Шлях до Парижу. День 11-й. Нікому то не треба - ексклюзив

Нікому то не треба,
Я був ще вчора такий малий.
Прийшли великі хвилі
Забрали то всьо, що я ліпив

(Андрій Кузьменко)

Вміння марсельців міряти відстані часом порівняв би з закарпатськими. Там теж можуть сказати, що між селами півгодини ходу, а насправді чимчикувати доводиться години дві. Але одна справа, коли ти на відпочинку й зовсім інша, коли перебуваєш у цейтноті і поспішаєш на черговий передматчевий захід. Скажімо, відстань від фан-зони до стадіону «Велодром» організатори «виміряли» десятьма хвилинами. Так ось, щоб встигнути на автобус, який віз журналістів до Екс-ан-Провансу на протокольне тренування збірної, подолав цю відстань за 15 хвилин бігом, тягнучи за собою на плечах важкий рюкзак. Пішки «із точки в точку» добиратися хвилин 35.

Розквітлий Марсель…

…і його мешканці

Взагалі, навколо матчу Україна – Польща організатори повидумували безліч обмежень. Командам заборонили випробовувати поле «Велодрому», бо газон, мовляв, у поганому стані і треба його берегти. Через те поляки «на камери» тренувалися на базі марсельського «Олімпіка», а українці – на своєму місці дислокації в Екс-ан-Провансі. Також навчені англо-російськими і мадярськими погромами марсельські поліцейські заборонили полякам і українцям у день гри проведення фанатських маршів.

Стадіон, на якому тренувалася збірна України в Екс-ан-Провансі, розташований поруч із цвинтарем

Отже, Екс-ан-Прованс. Склалося враження, що якби така нагода була, наша команда не тренувалася б взагалі. Треба віддати належне тренерові з фізпідготовки Віталієві Шпанюку – вправи він видумує розмаїті, ігрового характеру, такі, що бажання порухатися виникне навіть у важко хворого.

Саме коли представників ЗМІ запустили на невеличкий стадіон в Екс-ан-Провансі, гравці виконували веселе завдання. Два футболісти, перепасовуючи м’яч руками, мали дотулитися кулею до тіла інших футболістів, які бігали по невеличкому квадрату. Ця гра захопила, але ось що показово: донеччани «вибивали» донеччан, а кияни – киян. «Давай Ярмолу ловити» - почувши свої прізвища від Шпанюка, каже Хачеріді Гармашу. Зловили, хоча Андрій і намагався вислизнути. «Динамівці грають між собою» - стоячи осторонь, коментує Тимощук.

Об’єднавчою ланкою виступали дніпряни. Приміром, Коноплянку тренер навіть назвав у парі з Ракицьким, а Ротаня – з Шевчуком. Взагалі, ось ці поділи в світлі результатів виглядають дуже показовими.

Та поки польові гравці перейшли на інший бік поля й грали у «квадрат» класичний, поспішаю за ворота. Завжди подобалося послухати майже лемешківський гумор тренера воротарів Юрія Сивухи. «Готовий?» - питає П’ятова, стоячи з м’ячем на лінії штрафного майданчика Юрій Петрович. «Готовий» - кивнув головою Андрій і тут же отримав від тренера точний удар у нижній кут. «То де ж ти готовий?» - питає жартома пан Сивуха. До ударів по воротах тренер залучив також Дениса Бойка з Микитою Шевченком. Подивившись, що ті не надто стараються, Юрій Петрович почав підопічних підбадьорювати своїм прикладом: «Дивіться, як я б’ю». «То ти навіть падати не хочеш? - то вже тренер звертається до П’ятова, а помітивши за ворітьми мене, додав, - Стрибай, бо саме роблять знімки для газети «Женьмінь Жібао».

Тим часом по біговій доріжці бігає й подає м’ячі вже відомий маленький львівський вболівальник Володя Бобенчик, якого прославив напередодні Євро «візовий скандал». Футболісти ставляться до хлопчика прихильно. «Де ж ти був, м’ячів не вистачало» - підколює малого Селезньов. А Хачеріді з Ярмоленком навіть пограли з Володею трохи в тримання м’яча у повітрі.

Хачеріді і Ярмоленко в ролі тренерів

…І лише Він мовчки сидів на лаві запасних. Сидів і дивився десь у тому напрямку, де ґарцював, граючи у «квадрат», його наступник. Михайло Іванович традиційно не проявляв жодних емоцій, але в очах у нього – помітний сум. Епоха завершується, завтра – останній матч. За останній час пан Фоменко помітно схуд і, здається, ще більше посивів. Ця робота здоров’я не додала точно. Він зробив все, що міг. Виклався. А інші нехай спробують зробити ліпше.