UA-Футбол представляє суперника: Челсі (Англія)

Сьогодні «Динамо» зіграє зi втіленням футбольного зла.

Навіть дитина знає, завдяки чому футбольний клуб «Челсі» займає високі місця вже більше 10 років. Команду в 2003-му році придбав Роман Абрамовiч – і витратив на неї ось уже більше мільярда доларів. Спроб отримати прибуток з клубу не робиться (та й малореально це), але росіянин витрачає і витрачає на лондонський клуб. Навіщо?

Роману Аркадійовичу критично важливо мати позитивний імідж. Його стан нажито не так на інноваціях і не на якомусь фантастично успішному трейдингу, а на банальних зв'язках з політичною елітою Росії. «Челсі» і яхта «Eclipse» за МІЛЬЯРД доларів у Абрамовiча тільки тому, що в дев'яності він отримав під контроль компанію «Сибнефть» (нині «Газпром нафта»). Олігарх – який, між іншим, єдиний з учасників тієї каламутній угоди дожив до наших днів – втамував спрагу багатства і для набуття світової слави (піраміда Маслоу в дії) вирішив інвестувати гроші в спорт №1.

Чому олігарх вибрав саме «Челсі», побічно говорить недавній текст про футбольний прорив мегаполісів. Важливіше, що у мільярдному вливанні в лондонський клуб немає взагалі нічого, jкрім тупого задоволення амбіцій однієї людини. Інші «суперспонсори» зовсім не такі: вони представляють або перспективні футбольні регіони (скільки фанатів живе в Санкт-Петербурзі, яку аудиторію можна підгорнути? Нормально, що зараз «Зеніт» гранд, ненормально було, коли він гнив у першій лізі), або можливість розвитку бізнесу (Мансур розвиває грандіозне будівництво в Манчестері), або те й інше (Париж і шейхи, Лейпциг і «Ред Булл»).

У Лондоні ж була, є і буде головна команда – «Арсенал» з величезним відривом лідирує по числу саппортеров. Ніякі чемпіонства, ніяка ЛЧ навесні не допомогли «Челсі» заручитися справжньою підтримкою мільйонів: у Лондоні за «Вест Хем» вболiває як мінімум не менше народу. «Пенсіонери» є, мабуть, єдиним клубом, про який дурна фраза з коментів «ось набридне олігархові витрачатися, і ви звалитесь вниз» є правдою. Ще «Анжи» був таким, але там уже «набридло».

Під стать шефу і підлеглі. До Жозе Моурінью можна ставитися по-різному, але очевидно одне - цей чоловік жадає завжди бути в центрі уваги. Скрізь, крім «Реала», він був більш значущим, нiж будь-який гравець, скрізь жадав абсолютної влади (тому й покинув Королівський клуб зі шлейфом скандалів). Він готовий провокувати всіх своїх суперників, в mind games він просто без гальм. Часом він буває просто огидний, часом чудовий (хто краще за нього троллить ідіотські ініціативи УЄФА?), а іноді примудряється поєднувати. Якщо у вас хоча б середнє розуміння англійської, обов'язково подивіться виступ Особливого ​​на святкуванні чемпіонства. Не гірше більшості стендап-коміків:

Навіть на святкуванні не радіти, а штовхати опонентів – не дивно, що в тренерствi Моурінью воліє грати другим номером. Скупий, неефективний стиль гри – шлях до перемог «Челсі», і придумане Моурінью ж (!) прізвисько «автобус» намертво прилипло до його командам. Це напружувало б керівництво інших грандів, але для Абрамовiча перемоги важливішi за естетику. Кращий президент і кращий тренер в історії «Челсі» числяться в клубі прямо зараз – саме завдяки регулярним перемогам це беззаперечно.

Перейдемо до тих, хто буде змагатися з «Динамо» безпосередньо на полі. Чудовий Тібо Куртуа заліковує травму... але навіть думати не варто про те, що його змінника пробити буде простіше. Асмір Беговiч повинен бути пам'ятний киянам ще по «Стоку», а у складі «Челсі» в цьому сезоні він вже зробив масу чудових сейвів. У хлопця просто блискуча реакція, до рівня «top, top player» йому, мабуть, що не вистачає вміння грати в пас, але на дистанції в пару ігор це навряд чи позначиться на користь «Динамо».

Оборона – сум і біль «Челсі» в новому сезоні. Перегравав її до «Астон Вілли» практично будь-який суперник у сезоні, кадрові перестановки нагадували безсмертне Крилівське «а ви, друзі, як не сідайте». Є підозра, що Джон Террі – надто вже довгограюча зірка, Зума все ще сируватий, по класу Кехілла малися питання і раніше... Та й взагалі, всі захисники «Челсі» після монолітного сезону-2014/15 різко здали. Різниця тільки в рівні падіння: якщо Зума в змозі приносити «пенсіонерам» користь, то травмі Івановича багато фанів «Челсі» в глибині душі просто раді – настільки він зараз поганий.

Чесно кажучи, сузір'я в обороні у «пенсіонерів» не було і раніше. З Кехілла, Аспілікуети, Івановiча й постарілого Террі захист рівня «стіна» зробив Моуріньо; в новому ж сезоні щось зламалося. Що - питання складне (є версія, що футболісти просто стрибнули в минулому сезоні вище голови, після чого повернулися на звичний рівень), але Реброва він турбувати точно не повинен. Захист «Челсі» прямо зараз: а) не тримає лінію; б) помиляється позиційно; в) легко розрізається передачами. «Класичне» насторожило реалізацією моментів киянами, і важливо не спасувати перед Беговічем – але самі моменти у «Динамо» повинні бути.

В опорній зоні грає другий за рівнем регресу (після Івановiча) гравець «Челсі»: Неманья Матіч. Ідеал опорника в минулому сезоні за одне літо перетворився на звичайного посереднього бокс-ту-бокса – один блискучий гол «Евертону» не вибачає серба за прохідний двір в центрі поля. У парі з Матічем виходить Фабрегас, який поки теж не блищить, але ось цього товариша критикувати чревато. У якій би формі не був Сеск, гол він може зробити одним торканням. Ось кого потрібно стерегти, навіть якщо він ледь шкутильгає по полю – а Фабрегас все-таки пересувається значно жвавіше.

Про це мало говорять, але «Челсі» – чи не єдиний клуб-нувориш без якісної академії. Всі інші розбагатіли можуть похвалитися цілими плеядами зоряних вихованців до та/або під час багатства. «Зеніт» виховав практично кістяк збірної Росії (Денiсов, Кержаков, Аршавін, Бистров, та й Малафєєв був доречний на певному етапі); у «Ман Сіті» ще до шейхів була перша-друга за якістю академія в Англії; в «ПСЖ» проростали і проростають відмінні футболісти; з «Шахтаря» могли йти зірочки в 18 років (одна з них буде на брівці «Стемфорд Брідж»), але гравців у збірну він поставляв завжди.

Джон Террі в юнацькому віці відмовився йти з «Челсі». В принципі, це єдине, чим цікава академія «пенсіонерів» в останні років 20. Навіть у глибокий резерв під'їжджають легіонери – Баба, Зума, Ремі, Обі Мікель – навіть третім воротарем числиться не свій, а Іларіу/Шварцер/Амелія. Рубен Лофтус-Чiк – один з трьох англійців в космополітичному складі «Челсі». 19-річний вихованець залишає про себе гарне враження всі ті хвилини, що з'являється на полі, але довірою користується дуже слабкою. Проти «Динамо» вийдуть Матіч, Фабрегас ...

...А по третьому гравцю в центрі великі питання. Це може бути Оскар, і тоді Фабрегас буде завантажений чорновою роботою на рівних з Матічем. Це може бути Рамірес, який візьме на себе оборонну роботу і розв'яже ноги Сеску. Але, чесно кажучи, у новому сезоні не блищать усi – навіть зі своїх 11 очок «Челсі» більшу частину набрав на контратаках і класі інших гравців, не півзахисників. Дивно спостерігати за таким спадом Оскара: у 21 рік він запалював у Лізі Чемпіонів і забивав чудові голи «Ювентусу». Хоча, чесно кажучи, таких сюрпризів нинішній «Челсі» може піднести чимало.

Кращий гравець «Челсі» в новому сезоні грає на фланзі. Це незабутній Вілліан, який забивав «Динамо» ще в 2008-му році (до речі, в тій грі рідкісний шанс від Сьоміна отримав Андрій Ярмоленко, і він єдиний учасник того матчу, який грає за киян досі). Ось хто розкрився в той момент, коли всі інші здали! У новому сезоні бразилець вже забив стільки ж голів, скільки за весь попередній (4); всi – філігранними ударами зі штрафних. Більше того, у бразильця виробилася своя фішка: бити по нерухомому м'ячу так, щоб воротар не міг зрозуміти, навіс це чи удар. Снаряд пролітає над стінкою, нікого не торкається і летить у дев'ятку, а дезорієнтований голкіпер вже не встигає стрибнути.

За місце на інший брівці, лівiй, конкурують Еден Азар і Педро Родрігес. Ну, як конкурують: місяць тому здавалося очевидним, що здоровий Азар повинен грати в основі завжди. Суперталант, який щороку одержує приз кращому гравцеві сезону, найближчий конкурент Мессі та Роналду... Але в цьому сезоні Еден з індивідуальних призів отримає хіба що премію головному розчарування. Бельгієць проводить дуже слабкий сезон і забиває виключно за збірну (4 голи проти нуля в клубі). Педро, втім, теж видав ураганний стартовий матч з «ВБА» і затух – в такій команді стабільно себе проявляти складніше, ніж в «Барсі».

Ну а на вістрі атак «Челсі» грає людина, яка остаточно формує образ клубу як футбольного Мордора. Він в 15 років отримував чотиримісячну дискваліфікацію за конфлікт з суперником і арбітром. Він після гри знущався над Антоніо Амаєю за його, Амаї, результативну помилку. Він не соромився витерти шмарклі про самого Серхіо Рамоса. Але також він вигравав два найсильніші чемпіонати світу поспіль, в юнацькому віці привертав інтерес Жорже Мендеша і натуралізовивался збірною Іспанії в надії захистити титул чемпіона світу. Він – Дієго Коста, форвард без гальм.

Чесно кажучи, вже важко згадати, коли востаннє Коста грав по-справжньому здорово. Останній сезон в «Атлетіко» – так, старт в «Челсі» – безумовно. Але ось уже рік Дієго вiдбувається простим завершенням атак команди й голами в простих матчах. За весь минулий сезон ЛЧ, наприклад, він не забив жодного м'яча, в цьому у нього всього три голи, і всі відверто слабким колективам. Коста так завантажений провокаціями, симуляціями (після яких, трапляється, забивають Азар і Вілліан), що забуває грати у футбол – в «Атлетіко» він виглядав набагато яскравіше і протаранив своїм корпусом набагато більше оборон.

Джеймі Каррагер в недавній колонці правильно підняв проблему, що Коста повинен перестати влаштовувати «Челсі» по чисто футбольним причинам. Навіть якщо злічити перемогу над «Арсеналом» його заслугою, то потрібно зрозуміти, що інша сторона медалі – триматчева дискваліфікація, по ходу якої «пенсіонери» втратили 5 очок. Але от з «Динамо» така «навколофутбольна» діяльність Дієго може принести успіх – кияни, як-не-як, в минулому сезоні встановили антирекорд ЛЄ по числу вилучень. Буде дуже прикро програти такому «Челсі» через те, що (наприклад) Хачеріді захоче «за поняттями» покарати «негідника» Косту. Завдання номер один – не піддаватися на провокації.

Зло не може бути слабким. Воно й має вселяти побожний жах, навіть трепет, шокувати масштабами злодіянь і викликати ненависть. У матчі проти «Челсі» за «Динамо» будуть вболівати дуже багато нейтральних любителiв футболу. Суперник сильний, але вразливий, потрібно цим скористатися.

Вопрос автору вы можете задать на конференции.