Атлетік - Валенсія 1:0. Гол як диво, гол як подвиг

Іспанія. Більбао. Стадіон Сан Мамес
"Атлетік" - "Валенсія" 1:0

Весь матч пройшов під дощем – і це головна характеристика поєдинку. Вода потихеньку насичувала газон «Сан Мамеса», в другому таймі спочатку в центрі, а потім і по всій території стояли калюжі. (Але в центрі виглядало страшніше – майже як у нашому легендарному Добромилі.) Яка вже тут технічна гра, в таких умовах…

Доки м’яч ще міг відскочити від газону, «Атлетік» непогано атакував. Власне, баски якраз і зробили ставку на дебют поєдинку. Зважили на погоду. Особливих моментів у воріт Райана не було – «Валенсія» все-таки зробила певні висновки із попередньої зустрічі з «Атлетіком» (0:3 в чемпіонаті на «Местальї» два тижні тому). Ну і, скажемо чесно, по такій погоді захищатися все-таки простіше.

Поступово оборона левантійців просіла – і м’яч опинився уже в штрафному. Без особливої загрози – вода почала заважати, але сам факт тиску не міг не насторожувати. Тим паче, у відповідь «Валенсія» не створювала нічого. (І тому, що не встигала, теж.) Ну, а забив «Атлетік» на другому поверсі – що було логічно. Беньят навісив зі штрафного, а Рауль Гарсія у напівпольоті головою прокинув м’яча повз Райана.

«Логічно» це було тому, що в другій половині першого тайму (і, звісно, далі) фактори техніки і комбінаційний все більше нівелювались. М’яч просто стелився по газону, інколи підступно уповільнюючись у особливо мокрих місцях. Часом здавалося, що замість фінального свистка глядачі почують свисток про вимушену зупинку гри. Обійшлося, хоч, можливо, і даремно.

До речі, «Валенсія» могла і відігратися – причому відразу після голу Гарсії. Родріго втік до Ерреріна, навіть обіграв того – та змістився задалеко вбік, тож момент для удару було втрачено, а другим темпом атака не завершилася взагалі нічим. Після цього гості навіть на деякий час продемонстрували, що їх рано списувати з рахунків. Але тривав цей левантійський ренесанс недовго.

По перерві «Атлетік», борючись і з суперником, і з погодою, намагався про всяк випадок збільшити перевагу. Особливо старався без одного дня 35-літній Адуріц (день народження у Арітца – 11-го лютого) – то головою налякав Райана, то ногою примудрився пробити прицільно по дальньому куту. Та й партнери не відставали, змушуючи австралійського голкіпера добряче попрацювати.

Останній момент в матчі мав усе той же Адуріц – на 2-й доданій хвилині з парою захисників на плечах втік на побачення до Райана і від лінії штрафного пробив вище воріт. В цілому «Атлетік» мав перевагу більшу, ніж на табло – але за таких кліматичних умов може були задоволений і мінімальній перевазі.