Понферрадіна. Куди перейшов Хомченовський?

Несподіваний, можна навіть сказати – сенсаційний трансфер хавбека "Зорі" змусив поближче придивитися до клубу, про який ми навряд чи колись згадали б на сторінках нашого сайту. Отже, що таке "Понферрадіна", де живе і чим дихає.

Є на північному заході Іспанії такий регіон – Ель Б'єрсо. Знаменитий від своїм унікальним сортом сухого вина, а ще тим, що це не зовсім Іспанія. Як ви знаєте, Королівство Іспанія не є однорідним з етнічної точки зору, на його території живуть, крім кастільців, ще кілька національностей. Зокрема, галісійці, які за багатьма факторами є ближчими до португальців. Так от, цей регіон знаходиться в історичній області Леон (автономна спільнота Кастілія-Леон), на кордоні з Галісією. Але справа в тому, що з Галісією кордону як такого звісно ж немає – а от з Іспанією є. Кордон у вигляді Кантабрійських гір, який основним своїм масивом відділяють цей регіон (і всю Кастілію) від Астурії, а невеличким відрогом – власне Ель Б'єрсо від Кастілії-Леона. Тому ця власне іспанська земля зазнала значного галісійського впливу, в тому числі й мовного.

Одним із міст Ель Б'єрсо є Понферрада. Про нього досить сказати, що це останнє велике місто на Каміно де Сантьяго, Шляху святого Якова – легендарній паломницькій дорозі до Сантьяго де Компостели, третьої за значенням святині в католицькій релігії, після Риму та Єрусалиму. (В цьому місті, в кафедральному соборі зберігаються мощі святого Якова.) Звісно що таке вдале розташування зіграло свою роль в історії міста, відомого з 11-го століття. Тамплієри заснували там замок, він стоїть і до сьогодні – як вважалося, саме для захисту паломників. Понферрадський замок, до слова, один із найбільших в Іспанії.

Гори, які оточують місто, стали одним із факторів розвитку спортивного життя. Конкретно – велоспорту. Тут тобі і легендарна іспанська багатоденна "Вуельта" була, і чемпіонат світу з шосейних велогонок проводили – буквально минулого року. Але нас, звісно ж, цікавить футбол. До нього й перейдемо.

Клуб "Понферрадіна" з'явився на світ далекого 1922-го року, скоро святкуватиме столітній ювілей. Все двадцяте століття провів у нижчих лігах, Терсері та Сегунді Б – і тільки 2006-го піднявся хоча б до Сегунди. Піднявся лише на рік, потім через деякий час ще на рік, і лише з 2012-го "Ла Понфе" є постійним учасником другого за ліком дивізіону іспанського футболу.

Головною зіркою за всю коротку "сегундну" історію клубу (до Сегунди й згадувати нічого) є форвард Оскар де Паула, який після одинадцяти років за "Реал Сосьєдад" – в срібному сезоні 2002/03 теж пограв, але мало – закінчував в Понферраді кар'єру.

В останньому сезоні біло-сині виступили дуже вдало, часом йдучи в зоні плей-офф за вихід до Прімери. Але у підсумку фінішували сьомими. І це при тому, що влітку 2014-го "Понфе" змінила тренера – Клаудіо Баррагана, який вилетів і повернувся з командою до Сегунди змінив мадридец Маноло Діас, що майже всю свою кар'єру працював в "Реалі", від дитячих команд до "Кастільї". Вилетівши з вершковим дублем в Сегунду Б, Діас переїхав до Ель Б'єрсо – і сходу ледь не застрибнув у потяг плей-офф. Команда грала стабільно, не опускаючись до зони вильоту і взагалі в другу половину таблиці. На своєму стадіоні в першому колі взагалі нікому не програвали. Та й програли всього три матчі – "Спортінгу", "Нумансії" та "Льягостері".

Стадіон у "Понферрадіни", до речі, новий, 2000-го року відкрили (і з тих пір вже двічі підправляли). Невеличкий, всього 8800 глядачів, але вистачає і того. Тим паче, відвідуваність матчів на "Ель Тораліні" в останніх сезонах падає:

2012/13 – 6286

2013/14 – 5057

2014/15 – 4821

Звісно, причиною цього став провал в сезоні-13/14, коли "Понфе" зайняла 15-е місце. В першому матчі вже поточного чемпіонату, де "Понферрадіна" обіграла недавнього учасника Прімери "Ельче" (2:0), зібралося 4166 глядачів.

Бюджет у клуба скромний навіть за мірками Сегунди. На цей рік даних не маємо, а у трьох попередніх було 4.8, 4.3 та знову 4.8 мільйонів євро. Для порівняння – минулого сезону у "Бетіса" було 22 мільйони, "Лас Пальмаса" – 10, "Льягостери", одного із найбідніших клубів ліги – 3.

Але, очевидно, на цей сезон якісь гроші з'явилися, оскільки клуб підписав аж трьох новачків. Крім Хомченовського – португалець Давід Кайядо, відомий нам по "Таврії" та "Металісту", а ще орендований у "Зеніта" Лука Джорджевіч. (Як бачимо, "Понфе" пройшлися по пострадянському ринку. Точніше, знайшли контакт з агентом, яким там працює. Хоча, якщо вірити Трансфермаркту, у всіх трьох різні агенти/організації.)

Іспанські ЗМІ стверджують, що причиною такої поспішної купівлі Хомченовського є травма основного лівого бровочника Пабло Інфанте (а Каядо, якого теж можна було б використати на цій позиції, має якісь проблеми з документами). Зважаючи на це, а ще на вік Інфанте – йому вже 35, – у Дмитра є дуже хороші шанси стати гравцем основи. Власне, про це якось і незручно говорити, все-таки футболіст із Ліги Європи (нехай і кваліфікації) прийшов до Сегунди, навіщо ж іще, як не грати в стартовому складі.

6-го вересня "Понфе" приймає сусіда по турнірній таблиці, "Вальядолід". А потім – два поспіль поєдинки в гостях у "Алькоркона", спочатку на кубок, а потім в рамках чемпіонату. От у передмісті іспанської столиці й подивимося, чого вартий наш Дмитро Хомченовський в їх іспанському футболі.