Піти по-англійськи і повернутися по-німецьки. Акценти глядача на чвертьфіналах Ліги чемпіонів

Отже, у півфіналі не буде клубів з АПЛ. Такого не траплялося три попередні роки. І рівно стільки ж часу тут не бачили представників Бундесліги, які повернулися одразу радісним тандемом. Це один із головних підсумків і одна з відмінних рис нинішніх чвертьфіналів.

Перед нашими очима пронеслися, змінюючи одна одну, всі чотири футбольні пори року. Бурхлива весна в Барселоні, спека в Дортмунді, незважаючи на запеклий опір і небажання тепла йти, поступове та неминуче в'янення природи в Манчестері, і, нарешті, холоднеча і впадання в сплячку в Мюнхені.

Загалом чвертьфінали вдалися, як це найчастіше буває в плей-оф.

• "Барселона" - ПСЖ 1:4 (3:2)
• "Боруссія" – "Атлетіко" 4:2 (1:2)
• "Ман Сіті" – "Реал" 1:1 (3:3), пенальті - 3:4
• "Баварія" – "Арсенал" 1:0 (2:2)

Видовищність. Як і в першому раунді, план тут був виконаний на три чверті.

Гарні були всі три ці матчі, але найбільше реальних загроз воротам було все-таки в Барселоні. Потім назву Манчестер, і лише після них – найбільш результативний Дортмунд. Хоча принципової різниці між ними і не було. Ми говоримо не про голи – про суму гольових можливостей.

Мюнхенський дует, як і минулого разу, виявився найменш глядабельним. І навіть більше того, ця гра стала найнуднішою у всій 1/4-ій фіналу. Чотири моменти за вісім хвилин у першому таймі, плюс по одному на початку і в середині другого – замало буде.

Найвидовищнішою парою за підсумками обох поєдинків стадії я б усе ж визначив "Реал" і "Ман Сіті". Звичайно ж, без урахування овертайму, де, крім промаху Рюдігера, ловити нам було нічого. І навіть за тієї жалюгідної долі терпили (від слова "терпіти"), що дісталася на благородну долю мадридців у Манчестері.

Інтрига. Гол Кімміха на 63-й хвилині покінчив із футболом у Мюнхені – останні півгодини на потуги "Арсеналу" можна було не дивитися.

Забітцер приніс бажаний рахунок "Боруссії" на 74-й – після цього "Атлетіко" вже не відпустили.

Визначальною в Барселоні стала 89-та хвилина – "Барса" здалася, лише пропустивши цей останній гол від Мбаппе.

У Манчестері інтрига сягнула апогею: "Реал" відсвяткував вихід до півфіналу завдяки останньому і точному "лотерейному" удару все того ж таки Рюдігера.

Логіка. Найбільш закономірний рахунок ми побачили на мюнхенському табло: "Баварія" за моментами "награла" якраз на мінімальну перемогу.

ПСЖ забив "зайвий" гол, що, втім, ніяк не змінило загального підсумку. Рахунок у Дортмунді цілком міг бути вдвічі меншим, але й тут, як у згаданих вище дуетах, у підсумку все завершилося справедливо.

Кричуще нелогічний результат у Манчестері. За сукупністю шансів господарі поля "награли" тут на переконливу перемогу, тоді як раніше в Мадриді справа скінчилася абсолютно заслуженою нічиєю. Але немічний монарх дотягнув-таки до штучного визначення переможця, в чому очікувано і досяг успіху.

Суддівство. За великим рахунком, говорити нема про що, і це радує. Невже ми таки-дожили до світлого майбутнього, в якому арбітри не впливають на результат гри?

Везіння. Більше за інших цього разу, мабуть, звезло ПСЖ. На 56-й хвилині, за 1:2 у Барселоні, у стійку його воріт пробив Гюндоган. А доленосний пенальті в протилежні ворота трапиться через п'ять хвилин...

"Ман Сіті" міг зрівняти рахунок майже на годину раніше, ніж вийшло (і погнали б міські королівських?), але на заваді м'ячу після удару Голанда опинилася поперечина. Тепер пригадаємо і приплюсуємо до неї автогол Діаша в Мадриді – і улюбленець Фортуни за сумою обох раундів стане очевидним.

Про такі дрібниці, як автогол Хуммельса або дві штанги "Баварії" поспіль згадувати вже недоречно – обидва клуби таки-повернулися по-німецьки.

Особистості. На мій погляд і за моїми критеріями підрахунку, найяскравішою постаттю другого раунду (не плутати з героями!) став кіпер "Реала" Лунін із дев'ятьма заліковими сейвами, включно з двома парированими пенальті.

Серед польових найпомітнішим в атаці був де Брюйне з "Ман Сіті" – сім фігурувань у найяскравіших епізодах. Другим тут буде парижанин Мбаппе, третім – Голанд (МС): у них на епізод менше.

До п'ятірки включив би Забітцера і Брандта з "Боруссії". Також заслуговують на згадку: Дембеле, Барколя, Хакімі та Вітінья (усі з ПСЖ), Гріліш (МС) і Герреро ("Баварія").

Однаково яскраво проявили себе в обох раундах Брандт і Гріліш. Причому, німець минулого разу вийшов на заміну. Як на мене, саме він і став найпомітнішою особистістю чвертьфіналів.

Симпатії. Найбільше футболу побачив у виконанні "Ман Сіті". Потім ідуть ПСЖ і "Боруссія".

"Арсенал" – як казав Ослик Іа, несамовите видовище. "Реал" рятує виключно результат.

На превеликий жаль, турнір залишила та команда, що найбільше радувала око глядача також і за сумарними враженнями від чвертьфіналів – команда Гвардіоли. З тих, що залишилися, більше за інших сподобалася "Боруссія. Хорошим був і ПСЖ.

"Арсенал" – це повне фіаско для глядача. Скупа на футбол була і благополучна "Баварія". До трійки сірості включу також "Атлетіко".

"Барселона" з "Реалом", за сумою вражень, туди-сюди.

Коментар. Як я зрозумів, на "Мегого" найкращі сили кинули на центральні матчі. І, в принципі, не прогадали: обидва тандеми відпрацювали нормально.

Порівняно з ними, "одинаки" поступалися. У Скічка (Дортмунд) було багато зайвої інформації в стилі Босянка-Михайлюка і повторів на різні лади. Іванов (Мюнхен) був "камерним варіантом": йому не вистачало емоцій, навіть кричав немов би пошепки.

Але загалом задовільно: футбол дивитися не заважав ніхто. Частіше таки-допомагали.

Півфінали. У перших рядках, хочу подякувати жеребу, який почув мої молитви у чвертьфіналі, де не було жодної пари "земляків". На щастя, така ж тенденція поки що зберігається і надалі. Кому як, а мені так видається цікавіше – у змаганні різних ліг.

Гірше те, що в одному випадку зійдуться дві команди, які грають, а в іншому – дві ті, що добувають результат. Тобто, знову пори року, тільки завдовжки в півріччя. В ідеалі німецьким клубам помінятися б суперниками...

Як уболівальник, віддам перевагу "Боруссії" перед ПСЖ. Зокрема, і тому що вона менш багата і могутня. В іншій парі особливо не приваблює ніхто, але "Реал" все ж цікавіший за грою. Якось так.

Що, через Луніна? Ніколи не розумів, як можна вболівати за чужий клуб, через те що там грає твій земляк. Ну не моє це. Це як одеситу полюбити "Динамо" через Буряка або Бєланова. Брр-р... А в іншій країні й поготів. Приїде в збірну – вболіватиму із задоволенням.

Відстав від життя? Можливо. Але поки що все ще маю на нього право.

Фото - Getty Images/Global Images Ukraine