Україна-2006. Що, де, коли 10 років по тому. Частина перша

Рівно 10 років тому наша збірна дебютувала в фінальних турнірах ЧЄ/ЧС. Давайте ж згадаємо ту легендарну команду за іменами і подивимося, що з ними сталося за це десятиліття. Почнемо по амплуа - з голкіперів, пройдемося по захисниках і трішки зачепимо хавбеків.

Олександр Шовковський – неймовірно, але факт. До сьогоднішнього дня грає за рідне «Динамо». І не збирається закінчувати кар’єру – в 41 рік! 2012-го розпрощався зі збірною України, за яку так і не зіграв на домашньому Євро, бо травмувався навесні того року. І це, здається, єдина темна пляма в його кар’єрі за останні 10 років.

Андрій П’ятов – досі в «Шахтарі», досі в збірній України. 2012-го замінив Шовковського в воротах на Євро-2012, ставши другим українським голкіпером (після СаШо ж) в фінальних частинах ЧС/ЧЄ. 2013-го побив рекорд все того ж колеги за сухою серією в матчах збірної. На Євро-2016 їде основним голкіпером. Єдиний зі свого амплуа учасник всіх трьох українських фіналів (хоча в 2006-му не грав). Ну, і Кубок УЄФА виграв, хоч і не без помилки у фіналі.

Богдан Шуст – залишаючись на контракті в «Шахтарі», пройшов всі кола орендного пекла – МД, «Зоря», «Іллічівець». Далі був «Металіст», де Богдан більше сидів, ніж грав. Останній сезон провів в «Волині», а кілька днів тому підписав контракт з «Ворсклою».

Андрій Несмачний – 2009-го закінчив кар’єру в збірній, 2011-го – в «Динамо» і футболі загалом. Не так давно знову з’явився на телеекранах – уже як експерт у футбольні передачі.

Олександр Яценко – в «Дніпрі», куди відправився з рідного «Динамо» в оренду, так і не зіграв, а от за «Чорноморець» побігав добряче. Після «Іллічівця» був вояж до Білорусі, в «Белшину», потім догравав у «Геліосі». За збірну так і залишився із одним зіграним ще 2005-го року матчем.

Володимир Єзерський – 2007-го перейшов з «Дніпра» до «Шахтаря», навигравався з тим медалей та кубків. До останнього часу був єдиним, хто грав за усі три українських гранди (Гладкий його переплюнув, бо ще й у «Металісті» був). Зі збірною зав’язав 2008-го, кар’єру гравця завершив 2014-го, після «Зорі», «Таврії» та «Говерли». Нині працює тренером у «Дніпрі».

Андрій Русол – завершив кар’єру дуже рано, в 28 років, через проблеми зі спиною. Тоді ж, 2011-го, відразу ж після закінчення одного етапу, перейшов на інший – почав працювати в структурі «Дніпра». Нині – виконавчий директор клубу.

Дмитро Чигринський – мабуть, найбільший везунчик і одночасно невдаха українського футболу. Потрапив в «Барселону», яка була на піку своєї величі – влітку 2009-го. Але через вихід у футболці «Шахтаря» у кваліфікації ЛЧ – не міг бути заграним за новий клуб в єврокубках. І в чемпіонаті зіграв дуже мало, повернувшись назад уже за рік. Далі через деякий час пішли травми – і за «Шахтар», як і з 2015-го за «Дніпро» більше лікувався, ніж грав. В збірній не виступає з 2011-го.

Владислав Ващук – за два сезони «поховав» дві прем’єр-лігові команди. Спочатку в першу лігу вилетів «Львів», за який він грав у першому колі, а 2010-го – «Чорноморець». Після того перейшов до «Волині», де 2011-го і завершив кар’єру. Деякий час працював радником президента запорізького «Металурга» та спортивним директором в «Арсеналі». Обидва клуби – як і «Львів» - нині не існують. «Чорноморець» ще тримається.

В’ячеслав Свідерський – після оренди в «Чорноморці» перейшов із «Шахтаря» до «Дніпра», але грав в основному за молодіжну команду. В кінці 2009-го, будучи гравцем «Таврії», завершив кар’єру. Хоча за два роки на, як виявилося, один матч повернувся – в першолігову «Говерлу». В УПЛ з ужгородцями повертатися не став і вже остаточно пішов з футболу.

Анатолій Тимощук – чи не найуспішніший із українських футболістів. 2007-го перейшов до «Зеніта» - 2008-го виграв Кубок УЄФА і Суперкубок, причому як капітан. 2009-го перейшов до «Баварії» - 2012-го зіграв у фіналі, а 2013-го виграв Лігу чемпіонів. Потім повернувся до Санкт-Петербургу, звідки рік тому поїхав до Казахстану, грати (чи вже догравати) за «Кайрат». В збірній вже 17-й рік, награв 143 матчі (рекорд України), брав безпосередню участь у обох попередніх турнірах нашої збірної, їде і на Євро-2016. Можливо, навіть вийде на поле. До речі, перший «казах» в історії чемпіонатів Європи.

Олег Шелаєв – після «Дніпра» (ще була оренда в «Кривбас») перейшов до «Металіста», де став віце-чемпіоном 2013-го. А 2014-го завершив кар’єру. З 2012-го до 2016-го був рекордсменом чемпіонатів України за кількістю зіграних матчів (обійшов Чижевського, пропустив Шовковського). Нині – спортивний директор академії «Дніпра».

Далі буде