Європейські дербі. Лазурний Берег

UA-Футбол анонсує дербі, яке проходить в земному раю.

Більшість футбольних дербі, незважаючи на явні культурні особливості, схожі одне на одне. Є люди, для яких футбол найважливіша рiч у житті, є команди, яким вони свято віддані – і є їх суперництво за територіальною або «трофейною» ознакою. Дортмунд і Гельзенкірхен відомі в світі тільки завдяки футбольним командам, навіть в Манчестері головними пам'ятками є футбольні клуби. Дербі ж, про який піде мова сьогодні – не більше ніж додаток до життя, повного задоволень і гедонізму.

Лазурний Берег – місце, створене для відпочинку та насолоди. Відмінний клімат, тепле море, велика кількість розваг органічно поєднуються з наявністю культурних пам'яток: найрізноманітніші люди мистецтва воліли творити саме тут. Монте-Карло ще й податковий рай, багатії зі всіх країв світла воліють тримати гроші саме тут. Є конспірологічна теорія, що відносно Монако вступили в негласну угоду навіть бандити й мафіозі: творити беззаконня де завгодно, тільки не тут. Все, що потрібно нам знати про Ніццу – саме тут Микола Гоголь пройшов шлях від людини, що впала у депресію, до автора «Мертвих душ».

Лазурний Берег завжди був осередком еліти: культурної, фінансової, політичної. Спорт в таких умовах не більше ніж доповнення, але з грандіозними можливостями монегасків і нісуазiв (так, назву жителів обох міст вгадати вкрай важко) не потрібно сильно старатися, щоб бути в топі. Наявність Гран-прі Монако вже говорить багато про що: включення вкрай неординарної і незручної («польоти на вертольоті по спальні» (с)) траси в обов'язкову програму Формули-1 вдалося не тільки пролобіювати в першому ж сезоні, але й зробити перемогу на ній найпочеснiшою з усіх.

Футбольний Монако теж домігся преференцій. Коли УЄФА набридло, що європейський Суперкубок розігрується в два матчі (команди самі домовлялися про час і деколи закінчували турнір через 9-10 місяців після закінчення попередньої ЛЧ), саме «Луї II» став нейтральним місцем проведення єдиного матчу. Довгі п'ятнадцять років крихiтний стадіончик брав баталії «Челсі» й «Реала», «Ліверпуля» й «Баварії» – і навіть тоді не заповнювався на всі свої 18 тисяч місць. Це Монако, пані та панове – тут якщо і в честі спорт, то інший.

Навіть зараз, коли «Монако» регулярно входить в трійку найсильніших команд країни, воно займає 18-20 місця в лізі по відвідуваності. І справа тут не в місткості «Луї II» – він рідко заповнюється й наполовину. В «Ніцци» справи йдуть цікавіше. Так, в тому ж сезоні-13/14, коли «орлята» ледь не вилетіли, дві команди з Лазурного Берега зайняли 18-19 місця за відвідуваністю («Аяччо» з останнього місця просто грав на 11-тисячнику). Але зараз, коли в Ніцці підібралася сильна команда, на «орлят» ходить цілком пристойну кількість уболівальників. Мисливці за славою? Можливо.

Але якби на світі все вирішувала любов уболівальників, канадці не сиділи б 20 років без Кубка Стенлі. На Лазурному Березі дуже платоспроможна аудиторія, сюди за інших рівних будуть раді приїхати дуже багато гравців (уявіть, що у вас по роботі вибір між Дніпропетровськом і Монте-Карло) – і Лазурний Берег займає дуже гідне місце у французькому футболі. «Монако» в принципі один з історичних грандів, по європейським досягненням з ним в лізі можна порівняти один «Марсель». Велика частина досягнень «Ніцци» залишилася в п'ятдесятих, але тим не менше вона чотириразовий чемпіон і володарка трьох Кубків Франції.

Зірки дербі

Якщо робити акцент на першому слові, то це, безумовно, гравці рівня Жюста Фонтена і Юргена Клінсманна. Подумати тільки, були часи, коли кращі форварди світу їхали не в «Баварію» або «Барселону», а на Лазурний Берег. Жюст, чий рекорд по голам на одному мундіалі не поб'ють, мабуть, ніколи, провів в Ніцці три роки: забив більше 50 голів і пішов в «Реймс», де й став великим. Клінсі ж прийшов в «Монако» після срібла на Євро-92 і пішов в «Тоттенхем» після чудово проведеного (5 м'ячів) ЧС-1994. Як завжди, був гарний: 35 м'ячів за два роки говорять самі за себе.

Але якщо говорити про людей, які були блискучі безпосередньо в дербі, то перше місце по праву займає Деліо Онніс. Можливо, найкращий аргентинський футболіст, що ніколи не грав за збірну, опинився у Франції в 23 роки – і зміг стати найрезультативнішим гравцем вищої ліги за всю її історію. З неймовірних 299 голів Онніса чотирнадцять були забиті в дербі Лазурного Берега, і для цього йому знадобилися лише 12 матчів за «Монако». З монегасками Деліо завоював найважливіші трофеї в своєму житті: чемпіонат Франції-1978 і Кубок-1980.

А якщо концентруватися на людях, які потрудилися по обидва боки фронту, то, безумовно, виділяється Клод Пюель. Людина, який провів в «Монако» всю кар'єру гравця, зараз трудиться на благо «Ніцци»! Після невдалих сезонів у «Ліоні» тренер зміг перебудувати і поступово підняти на серйозні висоти «орлят». Здорово, звичайно, пощастило з Хатемом бен Арфа: химерний француз догрався до розриву контракту з «Ньюкаслом», але заново розкрився в рідному чемпіонаті.

Топ-5 дербі

Чемпіонат Франції-1968/69. «Монако» – «Ніцца» 0:0

Чому в число найважливіших протистоянь Лазурного Берега входить безбарвна нульовка? Просто вона потягла на дно обох. За підсумками сезону-68/69 «Ніцца» і «Монако» зайняли два останніх місця в таблиці і синхронно опустилися до другого дивізіону (монегаски, правда, через стики поступилися «Ангулему»). Наступний сезон досі залишається єдиним «підвальним» в історії дербі: «Ніцца» знайшла в собі сили оперативно повернутися.

Кубок Франції-1977/78. «Ніцца» – «Монако» 1:0

Найбільш значуща на даний момент зустріч «мажорів» в змаганнях на виліт. «Орлята» шість з семи своїх великих трофеїв виграли в п'ятдесяті, і на момент звітної гри виросло ціле покоління, яке не бачило їх великих перемог. У півфіналі Кубка вдалося мінімально обіграти монегасків вдома (переможний гол забив хавбек Жан-Марк Гiллу, раніше визнаний футболістом року у Франції) і досягти результативної нічиєї на виїзді. На жаль, у фіналі все вирішив Платіні – його єдиний гол у фіналі відправив трофей в Нансі.

Чемпіонат Франції-1996/97. «Ніцца» – «Монако» 0:2

Різниця в класі досягає піку: «Монако» виграє чемпіонат, «Ніцца» вилітає в Лігу 2. Чудова команда з молодими Анрі, Трезеге, Петі, Бартезом маршем проходиться по французькому чемпіонату і за явною перевагою стає кращою в лізі. З ще більш явною перевагою «орлята» займають останнє місце – по суті, саме домашня поразка в дербі в 31-му турі остаточно відправила їх в Лігу 2, а недоброго сусіда зробила чемпіоном.

Суперкубок Франції-1997. «Монако» – «Ніцца» 5:2

При цьому саме в сезон впевненого вильоту нiсуази виграли перший і поки останній трофей після славної епохи п'ятдесятих. «Орлят» просто казково пощастило з жеребом: для перемоги виявилося досить обіграти «Валенсі», «Бастiю», «Геньйон», «Клермон», «Лаваль» і «Генгам». Зустріч з чемпіоном розставила все по місцях: вже до 33-й хвилині «Монако» повів 4:0. За монегасків дебютував Віллі Саньйоль, а Трезегол вийшов на заміну і відправив у ворота «Ніцци» п'ятий м'яч.

Чемпіонат Франції-2004/05. «Монако» – «Ніцца» 3:4

Динамівські сезони після півфіналу ЛЧ називають сезонами післясмаку. Щось схоже зазнало і «Монако» після сезону з фіналом, тільки це відбилося і на чемпіонаті. Та команда зовсім не перетворилася в ніщо – сезон 04/05 відіграли Евра, Жюлі, Морьєнтес, Скіллачі, відмінний воротар Флавіо Рома, молоді Адебайор і Савіола – але сил на другий подвиг поспіль у неї не вистачило. Забутий вже форвард Віктор Агалі провів в «Ніцці» один сезон, забив всього 6 м'ячів – але три з них оформив на «Луї II». Монегаски, за яких забивали якраз Адебайор з Савіолою, програли і друге дербі в сезоні, закінчили сезон лише третіми і потроху пішли вниз.

Прямо скажемо, сьогоднішнє дербі інтригує далеко не тільки географічним суперництвом. Друге і третє місця в таблиці – команди дуже давно (ймовірно, з п'ятдесятих) не пiднiмалися разом на такі висоти. Франція як би показує, що для успіхів у футболі місту вже не потрібно мати в окрузі десяток заводів, шахт або мануфактур. Власне, ПМП лідера чемпіонату більш ніж органічно виглядає в компанії Монте-Карло й Ніцци.