Учасники Євро-2016. Збірна Англії

Склад

«Футбольна збірна Англії – одна з найбільш переоцінених команд в історії спорту»

Про збірну Англії, її становлення, гучний успіх і стагнацію докладно розповідав два роки тому Денiс Трубєцкой. Зараз, коли вона, як шапку Мономаха, скинула з себе тягар «золотого покоління», саме час сказати, як перестати думати про неї й почати жити.

Десятиліттями не було більш мазохістського заняття, ніж уболівання за «трьох левів». Накручування якихось безглуздих надій, сліпа віра в декількох зірок, виліт у чвертьфіналі, потім нові надії, нова віра, новий виліт… Ліга на мільярд не дозволяла думати про більш приземлені завдання, коли мова заходила про виступ кращих англійців з цієї ліги. Навіть якщо англійців в цій самій лізі був явний недобір, навіть якщо на певній позиції виходив чоловік з п'ятої/десятої/двадцятої команди. На тлі топів – Бразилії, Німеччини, Іспанії – англійці завжди виглядали бідними родичами, найслабшими з топів.

Ось тут і криється головна помилка, помилка, яка змушує симпатизуючих (яких у Англії, прямо скажемо, дуже багато) страждати і мучити себе надіями. Збірна Англії – не найслабша з топів. Вона найсильніша з середняків. Є збірні, які кожні чотири роки розраховують виграти чемпіонат світу – «три леви» до них точно не відносяться. А ось з середняків, які приймали чемпіонат світу, англійці найщасливіші. Чилі пробував виграти ЧС вдома – не вийшло, довелося задовольнятися бронзою. Пробувала Швеція – на виході вийшло срібло. І тільки Англії вдалося вдома вибити максимум, добитися золотих медалей мундіалю.

Та перемога була на 90% тактичною. Пояснити це в двох словах на кшталт «4-4-2» не вийде, можу адресувати до геніальної книзі Дж. Вілсона «Революції на газоні». Альф Ремсі виносив, випестував одну модель гри – сувору, оборонну, енерговитратну – і домігся з нею успіху двічі, в «Іпсвічі» та збірнiй. Коли до схеми не звикли, вона приносила успіх: «Іпсвіч» виграв чемпіонат Англії, а збірна мундіаль. Коли ж до неї призвичаїлися, вона тріщала по швах: «Іпсвіч» на момент відходу Ремсі в збірну виграв лише дві гри з 16, а збірна під кінець його роботи взагалі не пробилася ЧС-1974. Проте його велич просто не підлягає сумнівам: з англійцями він досяг просто неймовірних вершин.

Справді, образу міцного, непоступливого середняка Англія відповідає більше. У неї завжди є в складі 2-3 повноцінні зірки: колись Мур і Чарльтон, потім Лінекер з Барнсом, а зараз Руні&Харт. Є десяток роботяг з топ-клубів, які допомагають різним агуеро та санчесам вигравати титули: дисципліновані, вони не псують борозни. Є перспективні хлопці, є явно провальна позиція, на яку просто не виросли гравці. Є підсумковий гідний результат у вигляді чвертьфіналу, іноді трохи нижче. На чемпіонат світу Англія просто за спортивним принципом не відбиралася тричі, на Євро ніколи не грала в фіналі. Це просто ближче за рівнем до умовної Швеції або Бельгії, ніж до різномантних команд мрії.

Треба визнати, що потужне покоління у британців недавно було. Але, по-перше, в ньому були явні діри (один воротар чого коштував), по-друге, федерація марно погналася за гучними іменами, коли брала зовсім недосвідчених у справі збірних тренерів… А по-третє, саме «грандовi» понти завадили здраво дивитися на речі. Вилетіти в чвертьфіналі ЧС від Бразилії не соромно, але на Альбіоні за це тільки ледачий не гнобив Ерікссона. Зараз у англійців один з наймолодших складів на турнірі (старше 30 немає просто нікого), але навіть на півфінал з ним розраховувати буде важко.

Керує збірної Рой Ходжсон: тренер, з призначенням якого, певне, й федерація змирилася зі статусом середняка. Майже всю кар'єру він працював із середніми командами і добивався успіхів: один фінал Ліги Європи з «Фулхемом» чого вартий. У великих командах – золотий «Інтер» дев'яностих і «Ліверпуль»-2010 – був оглушливий провал. Забавно, що і в Англії в нього стало виходити тільки після того, як зі збірною зав'язали Лемпард, Джеррард, Террі. Він поставив «трьом левам» пристойний атакуючий футбол, виграв всі матчі в групі зі Словенією і Швейцарією – зараз час закріплювати успіх.

Ворота в збірній давно і самовіддано довірені Джо Харту з «Ман Сіті». Повторюся – на мій погляд, саме Харт був кращим гравцем «городян» у сезонi-15/16. Компані та Агуеро постійно ламалися, Сілва з де Брюйне провели чимало сірих матчів, а ось Харт саме що тягнув. Він провалив сезон після попереднього Євро (подейкують, що його морально надломила паненка від Пірло), але з тих пір виріс в чудового, дуже стабільного воротаря. На підміні Форстер з «Саутгемптона» і Хітон з «Бернлі». Можна було б поплескати виклику хлопця з Чемпіоншипу, але… всього в п'яти клубах АПЛ основними воротарями є англійці. Ходжсон просто не повірив у воротарів «Стока», «ВБА» та «Норвіча».

Переходимо до лінії оборони, а точніше, до перших чотирьох проблемних зон збірної Англії. Гарі Кехілл по зіграному часу у відборі другий після Харта, він відіграв повні матчі з усіма, крім Сан-Марино – але сезон-15/16 він провалив від і до. Навіть в такому «Челсі» він часто опинявся на лаві – і прямо скажемо, з парою Террі-Зума гірше не було. А напарником по центру збірної з Гарі через раз опинявся Ягелка з «Евертона». Того самого «Евертона», який в сезоні пропустив 55 м'ячів – тільки 5 команд ліги «досягли» більшого.

Ягелка навіть не був включений в розширений список збірної, зате викликаний його партнер по команді Стоунз, який теж провів суперечливий сезон (і, що досить кумедно, планує переходити з «Евертона» саме в «Челсі»). Два центрбеки провели поганий сезон – і тут спливає типова проблема збірної Англії. У першій команді ліги центральні захисники – німець і ямаєць; у другій – француз і німець; у третій – бельгійці; в четвертій – бельгієць, француз, аргентинці, та хто завгодно, крім англійців. Ось в «МЮ» Смоллінг провів хороший сезон, він і повинен скласти тандем з Кехіллом. Але – це буде тандем з 5-ї і 10-ї команд, а зовсім не еліти.

Звичайна історія для АПЛ – грають дві англійські команди, а англійських футболістів на поле менше, ніж арбітрів

Ще перед ЧС у англійців був чи не найкращий підбір лівих захисників в Європі: Ешлі Коул, Лейтон Бейнс і Люк Шоу готові були по черзі випалювати бровку. Але Коул постарів, Шоу отримав страшну травму, а Бейнс провів зі своїм «Евертоном» жахливий сезон і просто не був викликаний. У підсумку на кожному з флангів у «трьох левів» ​​два просто непоганих бігунка: Роуз і Бертран зліва, Клайн і Вокер справа. З огляду на те, що Клайн провів неймовірний за насиченістю сезон (під 60 матчів!), можна очікувати ставки на хлопців з «Тоттенхема» – вони зараз на ходу.

Центр півзахисту – гордість збірної Англії ... можна написати вже восьмий (мінімум) великий турнір підряд. Раніше у них були одночасно Джеррард, Лемпард і Скоулз, зараз – чудово граючий за «Тоттенхем» Дела Аллі, новий Стіві в особі Хендерсона, чемпіон Англії Дрінкуотер, один з лідерів року за кількістю асистiв Мілнер. Проблема в тому, що багато турнірів поспіль півзахисники свій потенціал не реалізовували. Правда, це були проблеми інших людей, а від зв'язки Хендерсон-Мілнер-Аллі (Хендерсон-Дрінкуотер-Аллі, Мілнер-Дрінкуотер-Аллі – потрібне підкреслити) дійсно логічно очікувати гарної гри.

Від кого чекати багато чого було нелогічно, так це від Стерлінга в «Ман Сіті». Рахім дійсно яскраво грав за «Ліверпуль», але він дуже сильно перетягував на себе гру – і як допомагав забивати, так і губив атаки. Постійна переоцінка англійських талантів дозволила продати Рахіма за 44 мільйони «однофамільців» – і він абсолютно очікувано віддав за чемпіонат всього дві гольові. З вінгерами в англійців просто біда, навіть Таунсенда з «Ньюкасла» довелося кликати – і це піднімає питання, чи потрібні вони в команді взагалі.

А ось в атаці в англійців все несподівано розкішно. Руні, що називається, дотягнув до щасливого дня, коли йому не треба грати на вістрі атаки – є 3-4 бiльш талановитих в цiй справi людей. Гравець року в Англії Джеймі Варді через чемпіонат Європи переніс весілля – він просто подумати не міг, що може бути зайнятий влітку 2016- го. Старрідж, нехай і кришталевий, але надзвичайно різкий і технічний – за фактом, він здатний зробити гол з нічого. Але це деталі, а головне, що в англійців виріс справжній бомбардир нації. Харрі Кейн, як справжня машина, другий сезон поспіль без спадів забиває м'ячі в сітку (59 голів в сумі набралося) - він і повинен вести команду за собою.

Що пiдводило всіх попередників Ходжсона, так це догматичність. Лемпард, Руні, Бекхем виходили в основі збірної незалежно від ігрової форми – просто тому, що вони Лемпард, Руні й Бекхем. Саме зараз, коли в складі мінімум суперзірок, можна принаймні сподіватися на те, що вийдуть реально кращі тут і зараз. Оптимальний склад (4-4-2 з ромбом в півзахисті і двома латералями):

Харт – Роуз, Кехілл, Смоллінг, Вокер – Мілнер, Хендерсон, Аллі, Руні – Вардi, Кейн.

Такiй Англії під силу обіграти збірну Росії і «молодшого брата» в особі Уельсу. Здається, цього вистачить для перемоги в групі, навіть якщо зі словаками буде нічия. А далі в справу вступає великий рандом, і «трьом левам» можуть попастися хоч мертва Румунія, хоч ми, хоч [холодок пробіг по спині Руні] міцна Хорватія. У будь-якому випадку, відверто слабка оборона не дозволяє англійцям розраховувати на щось більше, ніж вихід у півфінал.