Жити по-новому в ФІФА

Сьогоднішній день без сумніву стане одним з найважливіших в історії ФІФА. Адже саме сьогодні представники 207-ми національних асоціацій (без тимчасово дискваліфікованих Кувейту і Індонезії) голосуватимуть за пакет законів, що передбачають реформу організації і оберуть нового президента, який почне втілювати їх в життя. Голосування за реформи ДО виборів президента, що свідчить про тиск на ФІФА ззовні, 75% голосів, необхідних для прийняття пакета, щільна боротьба між двома кандидатами на найвищу посаду в ФІФА (з 2002-го по 2015-ий рік Блаттер боровся сам з собою), передвиборчі програми у ВСІХ кандидатів (програми в королівстві Блаттера ?? !!!) - сьогодні в Цюріху буде спекотно як ніколи! 7 годин трансляцій на Fox Sports, 13 - на ESPN - підтверджують це.

О 13:00 за Києвом почнуться 15-ти хвилинні виступи кожного з кандидатів, а відразу після цього - вибори. При цьому в першому колі для перемоги потрібні дві третини голосів, а в другому і далі - проста більшість. Після кожного туру аутсайдер відсіюється.

Спершу давайте зосередимося на пакеті реформ, головними пунктами якого є:

1. Ключові комітети наполовину будуть складатися з незалежних членів.

2. Виконком ФІФА, що нині складається з 24-ох осіб, буде замінений Радою з 36-ти осіб, серед них шість жінок, яка буде визначати напрямок стратегії розвитку.

3. Число комітетів значно зменшиться і для праці у них знадобиться відповідний досвід. Тобто, наприклад, у фінансовому комітеті не зможуть засідати люди без економічної або бухгалтерської освіти.

4. Щоденне керівництво ФІФА перейде до Генерального Секретаріату - еквіваленту Ради Директорів великих компаній, і Генсек матиме більший вплив.

5. Відповідальність за щоденні ділові рішення буде знята з політичних лідерів. Тобто поточною роботою будуть займатися професіонали, а не "політики".

6. Чеки і бухгалтерські книги будуть під контролем кількох комітетів, найважливішим з яких буде повністю незалежний аудиторський комітет.

7. ФІФА вимагатиме від регіональних і національних організацій звіти про виконану роботу за певний період часу, а також аудити.

Що ж стосується кандидатів на посаду голови ФІФА, то фаворитом перегонів є 51-річний Шейх Салман Бін Ібрагім Аль-Халіфа. Разом з тим, член королівської родини Бахрейну, віце-президент ФІФА та голова АФК (Азійська Конфедерація) найсуперечливішим кандидатом. За цим прихильником полювання на диких кабанів стоять нафтові князівства Перської Затоки і особисто найвпливовіша людина в Азійському спорті (і одна з найвпливовіших в світовому), "царетворець" шейх Ахмед аль-Сабах з Кувейту. АФК підтримує його, а чотирирічна угода про співпрацю з Африканською Конфедерацією (КАФ), що була підписана в січні, віддає йому і переважну частину Африки. Наполегливі чутки про те, що в Затоці більше не хочуть європейських глав ФІФА і взагалі серйозність намірів аль-Сабаха (кажуть, що він мало не відкрито загрожує, що "не забуде" тих, хто наважиться проголосувати проти Аль-Халіфи) до недавнього часу робили його явним фаворитом. Незважаючи на пізно озвучену і вельми незрозумілу програму з "розвитком", "контролем", "наглядом за комітетами" і створенням єдиного антикорупційного бюро (ну хоча б). А, і ще відмовою від зарплатні. І при цьому небажанням розкривати зарплатню інших.

У Аль-Халіфи, крім слави давнього союзника Блаттера, ще купа "скелетів у шафі" (хоча він стверджує, що у нього їх немає). Його позиції серйозно послабив скандал з арештом і тортурами більше за 150-ти спортсменів, які брали участь в протестах проти правлячого режиму Бахрейну під час "арабської весни" 2011-го року. Саме він був головою комітету з виявлення "спортсменів-зрадників". Щоправда, Аль-Халіфа заявляє, що цей комітет існував лише на папері, і ніяких тортур не було "на мільйон відсотків". Але численні свідчення заперечують його версію. Та й вже те, що глава Федерації, що повторює, що "спорт поза політикою", не вважав за потрібне виступити на захист своїх спортсменів і знятих з розіграшу "клубів-зрадників", говорить багато про що. Кількох заарештованих випустили лише після прямого тиску ФІФА.

Крім цього під час його перебування на посаді голови АФК був "схований" незалежний звіт про діяльність Конфедерації, що пізніше коштував дискваліфікації Мохаммеду Бін-Хаммаму. Відмивання грошей, несплата податків, незаконне використання коштів АФК. Щоправда, цапом-відбувайлом тоді був вдало оголошений Генсек АФК (і звільнений).

Купівля голосів аль-Сабаха на користь Аль-Халіфи на виборах голови АФК в 2009-му ("схована у шафу" вже Комітетом з етики ФІФА), доведений "договірняк" збірної Бахрейну - і з цього фаворит перегонів вийшов сухим.

За оцінками експертів, на 20-25 голосів від нього відстає Джанні Інфантіно. 46-річний швейцарський адвокат, який володіє п'ятьма мовами, працює в УЄФА з 2000-го року, а в останні шість займає пост Генсека організації. Натхненник "Фінансового фейр-плей", збільшення числа учасників Євро та інших новацій УЄФА. Був включений в число кандидатів лише в останній день, коли над його босом Мішелем Платіні згустилися хмари. Заявляє, що ніколи не хотів бути головою ФІФА, жартівливо додаючи, що "ми в УЄФА кинули жереб і випало моє ім'я". Інфантіно бажає спрямувати на розвиток футболу 50 відсотків доходів ФІФА (а не 20, як зараз). Він пишається тим, що знизив витрати УЄФА ("чому Конгрес ФІФА повинен коштувати 30 мільйонів, якщо на Конгресі УЄФА нам вистачило одного?") Його активно підтримують Фабіо Капелло і Жозе Моуріньо. На відміну від інших кандидатів, він активно подорожував світом, агітуючи за себе. Серед десяти пунктів його програми (11-ий він погрожує опублікувати сьогодні) план реформ трансферної системи, створення нового керівного органу замість виконкому - Ради ФІФА, який разом з адміністрацією ФІФА поділятиме гілки влади і відокремлювати політику від оперативних дій. Він пропонує незалежний контроль за грошовими потоками, обмеження термінів зайняття посад, консультації з футболістами та тренерами щодо стратегічних шляхів.

З іншого боку, Інфантіно не приховує свою лояльність до Мішеля Платіні, категорично відмовляється критикувати діяльність як Платіні, так і Блаттера ("я дуже поважаю виконану Блаттером роботу. Ми повинні визнати, що за сорок років його перебування в ФІФА організація зробила величезний стрибок вперед"). Він не бажає оприлюднити зарплатні працівників ФІФА і УЄФА, в тому числі і свою. Аль-Халіфа зазначав, що план Інфантіно збільшити доходи національних асоціацій в 2.5 рази призведе до фінансового колапсу, на що швейцарець відповідав, що "якщо розуміється на чомусь, то це на цифрах". Чималу порцію критики він отримав і за використання півмільйона доларів з бюджету УЄФА на свою передвиборчу кампанію. Він відкидає звинувачення про недостатню боротьбу з договірними матчами, заявляючи, що бореться так успішно, що регулярно отримує погрози вбивства, і його діти змушені перебувати під охороною. Його програма більше складається з гасел, ніж з реальних планів.

Восени ім'я нового голови ФІФА було ясно всім. Але Інфантіно вдалося не лише згрупувати навколо себе УЄФА, а й перехопити у Аль-Халіфи КОНМЕБОЛ і КОНКАКАФ. Хоча частина Північної Америки все ж буде голосувати за бахрейнця. Яка саме і скільки країн Африки та Азії "зрадять" його - від цього залежатиме ім"я переможця.

Йорданський принц Алі Бін Хуссейн (40 років) є випускником знаменитої британської військової академії Сандхерст. 43-ій нащадок пророка Мухаммеда пробивався на вершину світового футболу практично сам. Він очолює Федерацію Футболу Йорданії з 1999-го року. У 2001-му році заснував Западноазійську Футбольну Федерацію, в 2011-му незбагненним чином виграв вибори на посаду Віце-президента ФІФА від Азії у Чунг-Монг-Джуна, сина засновника відомого концерну Hyundai, підтримуваного і тодішнім головою АФК Мохаммедом Бін-Хаммамом, і одним з його нинішніх конкурентів шейхом Салманом, і шейхом Аль-Сабахом. У травні минулого року він був єдиним опонентом Зеппа Блаттера у боротьбі за президентське крісло в ФІФА і набрав 73 голоси. Він єдиний, хто прямо критикує Блаттера і його спадщину і закликає до значних реформ. Він не пов"язаний з жодним скандалом. Він теж закликає до значного підвищення базових виплат всім Федераціям, збільшення числа учасників ЧС (з додаванням представників менш успішних Конфедерацій), збільшення інвестицій в жіночий та юнацький футбол, включення "фактора прав людини" в критерії вибору країн-організаторів ЧС (щоправда, вже обраних господарів він міняти не збирається), збільшення фінансового контролю над ФІФА і чіткий розподіл повноважень між президентом і виконкомом ФІФА, обмеження терміну перебування на своїх посадах Президента та членів Виконкому до двох чотирирічних термінів. Він єдиний, хто закликає до публікації повного звіту Майкла Гарсії про корупцію під час вибору країн-господарок ЧС-2018 і ЧС-2022.

Про нього справді важко знайти щось негативне, крім одного Піар-агентства з Платіні, слів Аль-Халіфи, що успіхом 2011-го року він зобов'язаний прямій підтримці Блаттера. Не слід забувати й про чотири роки в виконкомі ФІФА без критики того, що відбувається в організації. Підтримка Муси Біліті, екс-кандидата на пост голови ФІФА, який не пройшов перевірку на чесність виборчкому, також швидше мінус, ніж плюс. І його передвиборчій програмі, при всій правильності гасел, не вистачає стрункості, немає чіткого плану розвитку і боротьби з хворобами ФІФА.

Щодо шансів - його шанси втратити третє місце такі ж низькі, як і вийти на друге. 73 голоси в травні він набрав завдяки гострій конфонтаціі між Блаттером і Платіні, в результаті якої УЄФА була готова підтримати будь-кого, тільки не швейцарця. Нині УЄФА підтримує Інфантіно, а Азійська Конфедерація завжди була за Аль-Халіфу. Залишаються лише "бунтівники" з цих Конфедерацій (Ліберія, Мальта, Єгипет та Ірак вже оголосили про його підтримку), які бачать в ньому єдиного справжнього реформатора. Але таких мало. Щоправда, його кілька десятків голосів, віддані Інфантіно в другому або третьому турі, можуть принести тому перемогу. Саме Інфантіно, тому що закликати своїх прихильників голосувати за Аль-Халіфу (який відібрав у нього посаду віце-президента ФІФА і завжди підтримував його опонентів) він ні в якому разі не буде.

Напевно, важко знайти більш різних кандидатів на посаду президента ФІФА, ніж Жером Шампань і Токіо Сексвале. Ріднить їх лише одне - мізерні шанси на перемогу. Навряд чи хтось здивується, якщо вони наберуть по 5-10 голосів. А крім цього... 57-річний француз, в минулому журналіст і дипломат працював в ФІФА з 1999-го по 2010-ий рік, діставшись до посади заступника Генсека. Його програма, без сумніву, найбільш розгорнута, глибока і продумана серед програм усіх кандидатів на цей пост. Він пропонує перетворити ФІФА на громадську організацію, що підлягає повному контролю суспільства, з менеджерами і перетворенням президента у лише керуючого штатом і голову Виконкому. А також різко перерозподілити доходи на користь бідних асоціацій ("чому 20 провідних клубів світу мають загальний річний прибуток в 6 мільярдів євро, а більшість національних асоціацій ледве зводять кінці з кінцями з мільйоном"). Він багато говорить про "втрати самоідентифікації". Проблеми цього "футбольного соціаліста" (влучний вислів одного з форумчан) в тому, що він вщент позбавлений харизми і підтримки, та й в тому, що його завжди сприймали лише як маріонетку Блаттера. Хоча саме Блаттер викинув його з ФІФА, а шейх Салман має на нього зуб за колись допомогу принцу Алі. З такими ворогами шансів немає, навіть коли тебе підтримує сам Пеле.

А колишній борець проти апартеїду, який просидів 13 років в одній в'язниці з Нельсоном Манделою, а нині мультимільйонер і власник цілого острова, є найнесерйознішим кандидатом. Власне, він й не проводить передвиборчу кампанію. Над ним глузують навіть африканські функціонери. Його програма сповнена орфографічних і фактологічних помилок, і сама складається з гасел, а не планів, та й частково взятих у Шампаня. Перерозподіл коштів і місць у Виконкомі і на Мундіалі не на користь Європи, бурхливий розвиток футболу в бідних країнах, жорстка боротьба проти расизму та футбольного рабства, комерційна реклама на футболках збірних (останньому бастіоні антікоммерціалізаціі)... Не допомагають йому і звинувачення в "справі Вальке" (він тоді був в Оргкомітеті Мундіалю-2010, хоча особисто його ім'я ніде не фігурує і він сам назвав цю справу огидною) і в інших, не пов'язаних з футболом махінаціях.

Що ж ми маємо? Навіть прийнятий пакет реформ не означає повного перезавантаження, адже незалежний аудит вельми обмежений, внизу піраміди, в національних Федераціях, майже все залишається як і раніше і ті ж люди будуть представляти свої країни в ФІФА. А різницю між Виконкомом та Радою на перший погляд вловити важко. А якщо пакет не буде прийнятий? Програми кандидатів, як ми бачимо, досить консервативні. Кандидати не розуміють або не хочуть розуміти структурних проблем організації і не пропонують дієві і революційні рішення. Замість цього вони займаються звичною купівлею голосів обіцянками "перерозподілу багатств", "збільшення частки прибутку" і розширення фінальної частини ЧС до 36-40 команд. Всі бажають відібрати якомога більше у Європи. Ось і виходить передвиборча кампанія з погрозами і брудними угодами, коли на дебати приїздить лише один кандидат (Шампань), коли Виборчком ФІФА відкидає пропозицію про встановлення скляних кабінок (Принц Алі таким чином пропонував запобігти фотографуванню заповнених бюлетенів, що вимагають від голосуючих "покупці голосів"). Коли Південний Судан спочатку відкрито вирішує підтримати Інфантіно, а потім (мабуть, після важкої розмови) "просить вибачення у всієї Африки" і приєднується до КАФ в таборі Салмана. Вірний слуга Платіні або вірний соратник Блаттера. Піар-служба, що дає інтерв'ю замість Інфантіно або повна відмова шейха Салмана від інтерв'ю. Виходець із швейцарської системи шахраїв або виходець з системи князівств Перської Затоки з їхньою сімейною диктатурою, затиканням рота пресі і опозиції. Чи це новий початок ФІФА?

Змінити щось здатний лише постійний тиск американського правосуддя. Адже поки ФІФА вважається їм лише потерпілим від злочинів фізичних особ - блейзерів, уеббів, леосів і т.д. Якщо ж сама організація перейде до розряду звинувачених... Дещо про силу тиску ми дізнаємося під час голосування про пакет реформ.

P.S І все-таки як Інфантіно вдалося залучити на свій бік КОНМЕБОЛ і КОНКАКАФ і все ж нав'язати боротьбу явному фавориту? Є деякі міркування. Блаттер тому і був такий популярний, що дуже спритно лавіював між трьома китами сучасного футболу - Європою, Латинською Америкою і князівствами Перської Затоки. А тепер, коли Затока нарешті вирішила вийти з тіні і розвернутися не тільки на повну фінансову ("Манчестер Сіті", "ПСЖ", "Катар" - 2022), а й адміністративну потужність - розгромлені американським правосуддям футбольні шахраї Нового Світу побоялися перекосу і свого остаточного сходу зі сцени. І об'єдналися з менш жорстоким суперником.