Відбір до Євро-2016. Україна - Словенія 2:0. Львів гулятиме всю ніч!

Відбір до чемпіонату Європи-2016. Раунд плей-оф. Перший матч

14 листопада. Львів. «Арена Львів». 33 000 глядачів

Україна - Словенія 2:0

Голи: Ярмоленко 22, Є. Селезньов 54

Україна: П’ятов – Артем Федецький, Хачеріді, Ракицький, В. Шевчук – Рибалка – Ярмоленко (О-др Караваєв 90+1), Сидорчук, Гармаш (Малиновський 80), Коноплянка (к) – Є. Селезньов (Артем Кравець 84)

Тренер – Михайло Фоменко

Словенія: Гандановіч – Бречко, Цесар (к), Б. Іліч, Б. Йокіч – Крхін, Куртіч – Ілічіч (Безьяк 63), Кампль, Бірса (Печнік 73) – Новаковіч (Люб’янкіч 90)

Тренер – Сречко Катанець

Судді: Й. Ерікссон – Класеніус, Вернмарк – Юганессон, Стремберґсон (усі – Швеція)44

Попередження: Є. Селезньов 19, Хачеріді 36, Ракицький 84 – Крхін 43, Новаковіч 36

Усі дороги ведуть до Львова. Принаймні, дороги з Києва, коли мова йшла про маршрути в західному напрямі в ніч із п’ятниці на суботу. Сусіди за купе у потязі «Київ – Івано-Франківськ» футболом всерйоз не цікавляться, але кажуть, що такого матчу пропустити не могли. Квитки купили через знайомих. Зате кілька старих динамівських фанатів, котрих зустрів уже на площі Ринок, приїхали, сподіваючись на удачу. Вони щиро дивувалися, що перекупники пропонували їм перепустки вартістю з трьома нулями. Одесити, харків’яни, кримці, дніпряни, криворіжці, закарпатці, тернополяни – географія вболівальників, з якими впродовж дня вдалося поспілкуватися у найлюдніших місцях Львова, вражала.

До «Арени Львів», аби уникнути простоювання в корках, вирішую добиратися заздалегідь і пішки. Дорога неблизька, тривалість шляху від центру міста вздовж вулиці Стрийської – дві з половиною години. Монумент слави, красива дерев’яна церква, закинутий завод «ЛаЗ», «Електрон», котрий функціонує, але не на тих обертах, як у давні роки – то те, що вдалося розгледіти обабіч тротуарів. Врешті – «Арена Львів». Через лісосмугу туди шнурочками стягується безліч людей. В зворотньому напрямку неквапливо чимчикують лише троє рибалок. «А що нині футбол?» - питає один. «Так, Бібрка з Мостиськами грають», - віджартовується інший.

Трибуни заповнюються навдивовижу динамічно, за півгодини до матчу зайнятими була понад половина глядацьких місць. Футболісти обох команд вийшли на газон за півтори години до початку матчу. Словенці вишикувалися в коло, тоді як українці розбилися на групки за клубною ознакою – в одній кияни, в іншій луганці, в третій – донеччани. Євген Селезньов, вдягнувши навушники, щось випитувався, дивлячись у телефон представниці прес-служби ФФУ.

На розминку команди вийшли за 45 хвилин до 19-ї. Українську команду публіка зустріла гучною овацією. Відповів аплодисментами вболівальникам лише Євген Коноплянка, новий за відсутності Руслана Ротаня капітан. Виставлений Михайлом Фоменком склад не здивував ані на крихту. Андрій П’ятов таки встиг відновитися і зайняв місце у воротах. Пару стопперів склали Євген Хачеріді і Ярослав Ракицький, справа захищався Артем Федецький, зліва – В’ячеслав Шевчук. Центральне ядро тренер сформував з динамівців – «хвилеріза» Сергія Рибалки й атакувальних хавбеків Сергія Сидорчука та Дениса Гармаша. З флангів наступали лідери команди Андрій Ярмоленко та Коноплянка. На вістрі атаки – Євген Селезньов.

Абсолютно прогнозованою була й основа від Сречко Катанця. Воротар – Самір Гандановіч. В оборонній лінії справа наліво діяли Мішо Бречко, капітан Боштян Цесар, Бранко Іліч і Боян Йокіч. За опорну зону відповідали Рене Крхін і Ясмін Куртіч. Під нападником Мілівоє Новаковічем грало тріо Йосип Ілічіч – Вальтер Бірса – Кевін Кампль.

Смію стверджувати, що так потужно, як на цей раз, національного славня України на матчах нашої національної збірної стадіон не виконував ще ніколи. Склалося враження, що навіть Ярослав Ракицький під враженням цієї атмосфери нехай і боязко, але поволі заспівав. Фанатський сектор повів команду до бою розтяжкою «Хай перемога буде помстою» і грізним полотнищем – «Вперед, вперед, відважні козаки, зламать навік історії шляхи».

З такою підтримкою команда понеслася в бій з надзвичайним завзяттям. Високий і вельми агресивний пресинг, починаючи з підступів до карної зони суперників і гострота ще до того, як секундна стрілка встигла зробити перший оберт. То Шевчук прострілив зліва, а Ярмоленко, намагаючись замкнути дальню стійку, не дотягся до м’яча зовсім трохи. Власне, у перших десять хвилин українці ішли в наступ в основному через лівий край, де дуже непогано взаємодіяли Шевчук і Коноплянка. На десятій хвилині капітан, сам заробивши корнер, ледь не повторив подачі, яка тиждень тому дозволила забити у ворота «Реалу» Чіро Іммобіле. Ось лишень Гандановіч, вигнувшись мостом, перелетіти м’ячеві через увесь воротарський майданчик не дав.

Правий край нашої команди увімкнувся в наступ на повні оберти, починаючи з другої десятихвилинки. Активно підтримував Ярмоленка з глибини Федецький, котрий спершу заробив поряд із карним майданчиком штрафний, а трохи згодом після скидки Гармаша пробив сходу метрів з 22-х низом – м’яч, зачепивши ногу оборонця, пролетів поряд зі стійкою. Завзято чіплявся за м’яч і Селезньов. Як міг, в основному спиною до воріт, але ця робота була дуже корисною для команди. А на 19-й хвилині Євген за своє завзяття був ще й винагороджений попередженням. Картка та справедлива, хоч наш нападник і доводив судді протилежне. З трибуни було добре видно, що перед тим, як вступити у верхову боротьбу в середині поля, Селезньов озирнувся і побачив, що позиція Цесара зручніша. Лише після того був начебто випадковий удар в обличчя суперника потилицею.

Врешті, перевага українців рівно в середині першої половини матеріалізувалася. Гол українці забили після чергового кутового у виконанні Коноплянки. Євген на цей раз подав на ближню стійку, звідки м’яч відскочив спершу в центр карної зони, а потім на протилежний бік, до Ярмоленка. Андрій, маючи перед собою трьох оборонців, примудрився прибрати їх всіх одночасно одним замахом. Вочевидь суперники стерегли ліву ногу киянина, а той, звільнившись від опіки, пробив низом у дальній кут з правої. Навіть всесильний Гандановіч виявився безсилим – 1:0!

Невдовзі після того, як рахунок у матчі відкрився, гарну гольову ситуацію для своєї команди створив Хачеріді. Вишукано перервавши передачу на Новаковіча, Євген у межах власної карної зони одного за одним накрутив трьох суперників, трохи просунувся вперед і, створивши чисельну перевагу, віддав передачу вперед на Сидорчука. Сергій, розвернувшись, відразу кинув у прорив по лівому краю Коноплянку, а той, виконуючи простріл, зряче віддав на Гармаша. Ось лишень Денис трохи жорсткого асиста в цейтноті обробити перед воротами не встиг.

Буквально через лічені хвилини Хачеріді виконав ще одне ефектне перехоплення. Але через мить, вочевидь загравшись, необережно віддав передачу назад в напрямку Ракицького. Новаковіч, перехопивши м’яч, віддав вліво на Кампля, а той відразу виконав навіс до меж карної зони на Бірсу. Вальтер в дотик скинув м’яч під удар Новаковічу, а той з вбивчої позиції метрів з 15-ти запустив м’яч над поперечиною. Ще одну ідеальну нагоду Мілівоє запоров через лічені хвилини, коли необережну передачу назад на Федецького виконав Ракицький. На цей раз перехоплення здійснив Бірса. Вальтер знову дотиком віддав пас на Новаковіча, а той, перебуваючи без опіки перед П’ятовим, неоковирно прийняв м’яч.

Це й усе. Більше до перерви Хачеріді з Ракицьким не помилялися. Навпаки – обидва центрбеки грали надійно, демонструючи ліпшу технічну виучку, ніж нападники суперника. Новаковіча такий стан речей навіть почав виводити з рівноваги і він почав Хачеріді відверто провокувати. А Євгенові багато не треба. За якусь мить спалахнула сутичка, яку надзвичайно витриманий Йонас Ерікссон вгамував з допомогою бесіди з зацікавленими сторонами та жовтими картками.

А українці кінцівку тайму провели в атаках. Двічі гарно здалеку стріляв Рибалка. Перший удар Гандановіч в ефектному стрибку перевів на кутовий, а після другого м’яч рикошетом вилетів на кутовий. Ще раз Коноплянка, виконавши корнер, знайшов голову Гармаша. Підрізаний Денисом під поперечину м’яч з великими труднощами над поперечиною перевів голкіпер.

Початок другої половини видався доволі сумбурним. Словенці пробували диктувати умови, але українці в обороні грали надійно. Ось лишень з переходом від захисту до атаки тривалий час не складалося. Навіть другу гольову атаку наша команда розпочала якось натужно. Передачу вправо наша команда буквально вистраждала, до того часу тривалий час перепасовуючи м’яч поперек і наче боячись грати на загострення. Проте коли м’яч до Ярмоленка таки потрапив, Андрій не став брати гри на ініціативи на себе, а помітивши ривок Федецького, кинув Артемові передачу по краю. Дніпрянин, звичайно, міг бити з гострого кута сам, але він зробив ще ліпше. Зряча передача на дальню стійку і замикання Селезньова – 2:0!

Скажено кинувшись вперед, словенці відразу отримали холодний душ у вигляді контратаки. Коноплянка протяг м’яч через півполя, змістився зліва в центр, звідки міг пробивати сам, але віддав передачу вправо на Ярмоленка. Андрій навісив у район дальньої стійки, а Гармаш пробив у падінні головою. Як Гандановіч зреагував на цей удар і його відбив, збагнути важко. Так, пізніше всі ми підіймемо очі і помітимо, що лайнсмен підняв прапорець. Сигналізуючи про офсайд. Але все ж.

Звичайно, Катанець відреагував. Випустивши замість Ілічіча центрфорварда Романа Безьяка, він перейшов на схему 1 – 4 – 4 – 2. Втім, числом українців взяти не вдалося. Більше того, невдовзі після появи другого нападника гості ледь не пропустили втретє. П’ятов вибив м’яч від власних воріт на чужу половину, а двоє словенських беків, збираючись зіграти головою, понадіялися один на одного. В підсумку над їх головою полетів метелик і Селезньов з місця лівого півсереднього помчав на побачення з Гандановічем. Євген, на техніку закрутивши м’яч у дальній кут, все зробив правильно, але куля зрадливо вдарилася в стійку. Вилетіла в поле і була вибита захисником в аут.

Випустивши замість Бірси іншого креативного хавбека Нейца Печніка, Катанець таки домігся, аби його команда заволоділа територією. Та наступали гості хоч і наполегливо, але без вигадки. Тривала осада українських воріт була сповнена міці й емоцій, але українська стіна виявилася міцнішою. Хачеріді, Ракицький, Гармаш, Шевчук, Федецький відбивалися, наче леви, бездоганно на виходах грав П’ятов. Своєчасно випустив замість трохи втомленого і дуже заведеного Гармаша Руслана Малиновського й Фоменко. Врешті, в ту мить, коли трибуни наприкінці матчу виконували «Ще не вмерла», Коноплянка, знову промчавши півполя і змістившись в центр, ледь не забив утретє. Втім, м’яч звалився з ноги капітана, який провів прекрасний матч. Зрештою, прекрасно зіграв не лише Коноплянка, а й команда уцілому. Команда і її 12-й гравець. Після фінального свистка глядачі ще довго не залишали трибун, влаштувавши переможцям овацію.

Фото - Олександр Приходько