Шпаргалка для Фоменка

Звісно, важко розгледіти в перших товариських матчах збірних команд в календарному році якісь трендові речі, які збережуться за ними до фінальної частини Євро-2016. Але ми все ж таки спробуємо це зробити.

Польща

Перше, що потрібно відмітити у збірній Польщі, це тактичну варіативність. У двох матчах головний тренер Адам Навалка використовував дві кардинально різні тактичні схеми, і в обох матчах здобував перемогу.

У матчі проти збірної Сербії поляки грали за схемою 4-4-2 з ромбом у півзахисті (або, як зараз модно називати цю схему – 4-3-1-2), а проти Фінляндії Навалка вишикував своїх підопічних по схемі 4-1-4-1. Перша схема більше заточена під руйнування гри команди-суперника і, швидше за все, награється для матчів проти сильних опонентів (як збірна Німеччини на Євро, наприклад), тоді як друга орієнтована на демонстрацію власної сили і подолання опору рівного або слабшого за себе суперника. Можна сміливо припустити, що вона награється з прицілом під Північну Ірландію.

Збірна України за своєю силою знаходиться десь посередині між німцями і північними ірландцями, тому проти неї може бути обрано будь-яку з цих тактик, або якусь третю. Взагалі, тренерам нашої національної збірної треба остерігатись не стільки конкретних тактичних рішень Адама Навалки, скільки самого факту тактичної гнучкості цього тренера і його футболістів – минулої осені він використовував і 4-3-2-1, 4-4-2 різних модифікацій (як з ромбом, так і з лінією у півзахисті), і 4-2-3-1. Це такий собі Массіміліано Аллегрі польського зразка – ніколи не знаєш наперед, яку тактику він обере на наступний матч.

Окрім тактики, тренерському штабу збірної України варто звернути увагу на польські фланги. Яку б тактичну схему не намалював Адам Навалка, а сильні швидкісні фланги у нього присутні завжди. При цьому у його розпорядженні є досить непоганий кадровий резерв. Зліва випалює під собою газон Каміл Гросіцкі з французького "Ренна", а справа досвідченого та зіркового Якуба Блащиковскі з італійської "Фіорентини" завжди готовий замінити молодий та гарячий Павел Вшолек з італійської, знову ж таки, "Еллас Верони". Якщо судити по матчах проти Сербії та Фінляндії, то саме фланги є найсильнішою ланкою цієї збірної Польщі. Та що там казати – п'ять з шести голів у цих двох матчах забили крайні флангові півзахисники!

Ну і не можна пропустити повз увагу ту обставину, що сьогоднішня збірна Польщі – це команда настрою. Але якщо їй дати відчути, що у неї все виходить на футбольному полі – пиши пропало. Гра проти Фінляндії є яскравим тому прикладом. Якщо ж вона зустрічає протидію, то матчі з її участю перетворюються на нудну тягомотину, по типу гри проти Сербії. Тоді на передній план виходять індивідуальні дії, і тут наявність такого футболіста, як Роберт Левандовскі, дає полякам додаткові козирі. Між іншим, саме Роберт організував єдиний гол у ворота сербів за рівної, в цілому, гри.

Північна Ірландія

Збірна Північної Ірландії в Кардіффі провела свій типовий матч, в якому ледь не здобула свою типову перемогу. Для тих, хто все ще вважає північноірландців беззаперечним аутсайдером нашої групи на Євро-2016, нагадуємо, що ця команда однієї з перших забронювала собі путівку до Франції в групі з трьома майбутніми учасниками ЧЄ.

Майкл О'Ніл зібрав боєздатний колектив без участі зірок серйозного маcштабу, які є у того ж Уельсу чи Ірландії, і навчив його ефективно робити свою роботу. Ви не побачите, як остров'яни довго розігрують м'яч або обіграють опонентів ефектними фінтами (хоча проти збірної Фоменко...), проте вдосталь надивитеся на силову боротьбу, чисті і не дуже підкати, а також отримаєте місячну дозу лонгболлів.

У поєдинку з валлійцями Майкл О'Ніл несподівано відмовився від тактичної схеми, яка принесла успіх в євровідборі і зіграв з трьома центральними захисниками (3-5-2). Цілком ймовірно, що цей варіант команда готує під чемпіонат Європи, адже рівень суперників по групі у Франції буде вищим за Румунію, Угорщину та Грецію. До звичних Еванса і Макаулі головний тренер додав Крейга Кеткарта, який став чи не головною дійовою особою матчу. Він встигав не тільки виконувати свої обов'язки, блокуючи удари валлійців, а й допомагав атаці, відкривши рахунок після розіграшу кутового.

Наявність трьох центральних хавбеків дозволяло Північній Ірландії руйнувати більшість атак Уельсу задовго до свого штрафного, проте це не додавало креативності атаці. Підопічні О'Ніла наполегливо використовували довгі закидання вперед, щоб позбутися зайвої метушні в центрі поля. Найчастіше ці передачі до адресата не доходили, але іноді Лафферті або Вашингтон все ж отримували м'яч, і це оберталося небезпечним моментом. До речі, Конор Вашингтон провів свій перший матч у збірній і зробив це на дуже добротному рівні. Він гідно виглядав на фоні більш досвідчених опонентів і навіть міг розраховувати на пенальті, але почав падати за мить до фолу.

В цілому ж, Північна Ірландія є середньою європейською командою, яка готова померти на полі, але не здатна здобувати результат іншим способом. Якщо проти неї тренерський штаб збірної України випустить три опорних хавбека, то будьте готові записати цей матч і використовувати його в подальшому в якості снодійного.

Німеччина

Матч сбірних Німеччини та Англії залишив набагато більше питань, ніж дав відповідей. В першу чергу, мова про підопічних Йоахіма Льова, які провели дві абсолютно різних частини поєдинку. Незважаючи на відсутність гольових моментів, на кінець години гри чемпіони світу вели в рахунку в два м'ячі. Ця перевага була здобута виключно завдяки вищії індивідуальній майстерності виконавців, а не за рахунок командного маневру або кинджальних комбінацій.

Комусь подібний стиль ведення гри може нагадати «Манчестер Сіті», але з більш класним тренером: команда володіє ігровою перевагою, але не трансформує її в гольові моменти, однак клас виконавців дозволяє чекати вибуху в будь-який момент. До речі, є і ще одна схожість з «Городянами» - проблемний центр оборони. Є один беззаперечний лідер команди на цій позиції (Компані - Хуммельс), а за його спиною кілька дуже неоднозначних персонажів. Вчорашній поєдинок в Берліні показав, що без Матса Хуммельс оборона манншафт дуже далека від ідеалу, а швидконогі форварди (Уелбек, Варді) легко розбираються з неповороткими захисниками. Ні Рюдігер, ні Та, ні Мустафі не можуть гарантувати стабільно високий рівень гри. Це означає, що на Євро проти збірної Німеччини більш логічно було б зіграти з умовним Зозулею на вістрі, а не з умовним Будківським.

Йоахим Льов використовує ту ж тактичну схему, що і провідні команди Бундесліги (4-2-3-1), проте футболісти у збірній виконують трохи інші функції ніж в клубах. Наприклад, Томас Мюллер, який грає на фланзі, далеко не так ефективний, як на вістрі або в ролі відтягнутого форварда. Марко Ройс хоч і грав на своїй позиції, але діяв набагато ближче до бровки, ніж в «Боруссії», через що не було його звичних загострень і ударів. Перебування флангових виконавців в тіні дозволило по-новому розкритися Маріо Гомесу. Вояж до Туреччини однозначно пішов форварду на користь. Він набрав чудову форму і тепер поряд з Хедірою, Хуммельсом і Нойером входить в число кращих гравців збірної.

Ще одна не найвдаліша перестановка - вихід Емре Джана зправа в обороні. Вихованець «Баварії» вже де тільки не грав, але зміна позиції відбивається на його ефективності. Якщо в опорній зоні він може виблискувати, відбираючи безліч м'ячів, роздаючи передачі і підключаючись до атак, то в обороні від нього варто чекати неприємностей. Проти Англії Джан відіграв жахливо: не встигав за своїми опонентами, обрізався, не здійснив жодного відбору, але при цьому торкався м'яча частіше будь-якого з англійців, та й взагалі будь-якого гравця на полі крім Тоні Крооса. За своєю природою (якщо хочете, за освітою) Емре - диспетчер, а його перевід в оборону не здатний переключити в голові тумблер з «диригента» на «відібрав-віддав». Але для збірної Німеччини ця проблема вирішується дуже легко - виходом зправа Матіаса Гінтера. Інша справа, що при такому розкладі Джану місця на полі не знайдеться (Хедіра і Кроос об'єктивно сильніше). Однак якщо хавбек «Ліверпуля» все ж зіграє проти збірної України, потрібно пам'ятати що саме він є слабкою ланкою німецької оборони.

Також варто відзначити, що збірна Німеччини подумала, що справу зроблено, здобувши перевагу в два м'ячі. Навіть Йоахим Льов перестав сприймати всерйоз те, що відбувається на полі, а команда вловила ментальний посил тренера і відверто розслабилася. До того ж, заміни явно не підсилили Бундестім. Та й чого варто було очікувати від Гьотце, який не має ігрової практики, нестабільного Шюррле і вікового Подольські? Про Джонатана Та на тлі Хуммельса варто промовчати. Швидше за все, ця розслабленість обумовлена ​​статусом поєдинку, проте не варто виключати, що німецька команда «попливе за течією» і в офіційних матчах. Зараз в ній не так багато людей із залізним, споконвічно німецьким, характером.