×
Спасибо, я уже с вами
"Найпам’ятніші матчі Таврії". Моя версія

"Найпам’ятніші матчі Таврії". Моя версія

Автор: Володимир Миленко, UA-Футбол

20 березня 2014, четверг. 18:102014-03-20T18:10:00+02:00

Колега Вербицький порадував читачів титанічним матеріалом про "найнай" матчі єдиного представника Автономної Республіки Крим в українській вищій лізі. А я вирішив додати до них парочку поєдинків - які до того ж бачив на власні очі.

Перший. Квітень 1997-го. Запоріжжя. Я - студент першого курсу математичного факультету, нещодавно переїхав до міста і відразу ж став завсідником старого ЦС "Металург". Кожен матч - як свято, а матч з таким суперником тим паче. Яким "таким"? Ну так від епохального львівського тріумфу кримчан пройшло менше п'яти років - і навіть провал в сезоні-95/96 не вимив з пам'яті те чемпіонство. А тут ще й в тренерах Микола Павлов, що не так давно виграв з "Динамо" чемпіонство, а трошки раніше ледь не став тріумфатором з "Дніпром".

Одним словом - серйозно. І наш молодий "Металург". Який на початку того чемпіонату обіграв "Динамо" (!) в Києві (!!!). Але після того традиційно напрогравав купу матчів і перед зустріччю з південними гостями йшов на 11-й позиції. "Таврія" була восьма. Але після гри про це, мабуть, ніхто й не згадував. Це було щось фантастичне. "Ураган" (прізвисько "Металурга") був справжнім ураганом, забив 5 голів задовго до перерви, талановитий піжон Яшка Кріпак ще й пенальті не забив (правда, потім добив-таки м'яча, виправився). Після п'ятого голу Павлов поміняв голкіпера, а після восьмого - пішов у роздягальню.

Запоріжжя ж тріумфувало. Пам'ятаю, як після матчу сів до трамвая - так, він в ті далекі часи ще ходив по Проспекту аж до порту (а маршруток навпаки, не було). Дядько, здивовано позираючи на ошаленілих уболівальників, спитав - "Как там наши сыграли?" Відповіддю йому був вибух емоцій.

А ось звіт про ту гру з газети "Команда", можете детально ознайомитись (картинка клікабельна, в повному розмірі відкриється).

"Найпам’ятніші матчі Таврії". Моя версія - изображение 1

Другий. Липень 2010-го. Я вже давно не студент, пройшов "Футбол", фінансову кризу і безробіття - і на той момент писав для Football.ua/iSport.ua. Саме від останнього і акредитувався на матч Суперкубку, що вперше проводився в моєму рідному місті (до якого я якраз повернувся із 3,5-річного столичного вояжу). Новенький - ще й двох років не минуло з дня відкриття "Славутич-Арени" - стадіон приймав чи не найголовніший матч в своїй короткій історії. Оскільки обійшлось без своїх, то можна було пофілософствувати, поаналізувати кадрову політику одних (чемпіона) і тактичні родзинки інших (володаря Кубку). І взагалі порадіти голам, яких виявилось вдосталь. Ось у такому форматі я писав про той матч. А тут - звіт про матч з UA-Футболу.

Скажете - та це ж поразки, ще й ганебні. Так. Але і це теж - пам'ять. Найбільша поразка в українській історії "Таврії" - і водночас найбільша перемога в історії ЧУ команди, яка знаходилась нижче переможеної в турнірній таблиці. І найбільший рахунок в історії Суперкубку України. Це все - наша історія. І "Таврії" теж.

← Натисни «Подобається» і читай нас у Фейсбуці

Теги: Металург (Запоріжжя), Таврія (Сімферополь), Шахтар (Донецьк)


Подождите, пожалуйста, идет загрузка комментариев