Європейські дербі. Ле Класік

Складно знайти чемпіонат, в якому так часто, як у французькому, змінювалися б лідери. Справа навіть не в одноденках кшталт «Монпельє» і «Лілля», а в більш глобальних речах. «Ліон» був гегемоном в 2002-2008 рр., але до цього ніколи навіть не претендував на статус гранда. «Сент-Етьєнн», «Монако», «Ланс», «Осер» – останнім часом кожен сезон з чемпіонату Франції вилітають команди, якіне так давно брали чемпіонство. Ліга 1 – турнір, в якому «Ланс» може в одному сезоні боротися за виживання, а вже в наступному стати чемпіоном. Є інтрига, є рівність шансів, є боротьба – і є футбольний калейдоскоп, в якому гранди-одноденки змінюють один одного.

На тлі цього футбольного калейдоскопа виділяються кілька справжніх грандів. «Марсель» з моменту заснування був головним футбольним клубом великого портового міста і позиціонувався, як одна з найсильніших команд країни. «Парі Сен-Жермен» взагалі заснували за наказом, бо столиці негоже було існувати без гранда. Тільки ці дві команди вигравали для Франції єврокубки, вони ж майже ніколи не покидали еліту. Поруч з ними по суті і поставити нікого – «Нант» і «Сент-Етьєнн» серйозно здали в XXI столітті, за плечима «Ліона» взагалі всього одне ударне десятиліття...

Особливості протистояння

Унікальність Ле Класік – у строках існування. «ПСЖ» – клуб, що з'явився за наказом лише на початку 70-их. «Марсель», як і Марсель (перші поселення на місці міста з'явилися близько 30 тисяч років тому) існує дуже давно – з кінця XIX століття, із серйозних французьких клубів тільки «Бордо» з'явився раніше. Менше з тим, за 40 років клуби встигли один одного дуже сильно невзлюбити – взагалі-то, вони не сподобалися один одному ще при першому знайомстві.

Відмінності команд криються і в їх філософії. Париж завжди вабив зірок, і місцева футбольна команда не виняток. «ПСЖ» свого часу робив серйозні пропозиції Пеле і Беккенбауеру – їх підписати не вийшло, зате домовилися з Карлосом Б'янкі, Роналдіньо, Паулетою, Джорджем Веа... Одні зірки змінювали інших навіть не в кращі для клубу часи: наприклад, коли парижани в 2010-му році ледве не вилетіли з Ліги 1, кольори клубу захищали Грегорі Купе, Клод Макелеле і Людовік Жюлі. Нехай вони на той час своє відіграли, нехай постаріли, але – зірки, на яких міг ходити Париж.

У тому ж сезоні «Марсель» виграв титул, але гравців з ім'ям в його складі було чи не найменше.

І взагалі, «ПСЖ» завжди був командою інтелігенції та аристократії. Кошти на створення клубу в 1970 р збирав письменник і режисер П'єр Белльмар, гроші жертвувала Мірей Матьє... «Марсель» же завжди був улюбленим клубом пролетаріату – недарма він розташовувався у найбільшому порту, що славиться своїм авіа- і кораблебудуванням. Протистояння столиці і провінції, промислового та інтелектуального центрів, еліти і робітничого класу – вічна тема, знайома кожній країні.

Масло у вогонь

До того ж у суперників по Ле Класик, як і у будь-яких «ворогів зі стажем», вистачає давніх приводів один одного не любити. У дев'яностих «Марсель» домінував у Франції і Європі – президент Бернар Тапі не шкодував грошей на Абеді Пеле, Руді Феллера, Кріса Уоддла, Фабьена Бартеза. Правда, вплив президента виходив за рамки правил – той «Марсель» був замішаний у допінговий скандал, брав участь у договірних матчах, сам Тапі давав хабарі свідкам своїх злочинів... Як наслідок, у 1994-му за купівлю матчів «Олімпік» був відправлений у Лігу 2 без права купувати гравців. Це рішення – природно, прийняте в Парижі – завдало колосального удару по іміджу та фінансам «Марселя», призвело до 16-річної бестрофейной серії ОМ і стало приводом для марсельських фанатів ще більше ненавидіти столицю. Тим більше, що ПСЖ таким чином дійсно позбувся самого сильного конкурента.

В нашій серії Європейські дербі є матеріал про баскскє дербі – саме дружнє у світі. На жаль, Ле Класік є повною його протилежністю – тільки за останні 20 років з ним пов'язані більше сутичок і постраждалих, ніж у більшості дербі було за всю історію. У 1995-му команди зійшлися у півфіналі Кубка Франції – і пов'язані з цим матчем зіткнення спричинили госпіталізацію 9 поліцейських і арешти 146 фанатів; через п'ять років удар по голові у виконанні паризьких відморозків привів до паралічу нещасного вболівальника «Марселя»; з 2002-го майже щороку відбуваються великі зіткнення ультрас, наслідком яких стають вандалізм, масові арешти і госпіталізація, навіть смерть фанатів. Кожен поранений або заарештований стає приводом для ультрас «помститися» за товариша – і кожна сутичка веде за собою нові зіткнення, яким немає кінця...

Зірки дербі

Франсуа М'Пеле, лідер збірної Конго, був одним з тих, хто розпалював це протистояння. Одним своїм дублем він доклав ногу до першого вильоту «Марселя» від ПСЖ в Кубку, іншим – до першої поразки в чемпіонаті. Йосіпа Скоблара вболівальники ОМ сьогодні взагалі б визнали за небожителя – парижанам він накидав чотири голи за три матчі. Але кращим за всіх був Педру Паулета – португальський форвард, що став легендою «Парк де Пренс» і завжди з особливою віддачею грав Ле Класік. На його рахунку лідерство в списку бомбардирів дербі з шістьма голами. Заслуговує на увагу і Даніель ван Буйтен, який тричі вразив ворота ПСЖ за 2,5 роки перебування в «Марселі». А про чудового Роналдіньйо, який за два роки зумів підкорити Францію, просто читайте нижче.

ТОП-5 дербі

Сезон 1977/1978, 23-й тур. ПСЖ - «Марсель» 5:1

ПСЖ з'явився на небосхилі французького футболу, коли «Марсель» переживав черговий пік розвитку. Наприклад, в дебютному сезоні парижан ОМ став чемпіоном, двічі впевнено обігравши столичну команду. Футбольний Марсель довго мав величезну перевагу над Парижем – не тільки в чемпіонаті, але навіть в особистих зустрічах. ПСЖ в 75-му викинув «Марсель» з Кубка, але в чемпіонаті не міг виграти дев'ять дербі поспіль. Не кращим чином складалася і десята зустріч – гості вже на початку заробили і реалізували пенальті, грали з великою перевагою... Але команда, виведена на поле великим Карлосом Б'янкі, зуміла ще до перерви провести два голи на контратаках, а в другому таймі розтерзати суперника, що розкрився. Більше того – перша перемога ПСЖ над «Марселем» в чемпіонаті досі залишається найбільшою в історії Ле Класік!

Напевно, так і зароджуються великі протистояння...

Сезон 1988/1989, 35-й тур. «Марсель» - ПСЖ 1:0

Воістину Ле Класік: дві команди борються за чемпіонство, йдуть урівень, і долю титулу повинна вирішити очна зустріч. Як зазвичай буває в таких випадках, матч вийшов закритим, пройшов в рівній боротьбі і був виграний в кінцівці. Франк Созе, один з найрезультативніших захисників в історії Франції, дальнім ударом вразив ворота парижан. Після цього «Марсель» за тур до кінця виграв чемпіонство, а вже в червні оформив другий в історії золотий дубль.

Сезон 2002/2003, 12-й тур. ПСЖ - «Марсель» 3:0

Роналдіньйо пізніше і сам не приховував, що у французький період кар'єри любив філонити в матчах проти аутсайдерів. Зате в дербі бразилець викладався на всі сто – і тоді було зрозуміло, що у складі парижан грає футболіст екстра-класу. У звітному матчі Ронні оформив дубль ще до перерви, а під кінець матчу Мартін Кардетті оформив розгром. Саме з цього матчу почалася принизлива для «Марселя» серія, протягом якої південці не могли виграти 10 дербі поспіль. Ронні до кінця цієї серії вже другий рік підкорював Іспанію – але в Парижі естафетну паличку за ним перейняв Паулета...

Сезон 2005/2006, фінал Кубка Франції. «Марсель» - ПСЖ 1:2

Тут варто повернутися до справи Тапі. Після штучного пониження у класі Тапі відправився до в'язниці, і новим президентом клубу став Робер Луї-Дрейфус. Ця людина вирішила фінансові проблеми клубу, повернув його в єврокубки, але ніяк не могла виграти з «Марселем» трофей. ОМ виходив у фінал Кубку УЄФА, але програвав його «Пармі»; набирав 71 очко в 34-х турах чемпіонату, але задовольнявся званням «кращого результату в історії серед других команд», програвши титул «Бордо»; знову добирався до фіналу Кубку УЄФА, але знову поступався – цього разу левантійській машині Бенітеса...

У 2006-му, здавалося б, настав ідеальний момент, щоб перервати трофейну посуху. «Марсель» вийшов у фінал Кубку Франції, вибивши по ходу справи «Сошо», «Ренн», і, насамперед, гегемона тих років – «Олімпік» з Ліона. У суперниках був скромний «ПСЖ», що весь сезон провів в серединці таблиці. Навіть склад тоді у марсельців був набагато іменитими – Бартез, Цана, Рібері, Ньянг проти Паулети і Жерома Ротена. Але – Ліонель Летізі провів один з найкращих матчів у кар'єрі, Боавентура Калу покарав за дурнувате піжонство Армана, а Бартез виявився не в змозі перешкодити гарматного удару Вікаша Дорасо...

Робер Луї-Дрейфус так і не побачив якогось трофею в руках своєї команди – в 2009-му він помер від лейкемії. Але справу продовжила його вдова – вже в першому сезоні під керівництвом Маргарити Луї-Дрейфус «Марсель» став чемпіоном...

Сезон 2011/2012, 15-й тур. «Марсель» - ПСЖ 3:0

Склад парижан вже тоді був насичений зірками – на полі «Велодрому» вийшли Сірігу, Лугано, Нене, Пасторе, Менез. Але підопічні нинішнього тренера «Ле Бльо» ясно дали зрозуміти, що парижани зарано записали себе в гранди. Лоїк Ремі забив швидкий гол, а в другому таймі Амальфітано і Андре Айю довели рахунок до великого. Нехай ця поразка не завадила команді Комбуаре лідирувати в чемпіонаті, нехай ПСЖ позбувся титулу тільки через несвоєчасну зміни тренера, нехай «Марсель» закінчив той чемпіонат на десятому місці – все одно ця перемога виглядала дуже красиво.

Питання автору ви можете задати на конференції.