EZ7 проти Динамо. Про головну зірку "Маккабі"

Він був проблемним учнем та солдатом. Він нахабний і разом з тим скромний. Його визначали "не футболістом", а незабаром порівнювали з Хав'єром Пасторе. Йому доводилося грати практично на всіх позиціях, від правого захисника і опорника до центрфорварда. Він вважався "людиною для особливих місій", а зараз є людиною для всіх місій. Він майже наздогнав Роналду і Мессі, а свинячою головою як у Луїша Фігу в нього не кидали лише тому, що в Ізраїлі не їдять свинину. Кращий бомбардир Ліги Чемпіонів сезону 2015/16 готовий до зустрічі з київським "Динамо".

В юності Еран Захаві був скоріше відомим конфліктним характером, ніж талантом. Хлопчик, що залишився без батька в 11-тирічному віці (той кинув жінку з дитиною) поводився зухвало і в школі, і в академії тель-авівського "Хапоеля". Останню він залишив за власним бажанням (за два роки повернувся), посварившись з тренером через дрібну тактичну вказівку останнього. Взагалі, до 2010-го року здавалося, що кар'єра тоді вже 23-річного гравця йде абсолютно в нікуди, причому головним чином з його вини.

Наприклад, трьома роками раніше оренда нетерплячого Ерана до клубу другого дивізіону ("Я не можу дивитися на ігри ззовні, це мене дратує. Щоразу, коли я опинявся на лаві запасних, я вставав і йшов") позбавив його статусу "спортсмена-відмінника" в ізраїльській армії і таким чином зачинив двері до молодіжної збірної Ізраїлю. Хоча подейкують, що дозвіл на виїзд за кордон зі збірною він не отримував не через відсутність статусу, а через проблеми в армії. "Еран Захаві - проблемний солдат, він не заслуговує на такий приз" - повідомляли "анонімні джерела" в Армії Оборони Ізраїлю.

Пізніше гравець все-таки повернувся до рідного "Хапоеля", але навіть сім голів у лише дев'яти матчах у стартовому складі залишили його запасним і в наступному сезоні. Його використовували і на правому фланзі оборони, і в центрі поля, і на головній позиції правого хавбека, для якої, щоправда, він був недостатньо швидким. Він усвідомлював, що не заслуговує на місце в основному складі, що його рівень є недостатньо високим, що призводило до глибокої депресії.

Лише травма легіонера дала Захаві шанс, схоже, останній. І він ухопився за нього обома руками. До кінця сезону він уже став героєм і улюбленцем уболівальників, набравши 11 + 6 за системою гол + пас, відзначившись асистом у переможному фіналі Кубка, а головне - голом на 93-ій хвилині у ворота найлютішого ворога - єрусалимського "Бейтара" на його полі, який приніс "Хапоелю" перший чемпіонський титул протягом останніх десяти років (хоча якби не зняття половини очок за бельгійською системою, яке сам Захаві назвав "безглуздим" - чемпіоном би став хайфський "Маккабі").

А вже в наступному сезоні на останній хвилині матчу проти "Зальцбурга" Еран забезпечив команді перший в її історії вихід у груповий турнір Ліги Чемпіонів, і вже там, в групі з "Шальке", "Ліоном" і "Бенфікою", набрав 3 + 2 по системою гол + пас, один з голів - просто шедевральний удар ножицями через себе на "Стад де Жерлан". "Еран Захаві не володіє дриблінгом, він не сильний фізично, не швидкий і не точний. Але він людина дії, сірий і безжалісний. Грубий і завжди приходить вчасно" - писав тоді ізраїльський журналіст "Walla!" Орен Йосипович. "Він антигерой, він супермен в костюмі Кларка Кеннета. Він міністр фінансів. Жоден тренер не став би будувати команду навколо нього, але у будь-якого тренера це Захаві і ще десять гравців... Захаві - дорослий у світі дітей. Бо поки інші намагаються хитрувати, прокидати поміж ногами, він розуміє, що цей вид спорту - найпростіший. Все, що потрібно - щоб ось ця куля влетіла в сітку. "Інстинкт" - говорить він після найкращого голу року в Європі. І це найстрашніше у Ерана Захаві. Він всього лише посланець, що вбиває тебе без наміру зробити це. Нічого особистого, просто бізнес".

Успіхи "Хапоеля" на футбольному полі супроводжувалися жахливим бардаком в керівництві. У розпалі була судова битва між двома власниками екс-профспілкового клубу, вболівальником команди без особливих засобів і бізнесменом ззовні без прихильності до клубу. Ця битва викликала найогидніші емоції вболівальників та причетних до клубу людей (які з радістю підігрівала преса) і паралізувала клубну працю. Захаві був кумиром уболівальників, але в клубі його не вважали надто важливим гравцем, тому не пропонували істотне підвищення зарплатні і навіть продовження контракту. Що призвело до відкритого конфлікту, причому керівництву вдалося налаштувати громадськість проти гравця. Доклав руку до цього і сам Еран. "Чому я повинен тренуватися без контракту і без страхування? А що станеться якщо я отримаю травму? Хто про мене подбає? Ось цей уболівальник, який ображає мене? Та до мене навіть в лікарню ніхто б не прийшов... Іноді я чую заклики "грайте за клуб, за емблему клубу". Я граю для себе бо після двох поганих пасів вже чую прокльони".

У такій ситуації дуже вчасно надійшла пропозиція від італійського "Палермо", куди Еран і поїхав. Однак виявилося, що він потрапив у ще більший бардак. Одіозний президент Мауріціо Дзампаріні спочатку пишався підписанням гравця, заявивши, що "він стане заміною Хав'єру Пасторе і буде грати не гірше за аргентинця".

Захаві дійсно вже на 16-ій секунді другого матчу за новий клуб забив гол блискучим ударом здалеку. Але вже після кількох блідих матчів Дзампаріні почав жорстко критикувати підлеглого. Постійні ексцентричні витівки президента, зміна тренерів, підписання нових гравців жменями - все це дуже погано впливало на Ерана, що пізніше зізнавався, що у нього просто зникало бажання приїжджати до клубу. До того ж завадила серйозна травма на початку наступного сезону, і взимку 2013-го він прийняв рішення повернутися до Ізраїлю.

"Хапоель" тоді вже перебував у фінансових і адміністративних руїнах, незважаючи на трансферні і лігочемпіонські заробітки. З Ераном про повернення розмовляв не президент клубу, ще один колишній профспілковий бос, а "деякі з акціонерів". Образившись на таке ставлення до себе, він вирішив прийняти пропозицію... ще одного найлютішого ворога "Хапоеля". "Маккабі" тоді починав новий амбітний проект з канадським мілліардером, що привів до клубу таких відомих у минулому гравців як Хорді Кройфф, Оскар Гарсія, а пізніше Паулу Соузу. Тож гравець не міг знайти для себе кращого продовження кар'єри. В підсумку у "Маккабі" він став брендом, символом сучасного гравця, обличчям ізраїльського футболу, відкривши під егідою клубу і свою лінію одягу під лейблом ЕZ7. Лише після двох надуспішних сезонів його почали порівнювати з найкращими гравцями в історії ізраїльського футболу.

Щоправда, перехід викликав шквал негативних емоцій уболівальників "Хапоеля" (а спочатку й "Маккабі", яким не надто сподобався перехід кумира "червоного" ворога). Захаві почав отримувати прямі погрози вбивства, причому як словесні, так і у вигляді написів на стінах його будинку, вболівальники "Хапоеля" паплюжили його найжахливішими словами, а в одному з дербі вболівальник "Хапоеля" вибіг на поле і влаштував бійку з ним.

Але Еран не зважав ані на що. Він навіть знайшов можливість ще більше (хоча здавалося, куди вже) роздратувати уболівальників "Хапоеля", після одного із забитих м'ячів у дербі продемонструвавши жест ковбойської стрілянини з пістолетів. Згодом цей жест став його фірмовим знаком, захопивши уболівальників (хоча і спричинив критику преси), і був використаний гравцем в рекламі за своєї участї і навіть у спортивних рекламах, що не мали до нього жодного відношення. Бен Саар, гравець збірної Ізраїлю, що грав разом з ним в юнацьких командах "Хапоеля", не був здивований. "З усіх, з ким я ріс в" Хапоелі", лише він був здатним на такий драматичний вчинок. У психологічному плані він завжди був таким. Якщо він приймає рішення, він не бачить більше нічого. І так він поводиться і на полі. Він робить все до кінця і не боїться нікого, навіть вболівальників. І тому він завжди тут в найважливіших матчах ".

Так гравець, який ще кілька років тому заявляв, що вся його сім'я вболіває за "Хапоель", він сам з дитинства уболівальник "Хапоеля", і це його дім, дуже легко все забув і швидко став справжнім "маккабістом". І, нарешті знайшовши команду, в якій би вся гра будувалася навколо нього, дуже швидко продемонстрував весь свій потенціал. Спочатку він забив за півроку сім голів у лізі (привівши сіру та послаблену команду до чемпіонського титулу), а в наступні два сезони просто "вибухнув" 28-ю і 29-ю відповідно (рекорд клубу і друге місце в історії ліги за голами протягом одного сезону). У 2014-му календарному році він забив більше голів у своїй лізі (35) ніж Ліонель Мессі - у своїй і поступився лише трьома голами лідеру - Кріштіану Роналду. Він забивав у 17-ти матчах поспіль, випередивши Герда Мюллера і відставши всього на чотири матчі від того ж Мессі, лідера в цій номінації.

Без нього уявити собі атаку "Маккабі" просто неможливо. Він з'являється скрізь, відходить в центр поля і допомагає у відборі, зміщується на фланги і стрімко рухається без м'яча вглиб штрафного суперників. Його рух неможливо передбачити, його неможливо впіймати. Дуже великою проблемою "Маккабі" останніми роками є мала присутність у штрафному майданчику суперників. Власне, здебільшого туди підключається лише один Захаві. І кажучи, що він не любить грати на позиції центрфорварда, саме на цій позиції він забиває найбільше м'ячів. Оскільки має повну свободу руху, а саме в русі його головний козир. Саме через такий стиль гри він поки розчаровує в збірної Ізраїлю, не знаходячи собі місця. Але нічого нового в цьому немає, просто запитайте Мессі та Роналду і всіх попередніх зірок ізраїльського футболу.

Еран Захаві - дуже різноманітний гравець і цікава особистість. Він не нахаба і не скромний, він просто знає собі ціну. Тому каже, що не піде з "Маккабі" в клуб-аутсайдер ліг Топ-5, вважаючи за краще бути королем в Ізраїлі. Він чудово розуміє, що не буде Мессі і навіть не Бенаюном. Він не зазнався навіть після всіх своїх досягнень, і залишається таким же позитивно налаштованим, безперестанку дякуючи партнерам і після перерваної серії жартуючи про "кризу". Він не лицемір, і відкрито заявляє, що гроші для нього дуже важливі. Разом з тим він відмовився від багатомільйонної пропозиції з Китаю, заявляючи, що хоче грати у футбол. Він практично самотужки витягнув посередньо граючий "Маккабі" в групу Ліги Чемпіонів, забивши два голи у майже безнадійній ситуації в Пльзені, і ще два в Базелі, зрівнявши рахунок на останніх секундах ударом головою в стилі Кріштіану Роналду. Він забив вирішальний гол і в матчі-відповіді, в підсумку вивівши "жовто-синіх" в груповий турнір. Він переживає давно не бачену "посуху" і ще не забивав у вересні. І саме цим вічно голодний на голи гравець є найбільш небезпечним для "Динамо".

Фото - Getty Images, Zimbio.com, Sport5.co.il