Росія - Уельс 0:3. Чемодан - вокзал - Росія

Євро-2016. Група В. Третій тур

20 червня. Тулуза. Стадьом-де-Тулуз

Росія - Уельс 0:3

Голи: Ремзі 11, Тейлор 20, Бейл 67

Росія: Акінфєєв - Комбаров, Дзюба, Широков (Головін 52), В.Березуцький (А.Березуцький 46), Мамаєв, Смолов (Самєдов 70), Кокорін, Глушаков, Ігнашевіч, Смольніков

Уельс: Хенессі - Воукс, Ледлі (Кінг 76), Бейл (Черч 83), Ремзі, Аллен (Едвардс 74), Уільямс, Честер, Девіс, Тейлор, Гантер

Попередження: Мамаєв 64 - Воукс 16

Головний арбітр: Юнас Ерікссон (Швеція)

Після провалу збірної України ніякого бажання відпускати шпильки на адресу збірної Росії не було. Та і підстав за великим рахунком теж. Хоч і випадкова, та все ж нічия з Англією залишала непогані шанси на вихід у плей-офф. Потрібно було лише обіграти Уельс, за який, як і в 2014-му на ЧС в Бразилії за Алжир, напевне вболівала більша частина українців.

Здавалось, що може бути простіше, тим паче що досвід уже є. І не біда, що перемагали росіяни валлійців востаннє 13 і 7 років тому. Першого разу в їх складі була зірка не меншої масштабу, ніж нині Бейл – Райан Гіггз, коли зустрічались вдруге Гарет вже грав в основі. Однак цього разу Уельс, будемо говорити відверто, декласував російську команду, яка, схоже, потрапила у фінальну частину Євро лише для того, аби її фанати-радикали розгромили Марсель.

Насправді, після цього чемпіонату у валлійської збірної загалом та Гарета Бейла зокрема з’явиться чимало нових прихильників. З перших хвилин команда Кріса Коулмена так запресингувала суперника, що той просто не знав куди бігти і що робити. Втім, варто говорити, що у підопічних Слуцького особливого бажання бігти то й не було. Тож не дивно, що вже на 20-й хвилині Уельс вів у рахунку з перевагою в два м’ячі. Спочатку Ремзі скористався професорською передачею від Джо Аллена, згодом Ніла Тейлора на побачення з Акінфеєвим вивів Роман Широков, який намагався таким чином відібрати м’яч у Бейла.

Власне, до середини першого тайму вже було зрозуміло, що Леонід Слуцький повністю провалив підготовку до гри. Раз-по-раз валлійці отримували всю половину поля суперника для організації своїх швидкісних контратак. Виникає логічне питання – для чого було так носитись з тим Нойштедтером, щоб тепер він сидів на лаві для запасних, а Мамаєв, Глушаков та згадуваний вище Широков повністю програвали дуель Аллену, Ледлі та Ремзі.

А ще перебіг подій буквально кричав про необхідність зміни поколінь в центрі російської оборони. Для того ж таки Бейла (нікуди від цього не дінемось, згадувати його доведеться дуже часто) обіграти Березуцького і Ігнашевича на швидкості не складало абсолютно ніяких труднощів. Завдяки своїм рейдам Гарет ще в першому таймі міг забити сам чи асистувати партнеру принаймні тричі, але кожного разу росіян рятував Акінфеєв – мабуть, єдиний гравець в складі цієї команди, який відповідав рівню фінальної частини чемпіонату Європи. Цікаво, що голкіпер виявився не тільки оборонцем воріт, але й продуктивнішим в атаці за усіх півзахисників. Саме після його вибивання і невдалої гри Ешлі Уільямса Дзюба вивалився на ворота Уельсу, але переграти Хенессі не зміг.

Другий тайм російські вболівальники напевне очікували з надією, враховуючи як їхня команда додала після перерви у грі зі Словаччиною. Та не цього разу! Уельс і не збирався віддавати ініціативу, а продовжив буквально знущатись над суперником. Зрештою, тотальна перевага британців призвела до третього голу – в третьому матчі поспіль відзначився Бейл. Цього разу не зі штрафного, а після відмінного розрізного пасу від Ремзі.

В кінці зустрічі Кріс Коулмен дозволив собі зняти з гри головних героїв – Аарона та Гарета, а також поберегти Ледлі, який зазнав ушкодження. Тиск на ворота росіян помітно знизився, що дозволило їм створити єдину реальну нагоду у другому таймі – після прострілу з лівого флангу Дзюба з лінії воротарського майданчика пробив над поперечкою.

3:0 – Уельс, який дебютував у фіналах Євро, виходить у плей-офф, при чому завдяки нічиєї Англії та Словаччини з першого місця, позбавивши нас «радості» спостерігати за такою футбольною безнадією у виконанні росіян.