захисті тактичне розташування змінювалось на «4-4-1-1»: з Романом Зозулею на вістрі і Євгеном Селезньовим під ним, що більше тепер працював по Тейшейрі, а після проведеної заміни від Мірчі Луческу по Фернанду. Руслан Ротань і Джаба Канкава звужували зону дій Тайсона, а пізніше Тейшейри. При цьому Коноплянка, як і в першому таймі, розташовувався високо, контролюючи підключення Срни. Дві лінії захисту близько одна до одної, і двійка атакуючих гравців вище, з відстанню між собою до 20 метрів - не достатньо компактно, але перспективно з огляду на розвиток контратак.

Після забитого Зозулею м’яча Луческу вимушений був проводити заміни. Через високу насиченість захисних ліній та низьке розташування «Дніпра» відпала необхідність в наявності Едуардо, що переважно висувався в позицію другого форварда, і там програв майже всю боротьбу з центральними захисниками. Тому замість нього вийшов Фернанду, що зайняв місце Алекса Тейшейри, який в свою чергу піднявся на крок вище в зону десятого номера, тоді як Тайсон змістився на лівий край нападу. Але заміни ніяк не вплинули на гру: як і раніше донеччанам не вистачало швидкості в атаці, щоб поставити захист «Дніпрян» в важке становище. Натомість, майже кожна контратака господарів поля несла в собі неабияку загрозу, і лише хороша гра на лінії воріт від Андрія П’ятова та власна розконцентрованість в завершальній фазі атаки не дозволили довести «Дніпру» рахунок до зовсім непристойного. Всі передумови для цього були створені. Але і цього результату було більш аніж досить, щоб продемонструвати свою перевагу над опонентом.

Підсумки

Хуанде Рамос вкотре зміг тактично переграти свого опонента. Якщо у весняному матчі на «Дніпро Арені» результат не був досягнутий в значній мірі через травми основних виконавців, що вимушені були залишити поле, а адекватної заміни їм не знайшлось, то цього разу вже нічого не завадило наставнику дніпропетровців. Обмеження в просторі Даріо Срни та постійний тиск на Алекса Тейшейру, дисциплінована гра в захисті та значно вища колективна швидкість в атакуючих діях - це ті компоненти гри, які дозволили «Дніпру» ледь не розгромити «Шахтар».