"Бачите цю пляшку? То засуньте її їм у дупу!" Мадридське дербі гарячіше, ніж ви могли подумати

"Атлетіко" не клуб бідноти

Це абсолютна неправда. Про класову нерівність тут навіть не йдеться.

"Матрацники" були засновані не роботягами, а студентами-басками, що вчилися у Мадриді й вболівали за "Атлетік Більбао" - звідси й співзвучність назв, і однакові кольори. Повну самостійність "Атлетіко" отримав аж у 1920-х.

Тим часом "Реал" починався як ФК Мадрид - теж не елітарно. І навіть коли у 1920-му Альфонс ХІІІ подарував клубу приставку "Королівський", це більше шкодило, бо рейтинг монарха лежав на дні.

Епоха Франко? Теж мимо. "Реал" вийшов з громадянської війни без стадіону, що лежав в руїнах, тоді як "Атлетіко" заручився підтримкою ВПС і перетворився у монстра "Атлетіко Авіасьйон", що колекціонував трофеї та знищував сусіда 5:0. Коли "Вершкові" попросили продати їм кусок землі під "Нуево Чамартін", що відповіли "Матрацники"? Зверхнє "ні".

El delantero sueco Carlsson y el técnico Helenio Herrera. Atlético de Madrid. pic.twitter.com/q2TPrG2Ool

— Nostalgia Futbolera ® (@nostalgiafutbo1) July 18, 2021

Який там "Реал"? За них грали одні топи, як француз Марсель Домінго, швед Хендрі Карлссон, бомбардир Адріан Ескудеро, найкращий гравець в історії Марокко Ларбі Бенбарек. Тренував усіх Еленіо Еррера.

Те, що згодом дон Сантьяго Бернабеу перевернув ситуацію - це виключно його заслуга, а ще Альфредо Ді Стефано.

Навіть зараз у "Атлетіко" проглядається його "праве" минуле через впливових ультрас-неонацистів із Frente Atletico.

Що ж до робочого класу, то у Мадриді за нього грає "Райо Вальєкано". Там не лише клуб, а й весь район живе, ніби республіка 30-х нікуди не пропадала.

On this week’s Q&A for patrons (out now) we discuss the politics of Spanish football ultras. Here’s a depressing example. The Frente Atletico with Nazi salutes in Vallecas on Saturday. pic.twitter.com/qyfyGBy9Xu

— The Spanish Football Podcast (@tsf_podcast) February 19, 2019

"Атлетіко" кидав виклик першим "Галактікос"

Хоча й здебільшого невдало.

У 1951-56 роках "Матрацники" чотири рази ставали другими в Прімері, віддаючи титули "Реалу" та "Барселоні".

"Команда, яку ми хотіли перемогти за будь-яку ціну, була нашими сусідами", - згадував Альфредо Ді Стефано. "Програш означав, що нашим фанатам довелося б терпіти жарти наступного дня в офісах, барах та на вулиці. Хоч з дому не виходь".

Дербі Мадріленьйо мало навіть міжнародну вагу після того, як "Реал" та "Атлетіко" зарубалися у півфіналі КЄЧ-59. "Вершкові" перемогли вдома 2:1, але програли 0:1 на виїзді. За тодішніми правилами це означало третій матч, який перенесли на нейтральне поле в Сарагосу, де Кольяр відповів на гол Ді Стефано, а от Пушкаш таки приніс своїм перемогу.

Помста "Атлетіко" була суворою - він здолав "Реал" у двох наступних фіналах Кубка Іспанії 3:1 та 3:2.

І навіть коли у 60-ті "Реал" набрав нечувану форму й виграв п’ять титулів підряд, саме "Атлетіко" зупинив його на шостому. По-доброму, без злоби.

"Я зіграв мабуть понад 30 матчів проти "Реала", - згадує легенда "Атлетіко" Аделардо. "Як тільки з’являвся розклад матчів, то перше, на що ми дивилися, це дати дербі. У мене були і є чудові друзі, що грали за "Реал Мадрид", ми зустрічалися і спілкувалися без ніяких проблем".

Ця доброзичливість збереглася донині. На фінал ЛЧ-2014 у Лісабон фани "Реала" часто підкидали уболівальників "Атлетіко" на своїх автівках і навпаки.

"Атлетіко" - "індіанці", що боролися з "вікінгами"

А це вже іспанські 70-ті.

Перехід Йохана Кройфа до "Барселони" наробив чимало галасу, але приніс каталонцям лише одне чемпіонство. "Реал" за той же період виграв 6; "Атлетіко" - 2.

Чому той "Реал" прозвали Los Vikingos? Та через трансферну політику пізнього Сантьяго Бернабеу, який робив ставку на гравців з північної Європи. Так, лідерами "Вершкових" у 70-ті були Пауль Брайтнер, Гюнтер Нетцер, Улі Штіліке, Хеннінг Єнсен. Усі як один високі блондини, нетипові для залитих сонцем іспанських вулиць.

На іншій стороні міста "Матрацники" тоді ж стали Los Indios - індіанцями - через засилля легіонерів з Латинської Америки. Наприклад, у чемпіонському складі-1977 грали бразильці Луїш Перейра та Лейвінья; аргентинці Рубен Кано, Рубен Айяла та Рамон Ередіа; парагваєць Домінго Бенегас.

En disímiles ocasiones nos referimos a el #RealMadrid como los Vikingos, pero, ¿Sabe usted cuál es el origen de ese seudónimo?#LaLigaSantander #LaLiga pic.twitter.com/yoU4eOneiK

— Deivito RMCF (@deivito_7) September 30, 2021

У Європі в той період обидва клуби трофеїв не збирали, і навіть якщо виходили у фінали, як "Атлетіко" у 74-му, то лише щоб їх програти.

При цьому прізвисько "Індіанці" все одно полюбилось фанам клубу, вони гордо носять його донині. А от "Вікінги" майже не прижилися.

"Атлетіко" засунув "Реалу" "пляшку в дупу"

А це відсилка до найдивнішої мотиваційної промови в Дербі Мадріленьйо.

Було це у 1992-му перед фіналом Кубка короля. Луїс Арагонес, який тоді тренував "Атлетіко", бродив роздягальнею, а тоді схопив пляшку з водою:

"Бачите цю пляшку? Ми їм це в дупи засунемо! Прямо в дупи! Забудьте про тактику. Це "Реал Мадрид", і це "Сантьяго Бернабеу". Вони так довго нам встромляли це в дупи нам, і ось наш шанс нарешті встромити їм!"

Не надто елегантна промова, однак, мала величезний вплив на команду. "Атлетіко" домінував зі старту і забив двічі за півгодини - голи на рахунку Паулу Футре та Бернда Шустера, якого "Вершкові" списали двома роками раніше.

Враховуючи, що Прімеру та Кубок європейських чемпіонів того року виграла "Барселона", для "Реала" це було абсолютне фіаско.

Також саме Кубок-92 став першим трофеєм, який фани "Матрацників" відсвяткували біля фонтану Нептуна, як зараз. До того вони збиралися на Пласа-де-Сібелес, як і "Вершкові".

"Атлетіко" виховав одну з найбільших легенд "Реала"

Яке ж Дербі Мадріленьйо без ексцентричної персони Хесуса Хіля?

Цей бізнесмен вперше сів ще за Франко, коли здав у експлуатацію житловий комплекс, побудований без архітекторів та геодезистів - все завалилось разом з людьми.

У футболі Хіль "прославився" тим, що обзивав "педиком" знаменитого арбітра Мішеля Вотро; жалівся голландським журналістам, що "з усіх щілин в "Аяксі" лізуть негри"; будучи мером Марбельї, ходив вулицями і ображав проституток та бездомних.

Mayor of Marbella and president of football club Atlético de Madrid Jesús Gil y Gil in a jacuzzi surrounded by a harem presenting his own TV show "Las noches de tal y tal" (1991) pic.twitter.com/tSXmIoGcgo

— Crazy Ass Moments in Spanish Politics (@Spol_Moments) May 25, 2022

Ну, і ще Хіль залишився в історії як президент "Атлетіко", який 1992-го "за непотрібністю" закрив клубну академію, викинувши на вулицю сотні підлітків.

Само собою, розплата не забарилася. Вже у Прімері-1996/97 "Атлетіко" Хіля вдома перемагав "Реал" 1:0 і мав на одного гравця більше, коли на поле вийшов 19-річний нападник і оформив дубль. А тоді юний бомбардир ще раз забив "Матрацникам" на "Бернабеу", відзначився у лобовому матчі з "Барсою" і зупинився на позначці у 21 гол у Прімері, принісши "Вершковим" трофей.

Хлопця звали Рауль Гонсалес, і за свою кар’єру він заб’є "Атлетіко" 15 разів - це третій найкращий результат після Роналду та Ді Стефано.

Тим часом правління Хіля привело "Атлетіко" до 19-го місця та вильоту в Сегунду у 2000 році.

"Атлетіко" не перемагав "Реал" 14 років поспіль

У 1999-2013 роках "Атлетіко" не виграв жодного дербі, і це теж спадщина Хесуса Хіля.

Ті 18 перемог "Реала" та 6 нічиїх вдарили по статусу матчу, який залишався важливим лише для місцевих, як Гуті:

"Для нас матч "Реала" проти "Атлетіко" символізує силу "Реала". Це наш споконвічний суперник, і в такому матчі слід по-справжньому боротися, щоб виграти. Нас цьому вчили. Для кожного гравця, який пройшов академію, суперництво з "Атлетіко" є дуже важливим".

Чого не вистачало "Матрацникам" у нульові? Ймовірно, тренера і якогось чіткого довгострокового плану. В "Атлетіко" з’являлись Фернандо Торрес, Кун Агуеро, Дієго Форлан, Максі Родрігес, але команди з них так ніхто й не зліпив.

У фіналі Кубка короля-2013 на "Сантьяго Бернабеу" "Реал" був впевнений, що сценарій повториться, і ранній гол Кріштіану Роналду цю думку укріпив. Дієго Коста, однак, мав на трофеї свої плани.

Це вже був не безхребетний "Атлетіко" нульових, а команда Дієго Сімеоне, що виграла Лігу Європи, розбила "Челсі" в Суперкубку УЄФА і вимагала до себе поваги.

І що "Реал"? Він здувся. Захисник Жоао Міранда забив переможний гол, а Роналду заробив червону і пішов з поля. Це був день, коли закінчилась одна епоха і почалася інша.

"Атлетіко" ніколи не проходив "Реал" у Лізі чемпіонів

І цей гештальт не вдається закрити навіть Сімеоне.

До Ель Чоло мадридське дербі в єврокубках було лише у 1959-му, коли героєм став Пушкаш.

Далі хронологічно був фінал ЛЧ-2014, коли Серхіо Рамос на 93-й хвилині перевів гру в овертайм, де "Вершкові" дотиснули геть знесилених "Матрацників".

Вже наступного сезону-2014/15 мадридські гранди зустрілись у чвертьфіналі ЛЧ, і там після 0:0 на "Вісенте Кальдерон" прохід "Вершковим" забезпечив єдиний гол орендованого Чичаріто Ернандеса.

Ще через рік - знову фінал ЛЧ, і тепер "Реал" тріумфував уже в серії пенальті. Єдиний незабитий удар "Матрацників" на рахунку вихованця "Вершкових" Хуанфрана, але найбільша драма навіть не в цьому, а в голі Рамоса із явного офсайду, який суддя Марк Клаттенбург роздивився ще в перерві.

???? pic.twitter.com/8t8DF2IfEX

— Atlético de Madrid (@Atleti) May 14, 2020

Ну, і нарешті у півфіналі ЛЧ-2016/17 "Реал" уже комфортно і без скандалу розбив "Атлетіко" вдома 3:0 з хет-триком Кріштіану Роналду, що зробило матч-відповідь формальністю.

Єдина перемога "Матрацників" над "Реалом" у Європі сталася у Суперкубку УЄФА-2018 - там теж забив Рамос і були екстра-тайми, але останнє слово залишилось за Коке. Радості "Атлетіко" не було меж - шампанське розпивали прямо на полі і щедро поливали ним пресу, а та спішно робила далекосяжні висновки з відходу Роналду. Дарма! На ділі то був просто один матч, який не отримав продовження ні для одних, ні для інших.