Ваші очікування - ваші проблеми, або Як падала зірка Йоанна Гуркюффа

А люди завжди думають, що вони тебе бачать наскрізь.

Дж. Селінджер

Гол, який Йоанн Гуркюфф забив в ворота "ПСЖ", сколихнув футбольну Європу.

Те, як довготелесий плеймейкер розібрався на квадратному метрі з трьома захисниками, було воістину феноменально. Сільвен Арман, якого юний лідер "Бордо" пройшов в два дотики, потім розповідав, що не бачив нічого подібного за всю кар'єру. Він навіть не зрозумів, як м'яч опинився у нього за спиною, а ще через секунду - в сітці.

"Цей гол не випадковий. Він показав, що здатний творити магію на полі. Я прихворів, коли Зідан пішов з футболу, але гра Йоанна мене зцілила. Коли я бачу, як він грає, то знову відчуваю себе зеленим пацаном", - не приховував свого захоплення Крістоф Дюгаррі.

Ну а L'Equipe наступного ранку вийшов з єдиним словом в заголовку: Le Successeur (Спадкоємець).

After our discussions about Bordeaux in Saturday's Mailbag, we couldn't not tweet this goal.

Here's Yoann Gourcuff at his balletic best against PSG. Perhaps my favourite ever goal from the Continent!pic.twitter.com/9LH6FIX0lG

— On The Continent (@otcpod) February 5, 2019

***

На дворі стояв січень 2009 року - поганий час для французького футболу. Покоління Вієйра-Анрі-Трезеге вже не могло тягнути збірну, як раніше. А нових зірочок, на кшталт Насрі і Бен-Арфа, вона не сильно-то цікавила.

У непростій ситуації погляди фанатів раз у раз поверталися до "Бордо", де не втомлювався творити шедеври молодий Гуркюфф. То він бахне з 40 метрів, то півдюжини захисників пройде одним фінтом, то пас видасть в кращих традиціях Платіні. Йоанн так легко вів жирондинців до першого титулу в новому столітті, немов для нього це забава.

Не можна сказати, що раніше хлопця не знали - навпаки, з дитячих років він був знаменитістю для всіх, хто хоч трохи займався футболом. Але такого бурхливого злету не очікував ніхто.

Йоанн - син відомого французького тренера Крістіана Гуркюффа. Він виховувався в академії "Ренна", там же почав дорослу кар'єру під керівництвом Ласло Болоні. З юних років "новий Зізу" грав на зовсім недитячій позиції плеймейкера, і вже в 19 років видав у чемпіонаті пристойні цифри - 6+5. Після цього його відразу забрали в "Мілан", але нічого путнього з союзу не вийшло.

Таємниці подій, що сталися на "Сан-Сіро", почали розкриватися лише через роки - спочатку італійці відмовчувалися. Сам же Гуркюфф уникає мікрофонів, як чорт ладану.

Так ось, в 2010 році Паоло Мальдіні розповів L'Equipe, мовляв, Йоанн - дуже специфічний хлопець. "Гуркюфф в "Мілані" був на 100% неправий. Його головною проблемою була його поведінка. Він поводився нерозумно, повернувся спиною до команди. Він погано працював, не вчив італійську, запізнювався на заняття. Це був перебір", - заявляв капітан россонеррі.

Карло Анчелотті, тодішній тренер "Мілана", був поблажливішим, але теж зазначив, що француз на "Сан-Сіро" не віддавався грі, як слід.

Його кар'єра в Італії обірвалася максимально безславно - на тренуванні Ріно Гаттузо набридло дивитися, як нудьгує молокосос, і він врізав йому по ногах. Залишок сезону-2007/08 Гуркюфф провів в гіпсі.

***

В оренду в "Бордо" Йоанна віддали, щоб не муляв очі. Толку з нього не було ніякого - конкуренцію з Кака, Зєєдорфом і Пірло він програв, і до того ж майже не спілкувався з командою.

Коли в "Бордо" Гуркюфф раптом поставив на конвеєр шедеври, Адріано Галліані посварився з Анчелотті - мовляв, що ж ти суперзірку прогавив? Але у Папи Карло під рукою було півтора десятка суперзірок, і колектив накрився б мідним тазом, якби він пішов на поводу у однієї, наплювавши на інших.

Лорану Блану в "Бордо" було набагато простіше - він ліпив команду строго навколо Гуркюффа; створював йому особливі, тепличні умови; прибирав зі складу тих, з ким йому гралося некомфортно. Наставник прекрасно розумів, що потрібно атакуючому хавбеку для повного щастя - не дарма ж стільки років грав у збірній із Зізу. Але ще цінніше, що він зрозумів Йоанна як людину.

Гуркюфф не був схожий на середньостатистичного футболіста. Він був прекрасно вихований, закінчив елітну школу, в дитинстві подавав великі надії в тенісі. Злидні, з яких вийшли 90% його партнерів, він бачив тільки в кіно. І ще він був надзвичайно, неправдоподібно замкнутий.

Батько Йоанна, Крістіан, зізнавався, що син міг годинами говорити про футбол, розбираючи якісь нюанси, а міг весь день мовчати. Коли Блан до нього достукався, Гуркюфф заграв так, що ахнули далеко за межами Франції. Але баланс був занадто крихким, щоб протриматися довго.

***

"Бордо" блискуче виграв чемпіонат-2008/09, а Гуркюфф в тому сезоні забив 12 голів і віддав 16 результативних передач. З його допомогою розцвіли форварди Маруан Шамах і Фернандо Кавенагі; та й хвилеріз Алу Діарра так сильно не грав ні до, ні після.

Восени 2009-го шоу продовжилося - "Бордо" лідирував в чемпіонаті, а в Лізі чемпіонів виграв групу з "Баварією" і "Ювентусом", не отримавши жодної поразки. Йоанн забив один з голів у Мюнхені, та й в цілому підтверджував реноме кращого молодого плеймейкера Європи. А потім все раптово обірвалося.

Перший удар Гуркюфф отримав в збірній. Тренер Раймон Доменек, та й вся країна, бачили в ньому нового лідера "Ле Бле" і вимагали чудес. Іноді у Йоанна виходило - як в матчі відбору проти Румунії. Але частіше справи йшли погано.

France vs Romania is 2 hours away. Let's see another screamer like this one from Gourcuff in 2008. #FRAROU pic.twitter.com/GOh5Exqzyu

— MatchPint (@MatchPint) June 10, 2016

Гуркюфф з його манерами і освітою дико дратував Анелька, Анрі та інших лідерів роздягальні. Коли в стиковому матчі з Ірландією в листопаді 2009-го (пам'ятаєте ту саму руку Тьєррі?) він жахливо провалився і програв всю боротьбу, Рібері підійшов, порвав його книжку і дав ляща. Глава прес-служби "Ле Бле" Франсуа Манардо потім згадував, що Йоанн був дико наляканий і навіть не міг говорити.

Проходить ще місяць - і в пресі з'являються чутки, що Блан покидає "Бордо" заради збірної. Гуркюфф, для якого Лоран був другом і наставником, сприйняв це як зраду і моментально замкнувся в собі, як раніше в "Мілані". Без нього у "Бордо" не було шансів - команда опустилася аж на 6-е місце в чемпіонаті, а з ЛЧ вилетіла від "Ліона". Коли в травні 2010-го у президента жирондинців Жан-Луї Тріо запитали про майбутнє Йоанна, він не приховував люті: "Нехай іде, у нас є кому подавати кутові".

***

Але перед тим, як піти, Гуркюфф з'їздив на чемпіонат світу в ПАР, де його крихку психіку зламали остаточно.

Перед стартовою грою проти Уругваю Раймон Доменек підкликав Йоанна до себе і сказав щось на кшталт: "Ти - ключ до нашої перемоги сьогодні. Вся надія на тебе". Пізніше в автобіографії тренер розповідав, що бічним зором помітив погляд Рібері - він дивився з ненавистю і заздрістю.

На полі це позначилося моментально - Анелька і Рібері ігнорували Гуркюффа, який весь матч проходив без м'яча. Природно, Франція при цьому програла. Доменек в роздягальні відчитав фрондерів, але вже на наступний матч проти Мексики посадив Гуркюффа в запас - послідовність ніколи не була його сильною стороною. Підсумок - ще одна суха поразка.

Після тієї гри Анелька накинувся на тренера, обізвавши його "брудним сучим сином". Ніколя відсторонили, але у відповідь на ранок вся збірна не вийшла тренуватися.

А ще через пару днів проти Південної Африки Йоанн вийшов у старті і заробив червону картку вже на 25-й хвилині. Він більше не міг витримати цей балаган.

***

"З Йоанном потрібно постійно говорити, і він повинен відчувати себе щасливим. У нього пристрасть до футболу. Але якщо він бачить, що в нього не вірять, то замикається в собі і не може взагалі нічого. Для нього дуже важлива впевненість", - розповідав помічник Блана Жан-Луї Гассе. Шкода, що в "Ліоні" до нього не прислухалися.

Мсьє Ола, купуючи Гуркюффа за 22 млн євро влітку 2010-го, називав цей трансфер кращим у своїй кар'єрі, а Йоанна - лідером команди на багато років, геть забувши про характер новачка. У "Бордо", щоб не виводити Гуркюффа з рівноваги, навіть склад не міняли два сезони поспіль - він грав постійно з одними і тими ж людьми, які стали для нього сім'єю.

У "Ліоні" початку нульових все було з точністю до навпаки - в клубі ще догравали осколки минулої, чемпіонської епохи, на кшталт Мічела Бастоса, Едерсона, Лісандро Лопеса, але їх поступово витісняла молодь на чолі з Ляказеттом, Фофана, Юмтіті, Греньє. Гуркюфф потрапив в такий вир, вистояти в якому зміг би далеко не кожен. А у нього шансів не було взагалі.

У підсумку за п'ять років на "Жерлані" Йоанн пропустив через травми аж 90 матчів - це майже три повних сезони. У нього ламалися кістки, рвалися сухожилля, розтягувалися м'язи. І все це в режимі нон-стоп. Дійшло до того, що він підвернув щиколотку, вигулюючи собаку, а руку пошкодив, даючи п’ятюню Ляказетту. Це була трагікомедія - начебто, смішно, але на очах у всієї країни йшов на дно головний талант покоління.

Лише зрідка Гуркюфф нагадував про себе на полі - часом йому вдавалися толкові штрафні, дальні удари, рідше - розрізні передачі. Але щоразу за 2-3 вдалими матчами йшла нова травма, і все доводилося починати спочатку.

У "Ліоні" спершу співчували, потім звикли, а наостанок відверто злилися на зірку, яка відмовлялася виходити на поле, якщо відчувала себе не на 100%. Деякі партнери вірили, що Йоанн спеціально придумує травми, щоб не грати. Але фізіотерапевт Тібо Дару, який близько знайомий з Гуркюффом, говорить інше.

"Майже всі травми Йоанна в Ліоні носять психосоматичний характер. Корінь його проблем не в ногах, а в голові. Простіше кажучи, якщо б він залишався спокійним і не нервував, їх би не сталося", - впевнений медик.

***

Звичайно, "Ліон" не продовжив Гуркюффа, і в 2015 році він перейшов в "Ренн", який тоді очолив його батько, Крістіан. Там Йоанн пограв рік без травм, але вийти на колишній рівень вже не зміг. Максимум, на що вистачило - 4+3.

Його знову стали критикувати - мовляв, і сам погано грає, і батька підставляє. І, як за помахом чарівної палички, відразу повернулися травми. Одна, друга, третя ... Загалом, в сезоні-2017/18 Гуркюфф лише 5 разів вийшов у старті, а ще через рік в "Діжоні" його вистачило лише на 8 виходів на заміну. На цьому "новий Зідан" і закінчив.

"Я неодноразово з ним говорив, у нього проблеми з тілом, але ключ до них в голові. І ми не знали, з чого почати. Він дуже незвичайний хлопець, що живе в своєму власному світі. Коли говориш з ним тет-а-тет, все ніби добре. Але варто з'явитися натовпу - і він змінюється. Він немов у якійсь бульбашці. Не думаю, що я зміг його зрозуміти", - зізнавався наставник "Діжона" Олів'є Даль'Ольо.

В його словах не було злості - швидше, жаль, що все так вийшло. Як і багато інших, він вірив, що достукаєтеся до "справжнього" Йоанна, і він ще всім покаже. Але повторити подвиг Блана так ні у кого і не вийшло.

***

Сьогодні Гуркюффу тільки 34, але він навіть не думає про футбол. Разом з дружиною - зіркою французьких розважальних шоу Карін Феррі - і двома дітьми він тихо живе в глибинці, читає книги, а по вихідних влаштовує барбекю для друзів, на яких вони грають в петанк.

Переглянути цей допис в Instagram

• Un noël en famille avec notre carré d’as + . #carredas #familytime #familyfirst. Et vous , avez vous passé un beau noël ?

Допис, поширений Karine Ferri (@karineferri) 25 Гру 2019 р. о 11:01 PST

Крім того, нещодавно він виступив на аматорському чемпіонаті Франції з тенісу - згадав, мабуть, про дитяче захоплення. У фіналі Йоанн легко переміг 60-річного колишнього профі - 6:0, 6:0.

Може, даремно в дитинстві він піддався на вмовляння батька і змінив аристократичну ракетку на пролетарський м'яч. У тенісі, де публіка шанобливо мовчить під час гри, а відповідати потрібно лише за самого себе, у Гуркюффа було б більше шансів, ніж в одній роздягальні з вихідцями з гетто.

А так вийшло, що він усіх ввів в оману - і батька, і тренерів, і партнерів, і мільйони вболівальників, які встигли увірувати в появу "нового Зізу".