Уельс - Бельгія 3:1. Кращий матч Євро-2016, з несподіваною розв'язкою і слабким суддівством

Лілль. "П'єр Моруа"

Головний арбітр: Дамір Скоміна (Словенія)

Уельс - Бельгія 3:1

От тобі, бельгійська бабуся, і Юріїв день. Все було у ваших руках (і трохи – у руках словенського судді Скоміни), і ви все це бездарно втратили. Черговий фаворит закінчив виступи на чемпіонаті Європи, а це означає, що… А чи не означає це, що тепер фаворитом цієї половини сітки буде збірна Португалії – яка, як той дурень у інтернет-срачах, вміло опускає суперника до свого рівня, а потім дотискає досвідом? Та про все по порядку.

Стартували «червоні дияволи» - краще не придумаєш. З першої хвилини атаки, фланги, особливо правий (через нього до перерви пройшло 48% усіх атак, лівий і центральний напрямок були значно менш насиченішими) несли загрозу воротам Хенессі. І на сьомій хвилині Бельгія мала відкривати рахунок, розпочинаючи цим черговий великий погром. В одній атаці, протягом якихось десяти секунд бельгійці повинні були тричі забивати. Тричі! Спочатку Карраско після класного зрячого пасу Лукаку пробив – в голкіпера. Далі під удар Меньє кинулися захисники, а третій постріл, Азара, відбив на кутовий Хенессі. До речі, і корнер міг закінчуватися голом – кіпер зіграв на виході дуже невдало, перед Лукаку був порожній кут, та Ромелу просто не дотягнувся до м’яча.

Уельс відповів непоганим забігом і не дуже хорошим ударом Бейла – та вже готував свою божевільну гармату Нвїнгголан. Постріл з далекої відстані, точно в кут, воротар валлійців ледь-ледь дістав печатками, але змінити напрямок польоту він був не в силі. 1:0 – здавалося, ось він, старт побиття валлійських немовлят. До того ж картки сипалися на футболістів у червоних футболках, як тропічний дощ.

Але Уельс виявився не таким вже й простим суперником. Точніше, він виявився таким ще в матчах групового етапу, та все здавалося, що ось-ось з’явиться серйозний суперник – і… І на 26-й хвилині Тейлор після геніальної передачі Ремсі просто розстрілював Куртуа. Тібо цей удар дивом і рукою відбив – але питання до захисників було дуже серйозне. І за чотири хвилини вони таки поплатилися за свою недбалість. Ремсі знову віддав передачу – цього разу з кутового, – Лукаку, той, що Джордан, запізно побіг закривати Вільямса, а більше тому ніхто й не заважав пробити головою в ближній кут. Тут вже й майстерність голкіпера не рятувала.

Після пропущеного голу бельгійці хотіли наскоком відіграти свою перевагу, але, крім навісу Карраско (Хенессі дістав цей м’яч), нічого не створили. Бо Уельс спокійно тримав позиції і сам чи не частіше за суперників ходив уперед, створюючи, на відміну від них, непогані моменти. Принаймні, бив по воротах. Тож в цілому перший тайм можна і треба було записати за Уельсом – із невеличкою, але перевагою. Перш за все психологічною.

Вільмотс зробив у перерві заміну Карраско на Феллаїні (сказати, що вона принесла користь…) та накачку команді – яка тут же полетіла забивати другий. Гольових моментів «дияволи» не створили, але напруга біля воріт Хенессі була серйозна. І тут ситуацію розвернув у протилежний бік геніальний епізод у виконанні Робсона-Калу. Отримавши м’яч у чужому штрафному, спиною до воріт, розвернутися і одним рухом прибрати ТРЬОХ суперників – це, друзі, hi-клас. Ну, а удар в сітку вже був необхідною фінітою – не забити там було, мабуть, важче. А гольовий пас віддав хто? Правильно, Ремсі.

І саме він на 75-й хвилині, у ситуації, яка не вимагала аж таких серйозних дій – заробив зайву жовту картку, через яку пропустить півфінал. Як же, напевно, раділи в цей момент португальці, їх майбутні суперники…

А потім своє слово сказав суддя матчу. По-перше, не дав небезпечний штрафний прямо біля лінії штрафного майданчика Уельсу. Через якісь миттєвості уже в штрафному на газоні не без допомоги суперників опинився Наїнгголан – свисток Скоміни промовчав. Ну, і момент з потраплянням м’яча в руку валлійського оборонця через пару хвилин – про що сигналізували бельгійці – теж пройшов повз увагу суддівської бригади. Звісно, на все у них знайдеться виправдання, особливо на епізод з рукою. Так само, як і вчора Фелікс Брих не дав по одинадцятиметровому у кожні з воріт, а потім закрив очі на чотирьох пенальтистів, що змінювали темп розбігу (фактично зупинялися, вводячи в оману голкіперів) під час удару – що не так давно було прямо заборонено.

Звісно, звинувачувати і Скоміну, і Бриха у поразках поляків та бельгійців немає сенсу. (Хоча – вкажи Дамір на точку, забий бельгійці той стандарт, зрівняй рахунок, і тоді хтозна, як би пішла гра…) Але – питається у пана Колліни, який прекрасно фігурував на матчах Євро: «Чому за такого, скажемо чесно, слабкого суддівства українські арбітри досі не потрапляють на Євро та мундіалі? Невже вони гірші за оце от?» Ну та це тема іншої статті…

А Уельс тим часом класично спіймав суперника на контратаці. Яку не зовсім класично після навісу Гантера, головою завершив Воукс. І все – на цьому боротьбу у матчі було завершено. Такої Бельгії, яка була на полі після 55-ї хвилини, на один гол не вистачило, не те що на два.

Отже, півфінал «сітки андердогів» - Португалія проти Уельсу. Точніше, проти Уельсу без Ремсі. І чого чекати від такого матчу? Футбольний боже, якщо ти є – то хоча б не допусти чергової серії пенальті! Не можна ж псувати такий цікавий Євро виходом у фінал нічийних лузітанів. Та й Уельс гідний кращого шляху до головного матчу.

P.S. І наостанок – камінчик у город англійської збірної. «Леви» грали у півфіналі Євро – за традиційної формули «групова стадія і плей-офф» лише раз. На домашньому, до речі, ЧЄ (де їм теж допомогли судді, але то таке). Один раз – на що пішло вісім фінальних турнірів. Друга команда Великобританії, Уельс, теж матиме в активі один півфінал. Але – з першого ж разу. Оце так ефективність! Оце так Коулмен! До речі, англійці ще нікого там не підписали на місце Ходжсона? Ну а що, нехай «молодший брат» розуму навчить, якщо у «старшого» його 20 років вже не водиться…