Роналду vs Рібері
Скоро вечір. Одинокий лист, гнаний вітром, пролітає повз вікно. Ми лінькувато перемовляємося в одній з соціальних мереж. Обговорюємо кандидатуру чергового українського гравця Екстракласи, в якого можна взяти інтерв"ю та термін виходу чергової статті про звитяги наших співвітчизників в одній з європейських ліг другого ешелону. І раптом - ні, не дзвінок в двері, і навіть не телефону. Нажаль, в 2014-ому році Агаті Крісті чи Стівену Кінгу було б надзвичайно важко писати якісні триллери, адже нові повідомлення надходять лише у вигляді мовчазної цифри "1" червоного кольору біля відповідної позначки на сайті. І завдання "згори" - написати про вручення "Золотого М'яча".
Сказати, що таке завдання шокувало нас - це нічого не сказати. Золотий М'яч? А, дійсно мають вручити. Це той самий, який вручає ФІФА під керівництвом команданте-самодура, який полюбляє глузувати над іншими команданте? Той самий, який вже чотири роки поспіль вигравав один й той же гравець? Той самий, лауреата якого вибирають тренери й капітани грізних збірних Вануату та Чаду? Той самий, гідного лауреата якого якось настільки втратили надію знайти, що просто віддали його капітану чемпіонів світу того року? Чи віддавали просто за сукупністю минулих досягнень. Та й не слід думати, що лише у 21-ому столітті вручення Золотого М’яча перетворилося на фарс. Що тоді сказати про 1963-й рік, коли легендарний воротар Лев Яшин отримав цей почесний трофей за один вдалий матч, та ще й товариський, хай і проти збірної Англії? Адже його клуб в Єврокубках тоді не грав, Чемпіонату СРСР ніхто у вічі не бачив, а збірні великих турнірів не проводили.
Ми не звикли писати про гравців, про яких і так все відомо, які й так знаходяться під пильним оком тисяч журналістів і про яких просто неможливо розповісти щось нове, бо всі факти вже віднайшли і розповіли. Тому миттєве сходження з мальовничих полів Лібереця та Кєльце до сяючого футбольного Олімпу Мадрида, Мюнхена й Барселони було доволі дивним й несподіваним. Але лише опинившись у сяйві футбольних зірок, ми зрозуміли, яким в другій декаді 21-го століття має бути справжній володар Золотого М’яча.
В інформаційну еру 21-го століття, в часи соціальних мереж та реаліті-шоу, змінилася й роль провідних футболістів. Тепер футбол - це значно більше, ніж просто гра. Тому й недостатньо бути хорошим футболістом протягом одного року. За кожним гравцем слідкують мільйони очей, переможець стає вітриною, повноважним послом футболу у великому світі, його популярність сягає небес, ним цікавляться і ті, хто взагалі не цікавиться цією грою. Золотий М'яч нині став чимось схожим на Нобелевську премію футболу. Як цю премію дають визначним постаттям, які внесли найбільший вклад в науку та мистецтво, не зважаючи на їх досягнення в окремому році, так і Золотий М’яч став призом "за значний внесок в розвиток світового футболу". Нині володар Золотого М'яча має уособлювати собою футбол, бути значною постаттю, взірцем для інших футболістів та вболівальників, особливо дітей, футбольним генієм свого покоління. Це може подобатися чи ні, але це - реальність наших часів.
Сьогодні можна з впевненістю на 99,99% відсотків говорити, що ЗМ отримає Роналду, а Рібері потрібно все ж пригледіти нову вазу ( як і радив Коноплянка).
Рібері, який виграв усі можливі титули на клубному рівні, і Роналду, який навряд чи захоче хизуватися віце-чемпіонством в Іспанії, як і Мессі в минулому році.
Чому саме португалець отримає трофей? Причин багато. Хтось може сказати, що ФІФА просто так своєрідно просить вибачення за слова Блаттера, щодо Роналду. Хтось скаже, що приз отримає більш розкручений футболіст-бренд ( Мессі довгий час був травмований того його присутність у списку трьох і так вже виглядає як данина попереднім заслугам). Ну а ще дехто буде наполягати, що приз вручає журі з конкурсу "Лицо с обложки". Але насправді Золотий M’яч отримує той, хто цього дійсно заслуговує за своїми індивідуальними якостями.
Кажуть, що футбол-командна гра, гра перемоги титулів, і той хто приносить титули, має отримувати ЗМ. Але чому тоді Рібері, а не Роббен? В командах які виграють нема поганих і від одного не все залежить бо всі добре виконали свою роботу. Тому ця система хибна. Саме тому треба давати тим індивідуалам, які тягнули команду навіть проти її волі і особливо на тлі невдалої гри партнерів. Роналду на дві голови вище від своїх партнерів по "Реалу", він самотужки здатний вирішити долю матчу. Те ж можна сказати і про Рібері, але … Заберіть Рібері з Баварії. Втрата цієї однієї деталі не зможе збити чітку роботу машини і матч проти дортмундської "Боруссії" яскравий приклад цьому. Не буде Рібері, прийде інший, просто трохи зміниться акцент атаки. А тепер уявіть "Реал" без Роналду. Наведу один з слоганів однієї з перших реклам після розвалу СРСР: "Праздник не был на праздник похож – был безвкусным, без цвета , без запаха". Отак і "Реал".
Якщо коротко підсумувати, то Рібері - деталь могутньої машини, а Роналду могутній двигун, який перетворює просто хорошу машину, в автомобіль ВІП-класу.
В королівському клубу звичайно є харизматичні гравці, але вони або оборонці, або запасний голкіпер і не вносять значного впливу на загальний малюнок гри і результативність команди. Нема Роналду і атака "Реала" у ступорі, адже перемогу і славу приносять голи, а їх у сучасному "Реалі" вміє забивати лише один гравець. Причому робить це у всіх турнірах і в усіх матчах, незалежно від їх важливості.
Безперечно, Роналду та Мессі (не забуваймо, що перший може повторити минулорічну долю аргентинця) є харизматичними гравцями, значними постаттями, особистостями, на яких рівняються не тільки діти, але й їх колеги за фахом. Цікаво, що їх (або імідж, який вони собі створили) завжди протиставляють один одному. Скромний, невишуканий в приватному житті Мессі, якого не зламала всесвітня слава, і після чотирьох Золотих М'ячів виглядає і поводить себе як простий хлопець з Росаріо, який перш за все хоче грати в футбол і обурюється як дитина, коли сідає на лаву запасних. Навіть якщо цього потребують тактичні чи фізичні міркування. І герой-мачо Роналду, атлет та плейбой, герой на тільки футбольного поля, але й світської хроніки, постійний об’єкт уваги модних журналів та подіумів, приклад сучасного чоловічого егоцентризму. Ці характери (хай вони і створені більшою мірою пресою, як і все в наші часи) хоча й є протилежними за змістом, але обидва є "виграшними", напрочуд популярними як у чоловіків, так і у жінок. Всі хочуть бути або Роналду, або Мессі. Хтось хоче бути як Рібері? А хто такий Рібері? Який в нього характер, чим він відзначається, що полюбляє, взірцем чого може служити? Невідомо. Тож чи є нормальною ситуація, за якої ми нічого насправді не знаємо про володаря Золотого М'яча?! Не кажучи вже про те, на яку повагу заслуговує Роналду, який з досить слабкого фізично "вінгера-технаря" в перші роки в "Манчестер Юнайтед" зумів завдяки тяжкій праці перетворитися на гравця, який вміє ВСЕ (і це не просто кліше), на атлета з блискучим стрибком та неймовірно потужним ударом, можливо, найрізноманітнішого гравця в історії футболу.
І ще одна значна деталь - Роналду є гравцем, який вміє забивати "на замовлення", в той самий день, коли це найпотрібніше. Ось почув Кріштіану критику на свою адресу про те, що не здатний принести "Реалу" перемогу в "ель-класико" - і забив двічі на "Камп Ноу", вивівши команду в фінал Кубку. Знадобилося витягнути надважкий матч у Белфасті за зливи та чудової гри господарів - вуаля, три голи самотужки та перемога. Преса вимагала від нього в особистому двобої довести свою перевагу над Ібрагімовичем - будь-ласка, чотири голи в двох матчах та вихід на ЧС, на противагу тому ж Рібері, який один з таких важливих матчів просто провалив і це добре, що все ж Франція зуміла перемогти за сумою двобою. Захотів Кріштіану вшанувати пам’ять Ейсебіо чи відповісти Блаттеру, який глузував над ним - ось вам два голи! Така риса - спортивна злість і вміння перевести її в досягнення на полі, є властивістю лише найбільших зірок.
P.S. Ну а якщо ж Ви вважаєте, що все ж приз має отримувати той, хто приносить перемоги, то в цьогорічній трійці точно не завадив би й Левандовські, який зупинив "Реал" в поході за головним європейським трофеєм, Ібрагімович, але його самого зупинив Роналду. А минулого року повинна була до списку долучитися перекладина, яка зупинила Мессі і "Барсу".
Популярне зараз
- Без нервів – нікуди, але свій рівень ще як тримаємо. Огляд матчу Україна – Ісландія
- Понад 150 одиниць техніки за добу. Генштаб підсумував втрати окупантів
- Головний тренер Румунії: Постараємося вивчити Україну якомога краще
- Арбітр матчу України з Ісландією, напрацювання Реброва, повернення Степаненка. Головні новини за 24 березня
- Другий після Роналду: як Мессі може заробити мільярд доларів, нічого не роблячи
- Скандальна Ванда Ікарді шокувала фанатів черговою відвертою фотосесією. ФОТО
Коментарі 31