Бельгія - Італія - 0:2. Конте - то мудрість, Італія - експресія

Бельгія - Італія 0:2. Італійці стартують з перемоги, а бельгійці розчарували.

Франція. Ліон. "Парк Олімпік Ліон"
Головний арбітр: Марк Клаттенбург (Англія)

Бельгія - Італія 0:2
Гол: Емануеле Джаккеріні 32, Граціано Пелле 90+2

Бельгія: Куртуа - Кіман, Альдервейд, Вермален, Я. Вертонґен – Вітцель, Наїнґґолан (Мертенс 62) – Де Брюйне, Феллаїні, Азар (к) – Лукаку (Оріґі 73)

Італія: Буффон - Барцальї, Бонуччі, К’єлліні – Де Россі (Мотта 79) – Пароло, Джаккеріні – Кандрева, Дарміан (Ді Скілья 59) – Едер (Іммобіле 75)

Попередження: Вертонґен 90+1 - К’єлліні 65, Едер 75, Бонуччі 78, Мотта 84

Перед дебютом для Ліона на Євро-2016 над містом задощило. Та ще й так, що мимоволі пригадався Донецьк. Не той, нинішній, з орками з автоматами, а інший, чотирирічної давнини, той у якому проводилося українсько-польське Євро. Пам’ятаєте, як збірні України та Франції не могли розпочати матчу через зливу майже протягом двох годин? Так ось, у Ліоні десь півгодини теж лило дуже щедро. На щастя, хвилин за 25 до початку зустрічі дощ вщух, а коли команди виходили на поле, верхні яруси трибуни навіть осяяло вечірнє сонце.

Взагалі, Ліоном те місце, де знаходиться стадіон, назвати важко. Арена «Парк Олімпік» збудована за десять кілометрів від околиць міста. Щоб туди добратися, добрих півгодини треба їхати на автобусі. І то після пересування на метро. Цікаво, що організатори зробили для вболівальників дарунок. У дні матчу та гілка метро, яка курсує в напрямі стадіону, від фан-зони була безкоштовною на вхід. А далі безкоштовними були й «шаттли». Причому ходять вони доволі часто. Принаймні, в тому автобусі, в якому їхав в оточенні італійських та бельгійських вболівальників я, не було й натяку на давку. А що фанати обох суперників співіснуватимуть мирно, зрозумів ще три дні тому, коли перебував у Бельгії. Тоді зрозумів, що італійську збірну там підтримують якщо й не так як свою, то теж дуже щиро й масово. Цікаво, що коли над стадіоном лунав «Fratelli d'Italia», одна половина стадіону співала, а друга, та, що червона, в такт аплодувала. Фантастичне видовище.

Склади. Антоніо Конте в обороні не видумував нічого і випустив перевірений туринский квартет: Джанлуїджі Буффона у воротах, а Андреа Барцальї, Леонардо Бонуччі й Джорджо К’єлліні в ролі стопперів. Роль латералів виконували Маттео Дарміан (справа) та Антоніо Кандрева (зліва). Роль чистого опорного хава виконував Даніеле Де Россі, а над ним грали Марко Пароло та Еммануеле Джаккеріні. У нападі діяла пара Едер – Ґраціано Пелле.

Марк Вільмотс у воротах виставив Тібо Куртуа. В обороні справа наліво розташувалися Лорен Кіман, Тобі Алдервейд, Томас Вермален і Ян Вертонґен. За опорну зону відповідали Раджа Наїнґґолан та Аксель Вітцель. Під нападником Ромелу Лукаку грало тріо Кевін Де Брюйне – Маруан Феллаїні – Еден Азар.

То б був майже ідеальний з точки зору тактики і її реалізації у виконанні італійців матч. Якби їм ще й сил на всі 90 хвилин вистачало. До того, як досвідчені апеннінці почали підсідати, у ворота Буффона могло залетіти хіба щось шалене від бельгійських далекобійників. Особливо в першому таймі з обороною і компактністю ланок в команди Конте був повний лад. Акценти «Скуадра адзурра» розставила у стартових десять хвилин. То коли вгамувала емоційний порив суперників тотальним пресингом, з-під якого «Червоні дияволи» виходили з великими труднощами. Так, Азару й Де Брюйне обводки іноді вдавалися, але були вони в середині поля і не дозволяли бельгійцям отримати чисельну перевагу з точки зору атакувальних перспектив.

Власне, у притаманному собі нагнітальному стилі команда Вільмотса почала грати після хвилини десятої, але й то складається враження, що то суперники свідомо віддали середину поля, щоб проводити контратаки. І виходили ж у наступ італійці справді стрімко й великим числом. Пароло і Джаккеріні регулярно зміщувалися на фланги, даючи змогу Кандреві і Дарміану зіграти ближче до центру. То був хаос у межах розумного. Також італійці регулярно намагалися виконувати дальні передачі за спину оборонцям у надії на ривки Пелле та Едера.

Першу в матчі небезпеку, щоправда, створили бельгійці. То Наїнґґолан після подвійної скидки головою від Лукаку і Феллаїні потужно вгатив метрів з 25-ти. Буффон м’яч, який відстрибнув від газону, відбив на кутовий. Взагалі, виглядає, що в тому відрізку бельгійці повірили, що вестимуть гру першим номером. Але ближче до середини тайму італійці знову вибухнули. Черговий спалах всеохопного пресингу ввів команду Вільмотса у стан ступору. Гарно у цьому відрізку здалеку пробив Пелле. Підкручений ним з району лівого кута карного майданчика м’яч пролетів поруч із дальньою стійкою.

А потім відбувся гол. Спокійний контроль м’яча апеннінцями небезпеки не віщував. Аж поки Бонуччі не виконав довгої передачі з власної половини, а Джаккеріні, увірвавшись із глибини, вивалився віч-на-віч з Куртуа. Емануеле спокійно підпрацював м’яч під зручну ногу і вразив правий кут – 1:0.

Італійці виглядали настільки окриленими, що вгамовуватися не збиралися і ще до перерви мали всі шанси забити Куртуа як мінімум вдруге. Спершу Пароло, прийнявши м’яч на груди на вході до карного майданчика справа, змістився ближче до центру і сильно пробив – воротар відбив кулю кулаками. А згодом вже Лукаку з Вітцелем довго не могли розібратися, хто ж має вибивати м’яч після запущеного над їхнім карним майданчиком після розіграшу кутового парашута. Зате Пароло не думав, а грав. Він скинув м’яч головою вздовж воріт. Пелле розстрілював ворота головою впритул, але в стулку не влучив.

Бельгійці ж до перерви відзначилися ще двома дальніми ударами у виконанні Наїнґґолана та Феллаїні. Обом трохи бракувало точності, а ось у випадку, коли Феллаїні гарно віддав врозріз, удар Де Брюйне у межах карної зони, постелившись у підкаті, заблокував Джаккеріні.

По-справжньому в цьому матчі італійська оборона провалилася лише раз. На самому початку другого тайму «Червоним дияволам» вдався розмашистий випад, в ендшпілі якого Де Брюйне в дотик справа вивів на побачення з Буффоном Лукаку. То була груба помилка трьох італійських стопперів відразу. Лукаку начебто вдарив добре і пробачати суперника не збирався, але м’яч зрадницьки пролетів над правим верхнім кутом.

Тривожним для Конте фактором було також те, що на старті другої половини його команда притислася до власних воріт надто щільно. В контрнаступі акценти начебто не змінилися і в одному з епізодів Вертонґен вибив м’яч з-під ніг Пароло, котрий на швидкості влітав у карний майданчик справа, в останню мить. Але загалом свободи бельгійські креативники мали надто багато і щоб ця перевага не набула загрозливих масштабів, Конте випустив на фланг замість Дарміана Де Шильо.

Натомість Вільмотс своєю першою заміною не здивував взагалі. В компанію до решти світлих голів у середині поля тренер додав ще й Дріса Мертенса, котрий замінив відчутно втомленого Наїнґґолана. Рішення зрозуміле з огляду на те, що досвідчені оборонці збірної Італії в заключному відрізку за такої інтенсивності гри мали б підсідати. Що то справді так, показав момент на 65-й хвилині, коли К’єлліні випустив у центрі поля з-за спини Азара і розуміючи, що швидкістю він капітана суперників не здолає, завбачливо затримав Едена ціною попередження руками. Те саме через десять хвилин вимушений був робити й Едер. Але нападник лише виправляв помилку партнера за командою в ситуації, коли обрізку здійснив після розіграшу кутового Пароло і опоненти вибігали в контрнаступ вп’ятьох. Не завали Едер Мертенса в центральному колі, навіть порушувати правила через секунд-другу було б пізно.

Вільмотс хотів взяти свіжістю й саме тому кинув на кінцівку зустрічі замість Лукаку некоронованого героя України Дівока Оріґі. Той розпочав з того, що намагаючись втекти від Бонуччі, заробив суперникам третє попередження. А трохи згодом Дівок знову міг стати рятівником своєї збірної, однак після навісу Де Брюйне зліва кивнув головою метрів з шести над поперечиною.

Італійці відверто програвали суперникам у швидкості й ближче до завершення зустрічі фол виступав за єдиний аргумент захисту все частіше. Однак саме за таких обставин «Скуадра адзурра» ледь не забила вдруге. Чіро Іммобіле продемонстрував, навіщо Конте випускав його замість Едера. Швидконогий італієць після вибивання з власного карного майданчика вхопив м’яч ще до центральної лінії і, промчавши півполя, метрів з 20-ти сильно пробив. Взагалі, в заключному відрізку зустрічі фактор Іммобіле виявився одним з вирішальних. За дві хвилини до завершення основного часу Чіро відібрав у суперників м’яч уже перед власною карною зоною. Знову нікому не віддавав, а на шаленій швидкості попер напролом. Ось якби ще й передача на Пароло пройшла, то ціни б такому нападникові не було. А Чіро фактично влучив у ноги Де Брюйне.

Та свій пас на Пароло Чіро таки зробив. Вочевидь коли Іммобіле зробив чергове перехоплення і попер уперед тараном, бельгійці вже були впевнені, що італієць не розстанеться з м’ячем і на цей раз. Чіро справді міг бити, але не віддати на Пароло вправо було б грішно. Далі – справа техніки. Інша справа, що Пелле після накидання Пароло примудрився забити ще й красиво, бічними ножицями. 2:0 – перемога італійських гросмейстерів над бельгійськими чаклунами.