Киянин як один із творців ФК Честер. Чим живе і як функціонує клуб, створений руками фанатів

Єжі Рудь – унікальна навіть для нинішніх українських реалій людина. Родом із польського Любліна, живе в українському Києві, працює на азербайджанську компанію, а до того ж є членом англійського клубу Національної Ліги (це п'ятий щабель в англійській ліговій системі) "Честер". Саме про його участь у створенні футбольного клубу фактично з нуля, й взагалі про те, що таке англійський низовий футбол, ми й поговоримо.

Єжі Рудь - український слід в англійському "Честері"

- Як ти взагалі потрапив в "Честер"?

- Це почалося ще з 2001-го року та іграшки The F.A. Football Manager 2002. Як і будь-який малолітній пацан, я обирав клуб з конференції, і мені втрапив "Честер", точніше, тоді ще "Честер Сіті". Після того гра була затерта до дірок, а у мене виникла любов до англійського футболу – почав дивитися Прем'єр-Лігу по телебаченню та цікавитися новинами клубів. Клубними справами "Честеру" почав цікавитися з року 2003-го – відслідковував клубний сайт, спілкувався з фанатами на форумі chester chronicle та внутрішньому chester blues (який, нажаль, помер). У 2010-му майже без відриву слідкував за тим, що називається "спадщиною Вона" (Стів Вон – останній власник "Сіті", при якому клуб було ліквідовано), і коли дізнався, що клуб планує повернутися до життя, то подумав - "чому і ні?". Написав тодішньому media and communication officer'у Джеффу, ми розговорилися – і вже за два тижні я був підключений по Скайпу до колегії клубу та розробки стратегії.

- Тобто от так просто людина з України стала членом команди?

- Ні, але у свої 24 я мав досвід у торгівлі та маркетингу, а також просто фонтанував ідеями. Я слідкував за старим сайтом, на якому мені багато що не подобалося, тому відразу почав "вантажити" Джеффа ідеями, як має виглядати сайт, як має вестися комунікація з фанатами, які позиції ми можемо закрити волонтерами.

Ідея, яка сподобалася Джеффу найбільше, взагалі стосувалася зарплатного фонду – усі спочатку розраховували на спонсорські вливання та внески спільноти та фанатів, але ніхто не дивився навколо і не думав, що футболістам потрібні не лише гроші і те, на що вони їх витрачають. Окрім посади у клубі, Джефф був також маркетинговим директором місцевого Big Storage – це великий магазин, по типу "Ашану", чи скоріше "Метро", де скуповується кожні вихідні все місто. Моя ідея полягала у тому, що якщо ми хочемо запросити дійсно класних місцевих гравців, що не мали постійного місця у командах, що грали вище, то можемо компенсувати їм зарплатню... купонами на певну суму і категорію товарів. З цього вигравала мережа, зменшуючи витратну частину у твердій валюті, а також сам клуб, що міг розподілити кошти на інші витрати. Коли я її описав Джеффу, то він був досить збудженим, а через кілька днів запросив спробувати мене у команді. А далі, "як піде справа".

Головне, що мені сподобалося – це повна довіра та спільне мислення. Ніхто не змушував мене підписувати ніяких договорів про нерозголошення та іншої бюрократичної мішури. Нам просто були потрібні ідеї та спільна стратегія, куди і яким чином ми будемо рухатися далі. Розробка нашого п'ятирічного плану зайняла у нас майже два тижні по 6-8 годин кожен день. Так як різниця у часі у нас чималенька, мені доводилося з роботи бігти у найближче інтернет-кафе, щоб перегребти усю пошту та відписати свою думку, а також спробувати спіймати когось увечері в Скайпі. Вдавалося майже завжди – не дивлячись на те, що у нашій проектній групі на той час були люди, яким за 30 і навіть за 40, вони завжди знаходили час один для одного для спільних дискусій та штормінгів.

Установчі збори нового ФК "Честер", травень 2010-го

- Що таке був ФК "Честер", коли ти туди прийшов?

- Це була фанатська спільнота (City Fans United), що була незадоволена тим, куди завело клуб попереднє правління та була готова узяти на себе відповідальність за його майбутнє. У останні місяці роботи старого клубу хлопці фактично його утримували - заправляли автобуси, допомагали гравцям, що сиділи без зарплатні. Вони навіть намагалися викупити історичне ім'я після суду, але Вон відмовився його продавати менше, ніж за мільйон фунтів. На жаль, таких грошей було на той час зібрати нереально, тому хлопці вирішили робити все з нуля. Спочатку вдалося домовитися за оренду стадіону, потім залучити до роботи "свого" тренера – Ніла Янга, завданням якого був фактичний збір складу під новий сезон. Як тільки були закриті ці два питання, постало третє – куди ми рухаємося далі і як. І десь у цей момент з'явився я.

Хочу зробити ремарку – у клубі зібралися профі: банкіри, маркетологи, столяри, художники. Майже всі досягли певного локального успіху і якихось мінімальних статків. Усі з досить різними характерами, але майже без досвіду у футбольному менеджменті, тому єдине, що всіх об'єднувало - це відчуття, що ми робимо щось Велике.

- Звідки новостворений клуб брав гроші на своє існування?

- Було дві статі доходу - щомісячні збори членів CFU (20-50 фунтів з людини, в залежності від її статків та можливості), спонсорські домовленості (у перший рік це були приватні підприємства, розташовані у Мерсисайді), та невеличкими коштами допомагала ліга Evo-Stick, у яку ми потрапили. Коли ми зібрали перший бюджет, то він був на нинішній час смішним – 30 000 фунтів.

Тому ми почали думати щодо його розширення. Для початку почали здавати паб у стадіоні під урочистості (за часів Вона там збиралися лише його друзі та клубні боси), відкривати його по суботах та неділях на матчі Прем'єр-Ліги (нам щастило, що ми тоді не збігалися з ними по часу, тому люди після перегляду матчів "Честеру" йшли відразу у свій паб на перегляд умовного "Ліверпуля" та "Арсеналу"), влаштовували перегляди матчів збірної на стадіоні. До речі, у перший рік на них збиралося ледь не удвоє більше людей, ніж на самі матчі. Що поробиш – глоріхантерство це не суто постсовкова хвороба.

Пізніше ми почали проводити аукціони та вечори премій найкращим з CFU.

Дербі проти "Рексхема" - головний матч сезону для фанатів

Таким чином за наступні півроку наш бюджет збільшився більш ніж удвічі і вже складав приблизно 100 000 фунтів, що дозволяло без проблем будувати хоч якісь мінімальні плани.

Ну і ще - всі ми були волонтерами, і витрачали гроші лише у тому випадку, якщо ми не можемо зібрати людей і закрити якусь проблему власноруч. Тому "суботники" – досить популярна тема у Честері, особливо що стосується догляду за полем та прибиранням на стадіоні та довкола нього.

Чесно кажучи, платити хоч якісь гроші у клубі почали лише після першого чемпіонства, тобто з сезону-2010/11. І то - суто символічно. Наприклад, моя зарплатня складає 100 фунтів на місяць, 50 з яких я віддаю як член CFU, а інші 50 – також віддаю :-), або на якісь благодійні проекти, або просто у клубну скарбницю. Здається, витрачав гроші на власні потреби лише кілька разів, але чесно не можу згадати, на що.

- Член CFU - це і є член клубу. Як можна ним стати, скільки це коштує - і як це зробити з України?

- Так, як сосіос в Іспанії. Кожен фанат може впливати на обрання ради директорів та подавати апеляції на їх рішення.

Для цього у CFU є спеціальний сайт - http://www.cityfansunited.com Першочерговий внесок коштує 12 фунтів, подальші вже, як я і писав раніше, від 20 до 50 фунтів щомісяця у залежності від можливостей. Також на цьому сайті є інформація про усі рішення ради, волонтерські зустрічі та навіть інвестиційні пакети.

- Рік тому, після вильоту із Національної Конференції і повернення через проблеми у іншого клубу, в "Честері" відбулася певна трансформація. Що саме сталося?

- О, це хвора тема для нас. Ніхто не хотів займати місце "Херефорд Юнайтед", ми навіть зібрали їм майже половину суми (200 000 фунтів), щоб вони залишилися у Конференції. Але після того, як "Херефорду" відмовили, ми кардинально переписали наш п'ятирічний план повернення у Футбольну Лігу. По-перше, ми почали наймати у клуб професіоналів – у нас з'явився бізнес-девелопмент-директор, група професійних фізіотерапевтів (до того був лише один) та люди, що займалися газонами.

Також ми відмовилися від напівпрофесіоналів у команді та перевели тренування у режим "тричі в день". Тобто, це обов'язкове фізичне тренування зранку, робота з м'ячем після обіду та теорія ввечері. Звичайно, це не дуже добре сказалося на бюджеті клубу - на відміну від напівпрофесіоналів, хороший профі просить мінімум 400 фунтів на місяць, але у нас були вже чіткі комерційні напрацювання з продажу реклами на стадіоні, сайті та програмках. Також ми чи не першими ввели особисте спонсорство гравців, коли на футболці кожного могла розміщуватися напис чи геральдика певної сім'ї чи просто людини.

Після цього у нас перестав кожен рік змінюватися склад (до того приходили та йшли до 15-20 людей щороку), а наш новий менеджер Стів Бер завдяки своїй харизмі зміг привести у клуб кількох прекрасних гравців і досі не відомих нікому гравців.

Перше чемпіонство ФК "Честер"

- З чого взагалі складається бюджет такого клубу, як "Честер"?

- Почнемо з доходів.

1. 20% – внески CFU.

2. 15% – продаж квитків, програмок та атрибутики (у т.ч. через наш канал на eBay) та підписка на унікальний контент через сайт.

3. 30% – реклама (більшість - банери на стадіоні та спонсорство матчів з гравцями, меншість - спонсорство гравців, трибун та тренувальної бази).

4. 20% – вливання від спонсорів. Тут немає чіткої суми, бо воно складається у товарах та послугах. Наприклад, "Пума" щомісяця змінює нам комплект домашньої та виїзної форми, Big Storage поставляє свіжі продукти у роздягальню, а Barclays займається тех. підтримкою нашого сайту, виділяючи під це двох спеціалістів.

5. 15% – аукціони та акції, що влаштовує клуб (наприклад, ми вперше стартували з ідеєю продажу місця тренера на товариський матч с United of Manchester три роки тому і зуміли заробити майже 5 тисяч фунтів. Клуб на чолі з фаном, до речі, виграв 2-1).

Сезонний бюджет клубу минулого року складав 500 000 фунтів.

Тепер про видатки.

1. Дорога та логістика фанів. За правилами ліги, кожен клуб має сплачувати за спеціальних фанатських "тренерів" 50/50 з лігою, що "брифують"* фанатів і слідкують за їх чемністю у дорозі (наприклад, щоб не наклюкалися раніше часу) – близько 100 000 фунтів на рік.

2. Утримання стадіону (із заміною газону, дотриманням чистоти на стадіоні та мінімальним капітальним ремонтом) - майже 50 000.

3. Зарплати гравців, тренерського та медичного штабу – десь 130 000.

4. Зарплати персоналу клубу – близько 40 000.

5. Видатки на вироблення атрибутики та амуніції – 60 000.

6. Інші видатки – 20 000, плюс-мінус.

(* - Перед кожним виїздом коучі з федерації збирають фанатів та проводять невеличкий брифінг, чи то пак лекцію, як вони мають себе поводити і які за це можуть бути наслідки. Іноді це займає хвилин три, іноді півгодини. Коуч - перша особа у цій справі, яка несе відповідальність за те, щоб фанати дібралися на матч у нормальному стані і так само звідти поїхали.

Правда, на матчах с "Рексхемом" та "Транмером" це ніколи не працює. Бо це принципові суперники, це rivals. Особливо "Рексхем". У більшості фанів ще живуть спогади про буремні 70-80, тому може трапитися усіляке - від расистських вигуків до формального мордобою).

- Як взаємодіють клуби і ліга? Чи є якісь фінансові надходження від Конференції - і які внески є обов'язковими для учасника турніру?

- Стандартна ставка на участь раніше складала майже 75 000 фунтів (для клубів-новачків - 20% від заявленого до ліги передсезонного бюджету), але з 1990-го року діє гнучка система дискаунтів, тобто знижок, зважаючи на розмір бюджету клубу, безпечності, місць для інвалідів та іншого. Усього існує сім категорій, на які розподіляють клуби, і дають їм дискаунт від 20 000 і аж до 400 000. Ми перший рік починали у категорії 2, зараз вже у категорії 1.

На цей сезон внесок "Честеру" був сього 20 000 фунтів. Наприклад, у "Барнета" цей видаток складав майже 100 000, а у "Брістоль Роверс" – близько 40 000. (Обидві ці команди класифікувалися до Футбольної Ліги.)

Ліга компенсує лише промоуцію та видає "парашут" за виліт. У деяких випадках вони можуть включати бонуси для клубів, наприклад, за виклик гравців до напівпрофесійних збірних Англії, але це буває досить рідко. Адже Ліга - це така сама бізнес-структура, і її завдання - отримання прибутку. Завдання ж клубу - бути компетентним у лізі.

Тут приклад "Херефорду" доречний - якщо ти не можеш захистити свій бюджет та внесок, або маєш борги, що перевищують 500 000 фунтів, то тебе автоматично виключають та подають позов до компетентних органів щодо перевірки компетентності клубу, як цілісної бізнес-структури.

Також ліга дає річні кредити, але за новими правилами вони не перевищують 5000 фунтів на рік. Ну і ще там є досить цікава система штрафів.

Стів Бер, головний тренер "Честеру"

- Думаю, після переформатування з любителів у професіонали клуб задумується над виграшем Національної Ліги (так з нового сезону називатиметься Національна Конференція) і виходу в Лігу 2 Футбольної Ліги. Що значить для клубу Конференції перехід в ФЛ? В першу чергу, звісно ж у фінансовому плані. Наскільки це важко чи навпаки - цікаво?

- У фінансовому плані - це дуже важко. Там зовсім інші бюджети і зовсім інший рівень гравців. Ми дуже довго боялися, що нас чекає крах у Конференції - довго не могли звести доходи з видатками, адже клубний стадіон не добирав потрібних для цього 3000 відвідувачів щоматчу. Наразі цю проблему вдалося закрити іншими статтями доходів (наприклад, різними піар-акціями), але ми розуміємо, що конкурувати у цьому плані, наприклад, с "Портсмутом", що не так давно вигравав Кубок Англії, досить важко.

До речі, однією з таких акцій було запрошення екс-гравців АПЛ Данні Хіггіботтома ("Сток Сіті") та Кріса Івелумо ("Блекпул" часів Чарлі Адама). У ігровому плані це був провал - Данні пішов посеред сезону, завершивши кар'єру, а Стів - через те, що не потравляв у основу, але ми змогли звернути на себе увагу тільки-но набираючого хід холдингу BT та їх мережі BT Sport.

- Як ти думаєш, як людина, що, з одного боку, живе в Україні, а з іншого знає зсередини англійський футбол – чи реально тут, у нас створити "клуб руками уболівальників"?

- Так, але треба відразу розуміти, що чекати допомоги немає від кого. Треба чітка стратегія на найближчі п'ять років. Звичайно, за п'ять років в Україні може статися що завгодно, ледь не зомбі-апокаліпсис, але без чіткого плану рухатися неможливо.

Друге - чіткий план доходів та видатків. Треба розуміти, скільки клуб витрачає у перспективі і чим ці витрати будуть покриті. Будувати його треба саме після витрат, щоб не напланувати собі купу статей видатків, ліквідність яких буде нульова.

Ну і третє - шалено вірити в себе і свою справу. Вона має завжди мотивувати і залишить поруч лише людей, які йдуть на одній хвилі.

До речі, я хотів запропонувати свої ідеї керівництву новоствореного "Арсеналу". Тричі ініціював з ними зустріч, і тричі вона не відбулася. Також зараз приглядаюся до проектів рівненського "Вересу" та стрийської "Скали". Там досить цікаві і самобутні хлопці, я поки приглядаюся і роблю невеличкий аудит їхньої роботи, щоб зрозуміти що у них виходить добре, що погано – і вже потім запропонувати якісь ідеї для цього. Чому ці два клуби? Банально написав на Фейсбуці пост про свою п'ятирічку у "Честері", і мені порадили звернути увагу на них.

Фото - chesterfc.com та особистий архів Є.Рудя