Андрій Ярмоленко: В першій половині ми зіграли так, що на заміну заслуговував кожен

Після програного 1:3 англійському «Манчестер Сіті» першого матчу 1/8 фіналу Ліги чемпіонів поміж динамівців охочих спілкуватися з пресою було небагато. Міґел Велозу відповів на кілька запитань англійських журналістів, а перед українськими удар тримали лише двоє – Олександр Шовковський і Андрій Ярмоленко. При цьому обоє, склалося враження, вийшли до журналістів свідомо, навіть не намагаючись уникнути спілкування. Власне, відповів Ярмоленко й на кілька запитань від UA-Футболу.

- Андрію, після перерви команда виглядала зосередженішою, ніж у першому таймі. Що змінилося?

- Ми поступалися 0:2, втрачати було нічого. Прийшов повний стадіон, ми мусили реабілітовуватися за провальний перший тайм. Добре, що з’явилися моменти, що одного разу вдалося забити. І погано, що перед фінальним свистком пропустили втретє.

- Була нагода відзначитися й у вас…

- Трохи не пощастило. Зрештою, футбол складений з помилок, з поганих і гарних дій. Може, міг ліпше обробити м’яч Велозу. Але це ігрові ситуації. Завтра нам треба сісти і спокійно розібратися в причинах цієї поразки. Будемо рухатися далі.

- «Динамо» намагалося пресингувати суперника, але натомість наштовхувалося на контратаки, коли манчестерці вибігали на ворота з чисельною перевагою…

- Мабуть, рівень футболістів «Манчестер Сіті» дозволяє їм грати саме так. Ми намагалися оборонятися щільно, але виходило не завжди. Перший тайм, вважаю, провалили повністю. На мій погляд, дався взнаки клас гравців.

- Що говорили тренери у перерві?

- Найперше вони заспокоїли хлопців, адже після першого тайму команда виглядала пригніченою. До цього поєдинку ми цілеспрямовано готувалися впродовж місяця, а коли вийшли на поле, то все пішло не так, як запланували.

- Вочевидь найзасмученішим мав би бути Денис Гармаш, якого тренер замінив ще в першому таймі…

- Вважаю, що в першій половині ми зіграли так, що на заміну заслуговував кожен. Тренерський штаб вирішив замінити лише Дениса. Чому так – треба питати у Сергія Станіславовича. Погано грали всі, не лише Гармаш.

- Наскільки важко було з точки зору функціональної готовності?

- Не можу сказати, що аж надто важко, проте одна справа, коли триває чемпіонат і знаходишся в ігровому тонусі й зовсім інша – коли повертаєшся після зборів і проводиш першу офіційну гру. Важко, запитував інших хлопців – вони відчувають те саме. Легко не було нікому. Особливо ж складно розпочинати рік з поєдинку проти команди рівня «Манчестер Сіті».

- На передматчевій прес-конференції Сергій Ребров говорив, що не має певності, що ви здатні витримати весь поєдинок…

- Відразу сказав, що в разі, якщо не буду готовий на сто відсотків, на футбольне поле не вийду. Проте в загальній групі тренувався вже протягом десяти днів, тому й говорив, що вирішити – грати мені чи ні – має виключно тренерський штаб. Засуджувати будь-яке рішення не збирався. Тим паче, що вийшов я з перших хвилин і віддав на полі всі сили.

- Варіант із заміною в другому таймі не обговорювався?

- Тренери мені цього не говорили, тому питайте їх.

- Яя Туре виграв майже всю верхову боротьбу…

- А спробуйте його, двометрового перестрибнути. Зрозуміло, що виграв. Це ні для кого не новина.

- Гадаєте, після такої поразки надія на порятунок ще існує?

- Звичайно, можна тут стояти і розповідати, що поїдемо до манчестера і приб’ємо суперників 3:0. Але треба бути реалістами. 1:3 – дуже поганий для нас результат. Поїдемо в Манчестер і будемо намагатися демонструвати той футбол, який вимагатиме тренерський штаб. Спробуємо досягти результату і показати якісний футбол. А вийде чи ні? Побачимо.

- Ви відчули, що «Манчестер Сіті» - команда, проти якої можна грати?

- Манчестерці дають грати, але й самі грають дуже добре. Спробуй у них відбери цей м’яч. Люди тримають м’яч і отримують від футболу задоволення. Грати проти таких команд дуже складно.

- Нинішній «Манчестер Сіті» набагато сильніший за той, який «Динамо» перемогло в 2011-му?

- Порівнювати складно, адже минуло п’ять років. Нинішня команда хороша, але грати з нею можна. Нас надломив перший м’яч, який суперники забили з моєї вини. Мушу це визнати. За Аґуеро під час кутового відповідав саме я. Після цього м’яча все пішло не так. Хлопці занервували, трохи почали свистіти трибуни. Нам не все виходило. У другому таймі ми бігли вперед, намагалися виправити становище. Але зосередити на атаці всі сили теж не могли. Ви ж бачили, що вартувало нам втратити м’яч, обрізатися, як відразу отримували дуже гострі контратаки. Коли такі швидкі гравці як Аґуеро чи Стерлінґ отримують простір, стримати їх складно. Ми розуміли, що відкрившись, можемо пропустити ще більше.