Рік збірної. І повіяв огонь новий

25 рік української збірної став історією. Тепер залишається підводити підсумки і робити висновки. Втім, у нинішньому випадку завдання ускладнюється. Бо збірних у 2016-му у нас фактично було дві. Наче й більшість людей – одні й ті ж, але колективи категорично різні. І за структурою гри, і за ментальністю. Чемпіонат Європи у Франції, на який наша збірна з такими муками пробивалася і від якого ми очікували дуже багато, став водороздільним. Разом з цим провалом вочевидь пішла епоха. Мова не лише про тренера Михайла Фоменка як особистість, а про світогляд, уособленням якого Михайло Іванович був, у цілому.

Зрештою, почати хотів би з іншого. З того, що провал на Євро і подальша тренерська відставка – то не провал окремо взятого тренера чи його штабу в цілому, а явище причинно-наслідкове. Згадайте закінчення минулого року й ті торги, які точилися навколо тренерської посади у збірній вже після перемоги над словенцями в раунді плей-оф і виходу на чемпіонат Європи. Керівництво Федерації наче й розуміло, що спеціаліста, який виконав завдання, звільняти неприпустимо. Але розуміло воно й інше. Що Фоменко – то ставленик колишнього очільника ФФУ Анатолія Конькова. Вітер змін вимагав нових призначень. І байдуже, що існував ризик не лише не додати нічого корисного, але й зіпсувати все те, що було напрацьоване впродовж трьох попередніх років.

При цьому в жодному разі не хочу ставити під сумнів професійні риси тренера Андрія Шевченка, який після тривалих дебатів увійшов у штаб Фоменка замість Олександра Заварова. Більше того, навіть якщо припустити, що погляди Андрія Миколайовича прогресивніші, то не означало, що за тих умов його знання були корисними.

За великим рахунком, ще з зими усі футбольні люди в Україні розуміли: незалежно від результатів виступу збірної у Франції в наступному циклі команда отримає нового тренера. І прізвище того тренера – Шевченко. Період з лютого по червень Андрій Миколайович мав використати на те, щоб зануритися у специфіку роботи, придивитися, що саме йому потрібно і чи варто за цю ношу братися взагалі.

В принципі, такий крок виглядав би логічним і професійним. Якби не кілька «але». Людина з авторитетом Шевченка не могла спостерігати за процесом осторонь, мовчки виконуючи завдання чинного наставника. Норов Фоменка теж рівноцінного співіснування не допускає. То вже потім, коли збірна почала сипатися на чемпіонаті Європи, Михайло Іванович скаже, що щось у середині колективу розладналося відразу і він це відчув ще на першому весняному зборі. Конкретизувати, що саме малося на увазі, колишній наставник не став, а його тодішній помічник на цю тему взагалі воліє не говорити.

Виглядає, що проблема команди була саме у тому, що головних стало двоє. Зрозуміло, що остаточні рішення приймав Фоменко. Однак футболісти добре усвідомлювали, хто буде головним зовсім скоро. Поволі команда ставала некерованою. Від тієї згуртованості, яка дозволила виграти путівку на континентальну першість, не залишилося й сліду. Певною мірою ускладнили ситуацію й конфлікти між Ярмоленком і Степаненком, а також луганцями і дніпрянами на клубному рівні. Точніше, непорозуміння існували завжди, однак в минулі роки Фоменку вдавалося створювати атмосферу, за якої клубні амбіції з приїздом у збірну відходили на другий план.

Власне, несподіваними виглядали й окремі рішення наставника при визначенні «списку 23-х». Найдискусійнішою, звісно, була відсутність у заявці старожила «Динамо» Олега Гусєва. При цьому мотиви такого кроку начебто були не стільки футбольними, скільки морально-етичними. Досвідчений Гусєв начебто не міг знайти спільної мови з молодими «гірниками». Оскільки тих у команді було багато, довелося тренерові передбачати ризики і між кимось обирати. В підсумку ставку Фоменко зробив на гравців «Шахтаря». Це відобразилося зокрема й у тому, що капітаном команди став 37-річний В’ячеслав Шевчук. Звичайно, без динамівців Євгена Хачеріді та Андрія Ярмоленка Фоменко не міг обійтися за визначенням, однак надія, що гравці зосередяться виключно на футболі, існувала.

Судячи з продемонстрованого результату, тренер промахнувся. Ні, звісно, то не означає, що Гусєв підсилив би заявку аж настільки, що команда претендувала б на вихід із групи. Навпаки, подальші події вже у «Динамо» продемонстрували, що здавати Гусєв почав і на клубному рівні. Однак головне не те. Виглядало, що команда розділена на угруповання. І навіть капітан Шевчук за підсумками двох програних матчів німцям і північноірландцям сказав: «Можливо, у когось певна розслабленість була». Не виключено, натяк був на Євгена Хачеріді, через якого «ольстерці» забили Андрієві П’ятову перший м’яч.

Безперечно, вина Фоменка в цьому провалі відчутна. Починати треба з того, що аби втриматись на посаді, він погодився на компроміси, які не обіцяли нічого хорошого за визначенням. Крім того, при виборі складу тренер проявляв вибіркову принциповість. У випадку з Гусєвим Фоменко виявився категоричним. Натомість інший старожил Анатолій Тимощук, котрий тривалий час грав не стільки на команду, скільки на власну статистику, поміж 23-х щасливців залишився. Більше того, випустивши Анатолія на заключних дві хвилини за рахунку 0:1 у матчі з поляками Михайло Іванович ще й пояснив, що такі люди заслужили, щоб їм віддали данину поваги.

Іншими словами, у вирішальний момент, коли нагода зачепитися бодай за один забитий на турнірі м’яч виглядала реальністю, Фоменко думав не про результат, а про данину поваги до ветерана, котрий і без того зайняв у заявці чиєсь заслужене місце. Та й взагалі, судячи з висловлювань окремих футболістів на передматчевих заходах у Франції, вони відчували мить блаженства уже від самого розуміння, що є частиною цього футбольного свята. Зосередженості на результаті, спортивної агресії в поведінці українців не відчувалося взагалі. Склалося враження, що окремі гравці (причому гравці основного складу) приїхали у Францію не боротися, а брати участь у фестивалі.

Збірна Фоменка (оптимальний склад)

Втім, Євро закінчився, як би соромно Ярмоленкові не було, але додому повертатися довелося. А через два з половиною місяці розпочинався новий відбірний цикл. В інтерв’ю UA-Футболу Шевченко зізнавався, що стабілізувати моральний мікроклімат після гучного ляпаса на Євро було вкрай непросто.

Але головне не те. Іспансько-італійський тренерський штаб з українцем Шевченком на чолі затіяв вражаючі зміни в характері гри команди. «Ми хочемо досягати результату за рахунок контролю м’яча, - то вже цитата з інтерв’ю нашому виданню асистента наставника Рауля Ріанчо. – То раніше збірна України грала без м’яча і їй так було зручно. Нині модель змінилася. Ми прагнемо еволюціонувати через гру з м’ячем».

Та поряд зі змінами тактичного спрямування Шевченко зі своїм штабом наважився ще й на суттєвий процес омолодження складу. Вже зараз ключовими виконавцями в середині поля є 19-річний Олександр Зінченко і 20-річний Віктор Коваленко. На лівому фланзі оборони незамінним став 21-річний Едуард Соболь. Крім того, восени дебютували в складі команди тоді ще навіть не 19-річний Віктор Циганков і 20-річний нападник Артем Бєсєдін. Викликали тренери дніпровських талантів Дениса Баланюка та Артема Довбика.

Процес омолодження ніколи не був простим. Але то було б ще півбіди. На лихо тренерського штабу, добра частина кандидатів у збірну не має достатньої ігрової практики. Особливо це стосується новоспечених леґіонерів. Жодної хвилини за іспанську «Малаґу» не провів воротар Денис Бойко. По великих святах виходить за «Бетіс» Роман Зозуля. Трохи частіше, але теж дуже рідко грає за «Ґранаду» інший форвард Артем Кравець. Майже не грає в німецькому «Дармштадті» Артем Федецький.

Затягнувся період адаптації в «Шальке» в орендованого з «Севільї» Євгена Коноплянки. Євген наче й виходить час від часу на поле, і м’ячі забиває. Однак специфіка гри флангового гравця в тренера Маркуса Вайнцірля потребує діяти від прапорця до прапорця, виконувати функції латераля. А Коноплянка – класичний вінґер. Та ще й вінґер, який відходити в оборону не полюбляє. З огляду на те, німецькі перспективи Євгена виглядають туманними. Ні, у складі збірної він старається, але відчувається в діях Коноплянки не лише брак ігрової практики, а й втрата впевненості в собі.

З лави запасних підсилює гру нідерландського ПСВ й Зінченко. Олександр, безперечно, є у побудовах Шевченка одним з ключових виконавців. Однак хлопцеві бракує тонусу, щоб проводити на полі по 90 хвилин. Резервістом Даріо Срни у «Шахтарі» є новий/старий правий бек Богдан Бутко.

Іншими словами, матеріал у руках тренерського штабу нашої команди наче й є, але матеріал той сирий. Плюс – відсутніми в заявці на останні в році поєдинки були ключові динамівці Хачеріді, Гармаш, Рибалка. Вочевидь саме їх збирався позбутися Ріанчо ще в клубі.

Добре, що ті футболісти, які отримують виклики, грають з тим азартом, якого, за винятком першого матчу проти Німеччини, бракувало на Євро-2016. Свій максимум з мінімуму моментів примудряється витискати Кравець, відчутно підсилює гру виходами на заміни Руслан Ротань.

Але осьових гравців, на яких тримається гра збірної Шевченка, нині троє. Точніше, воротар П’ятов – то окрема субстанція. А ось опорний хав Степаненко та вінґер Ярмоленко – виконавці дійсно системотворчі. Власне, обоє наразі відзначаються стабільністю. А Ярмоленко ще й забивати почав регулярно. Щоправда, виглядає, що окремі осінні м’ячі Андрій з задоволенням змінив би на один. Той, який він не забив у зустрічі з поляками на Євро-2016. Втім, той етап вже позаду. Нову віху видозмінена команда розпочала навіть ліпше, ніж очікувалося. Вісім очок з 12-ти можливих у групі, де на вихід до фінальної частини претендує мінімум чотири команди – результат як для дебюту прекрасний. Але попопереду – два матчі з хорватами, виїзд в Ісландію. Саме ці поєдинки й продемонструють істину ціну нинішньої збірної України.

Збірна Шевченка (оптимальний склад)

Збірна України у 2016-му:
12 матчів, 7 перемог, 2 нічиїх, 3 поразки, різниця м’ячів 18-12

Товариський матч. Україна – Кіпр – 1:0 (Степаненко)

Товариський матч. Україна – Вельс – 1:0 (Ярмоленко)

Товариський матч. Румунія – Україна – 3:4
(Торже, Алібек, Станчу – Зозуля, Зінченко, Коноплянка, Ярмоленко)

Товариський матч. Албанія – Україна – 1:3
(Садіку – Степаненко, Ярмоленко, Коноплянка)

ЧЄ-2016. Німеччина – Україна – 2:0 (Мустафі, Швайнштайґер)

ЧЄ-2016. Україна – Північна Ірландія – 0:2 (Макаулі, Макгінн)

ЧЄ-2016. Україна – Польща – 0:1 (Блащіковскі)

ЧС-2018 відб. Україна – Ісландія – 1:1 (Ярмоленко – Фіннбоґасон)

ЧС-2016 відб. Туреччина – Україна – 2:2
(Озан Туфан, Хакан Чалханоґлу – Ярмоленко, Кравець)

ЧС-2016 відб. Україна – Косово – 3:0 (Кравець, Ярмоленко, Ротань)

ЧС-2016 відб. Україна – Фінляндія – 1:0 (Кравець)

Товариський матч. Україна – Сербія – 2:0 (Шахов, Ярмоленко)

#	Команда	Матчі (осн.)	голи	хвил.
	Воротарі
1	Андрій П’ятов ("Шахтар")	10	12пр	900	-	-
2	Денис Бойко ("Бешикташ"/"Малага")	2	0	180	-	-
	Оборонці
3	Артем Федецький ("Дніпро"/"Дармштадт")	8(8)*	-	675	1	-
4	Олександр Кучер ("Шахтар")	8(7)****	-	675	2	-
5	Богдан Бутко ("Амкар"/"Шахтар")	8(6)	-	630	-	-
6	Ярослав Ракицький ("Шахтар")	6(6)	-	540	2	-
7	Євген Хачеріді ("Динамо")	6(6)	-	495	1	-
8	Вячеслав Шевчук ("Шахтар")	6(6)****	-	466	-	-
9	Едуард Соболь ("Зоря")	4(4)	-	360	2	-
10	Іван Ордець	3(3)	-	270	1	-
11	Артем Путівцев ("Термаліка" Польща)	1(1)	-	90	-	-
12	Сергій Кривцов ("Шахтар")	1(1)	-	90	-	-
13	Микита Каменюка ("Зоря")	1	-	10	-	-
	Півоборонці
14	Андрій Ярмоленко ("Динамо")	12(11)	7	1002	-	-
15	Тарас Степаненко ("Шахтар")	10(10)	2	880	1	-
16	Віктор Коваленко ("Шахтар")	10(8)	-	710	1	1
17	Олександр Зінченко ("Уфа"/ПСВ)	10(5)	1	443	1	-
18	Євген Коноплянка ("Севілья" / "Шальке")	9(9)	2	780	1	-
19	Сергій Сидорчук ("Динамо")	8(6)	-	481	2	-
20	Руслан Ротань ("Дніпро")	8(4)***	1	337	2	-
21	Денис Гармаш ("Динамо")	4(3)	-	195	1	-
22	Євген Шахов (ПАОК)	3(1)	1	79	-	-
23	Олександр Караваєв ("Зоря")	3(1)	-	76	-	-
24	Іван Петряк ("Зоря")	3(0)	-	100	-	-
25	Анатолій Тимощук ("Кайрат")	3(0)	-	21	-	-
26	Максим Малишев ("Шахтар")	2(1)	-	135	-	-
27	Віктор Циганков ("Динамо")	2(1)	-	72	-	-
28	Сергій Рибалка ("Динамо")	1(1)	-	45	-	-
29	Олег Гусєв ("Динамо")	1(1)	-	45	-	-
	Нападники
30	Роман Зозуля ("Дніпро"/"Бетіс")	11(7)	1	547	2	-
31	Артем Кравець ("Штутгарт"/"Гранада")	4(3)	3	272	1	-
32	Євген Селезньов ("Шахтар")	4(1)	-	169	1	-
33	Артем Бєсєдін ("Динамо")	1(0)	-	29	-	-
	Всього зіграно	12	18-12	1080	21