Шлях до Парижу. День шостий. Поразка братішек і дика природа Ліону - ексклюзив

Ліон – надзвичайне з точки зору транспортного сполучення місто. То відчуває навіть кожен турист, котрий приїхав на день чи два, аби відвідати футбольний матч. Гілки метро, трамваїв і автобусів ідеально поєднані одна з одною, Настільки, що добратися з однієї частини півмільйонного міста в іншу можна хвилин за 40. Тривалість маршруту від однієї станції метро до іншої становить лише хвилину. Вартість теж як для Західної Європи поміркована. Невигідно їздити лише тим, хто купує одиночні квитки вартістю, 1,80 євро. Натомість добовий квиток на всі три види транспорту вартує 5,50 євро. Погодьтеся, для туристів то ідеальна пропозиція. Місцеві ж жителі економлять на тижневих проїзних ще більше.

То справді живі пальми. Станція метро «Vaulx-en-Velin La Soie»

Побував сьогодні й у чотириповерховому підземному паркінгу, куди потрапив разом із представником нашого фан-посольства. Паркувалися там, прибувши на організований українською діаспорою Ліона в мерії третього округу міста прийом. Діаспоряни саме презентували українсько-французький розмовник із футбольними та основними, потрібними для туристів словосполученнями та словами. Зрештою, найперше українська спільнота за підтримки мера третього округу Ліон, віце-президента Ліонської метрополії Тьєррі Філіпа хотіла підкреслити, що для неї поєдинок за участю національної збірної України в їхньому місті – велика честь.

«Мої батьки виїхали з рідного Львова ще коли я не народився, - розповідає UA-Футболу Петро Когут (на фото). – Я з’явився на світ тут, у Ліоні й, можна сказати, був уже повноцінним французом. Але мову батьки мені прищепили. Так, говорю з акцентом, бо не маю практики. Однак разом з дружиною, теж українкою, яка народилася в Польщі, згодом навчили розмовляти українською вже дочку. Вона співає у нашому, українському хорі. А я в молодості займався реґбі. Ми навіть створили в Ліоні команду української діаспори з цього виду спорту. Вона функціонує досі, хоча виступають за неї вже не лише етнічні українці».

А перших цього дня українців зустрів на набережній Рони рано-вранці. «Львів, Чернівці, Івано-Франківськ, - кажуть, представляючись. – А взагалі – Рим і Мілан. Там ми зараз живемо». За півтори доби до матчу синьо-жовта присутність ставала все помітнішою, але північно-ірландській одначе поступалася в десятки разів. Взагалі, в Ліоні кажуть, начебто поєдинок Україна – Північна Ірландія може стати найменш відвідуваною зустріччю на поточному Євро.

Цікаво, що наше фан-посольство намагалося організувати товариські матчі між фанатами нинішніх суперників, а трохи раніше провести в Ліллі зустріч прихильників збірних України та Німеччини. Однак попервах заборонили такі поєдинки муніципалітети обох міст, читай – їхня поліція. Перед самим стартом Євро дозвіл таки був даний, але відмовилися вже німці з північно-ірландцями. Мовляв, люди вже повиїздили і не встигли взяти з собою екіпірування.

Два ісландських фанати у майках фіналістів плей-оф Західної конкуренції в чемпіонаті НБА-2015/2016

Тож доводилося фанатам тренуватися лише у кількості спожитого пива. Й дивитися, як спортом займаються корінні ліонці. Ранкові пробіжки тут здійснюють тисячі людей, проте найбільше зацікавив басейн під відкритим небом у самому центрі міста, на набережній Рони. Як то вони не додумалися ввалити тут за київським прикладом корабля-ресторана? Бо замінити басейн парковкою, як пани Суркіси поруч зі стадіоном «Динамо», складно.

Зауважу, що відразу після прийому в ліонській мерії намагався потрапити на зустріч української збірної, яка саме мала вселятися у готель Ліона. За картою туди можна потрапити через півгодини пішки, тож вирішили разом із іншим журналістом Миколою Васильковим пройтися. В підсумку збірної ми, як і решта колег і вболівальників, які під’їхали до готелю, не зустріли. Зате відкрили для себе надзвичайно красивий парк, з озерцем, вода у якому дзеркально чиста, з рівненькими, ідеально підстриженими газонами, на яких відпочивають люди, з зі смаком висадженими квітами. Просто райський куточок.

А це – мешканці цього парку. Ось так просто чимчикують через тротуар, не сильно побоюючись людей

Також подивіться на фото нижче. Впізнаєте такого качура? В Україні таких називають «індійцями» або «шипунами» й вирощують для того, щоб їсти. Коли побачив цього плата з моста через Рону, спершу здивувався. Стоїть собі вгодований, попиває водичку. «Невже тут вони живуть у дикій природі?» - подумалося. Але дивлюся, що кудись той селезень оглядається. Зазираю – а там чоловік. Вочевидь господар качура.

Загалом ліонці живуть своїм звичним життям і Євро-2016, велика кількість туристів їм не заважають.

Франція є Франція

Важко повірити, але збоку співають хорватські фанати

Та своїм буденним життям французи жили до вечора, поки не прийшов час вболівати за свою збірну. Як все те відбувалося у ліонській фан-зоні, описав у окремому матеріалі. Для українців же найзнаковішою подією дня стала перемога наших сусідів словаків над командою з імперії-окупанта. Радості наші вболівальники не приховували. А з ними раділи також ісландські фанати. Ті, які вирішили добиратися з Сент-Етьєна до Марселя, де зіграє наступний матч їхня збірна, через Ліон.

Натомість «брати наші менші» своєї присутності в місті не проявляли. Точніше, одного цілком адекватного росіянина, без великодержавного мотлоху в мізках зустрів. Хлопець родом з Ростова. Він з радістю спілкувався з українськими фанатами, сказав, що симпатизує Україні як країні, що йому подобається наша збірна.

А збірна ввечері саме випробувала газон на «Стад Олімпіку». Журналістам протокольних 15 хвилин дозволили переглянути з верхнього ярусу ложі преси. Тобто, почути чи побачити якісь суттєві деталі було складно. Помітно лишень, що заняття розпочинав Андрій Шевченко, а Михайло Фоменко традиційно спостерігав за процесом у центрі поля. Потім Андрій Миколайович передав підопічних тренерові з фізпідготовки Віталієві Шпанюку. «Поділилися в квадрати по чотири й інтенсивно, впродовж п’яти хвилин у дотик» - сказав той. Саме в цю мить четверть години, впродовж яких журналістам дозволено бути присутніми на опробуванні поля, добігли кінця.