Юрій Сак: Враження після першого в історії матчу збірної України були незабутні

Тренер "Гірника-Спорт" Юрій Сак розповів про етапи своєї кар'єри, перший в історії матч національної збірної України і головну футбольну мрію.

Про "Гірник-Спорт"

- У лютому рівно три роки, як я працюю в цьому клубі. Пройдено хороший футбольний шлях, який складався вдало для нашого колективу. Важливо, що існує повне взаєморозуміння між усіма учасниками футбольного процесу в клубі. Додайте до цього хороші умови, вдалу селекційну роботу, ось і отримаєте результати, які свідчать, що ми на правильному шляху.

Так, це не перший мій досвід роботи тут. Коли отримав запрошення від Ігоря Жабченко повернутися в Комсомольськ, то ні хвилини не роздумував. Ми з ним працювали в тандемі в "Зірці", в "Сумах". Я відразу сказав Ігорю, що незважаючи на відсутність захмарних можливостей, тут є стабільність, відмінна інфраструктура, а також керівництво клубу, безмежно любляче футбол.

Завдання

- Задекларовані нами завдання на початку нашої роботи ми виконали. Ніде правди діти, було дуже важко. Але в безкомпромісній боротьбі, буквально на стрічці - в останньому турі виграли золоті медалі другої ліги. Вдало для нас склався і дебютний сезон у першій лізі.

Інфраструктура

- Мріємо про критий манеж. В цілому у нас прекрасні умови для підготовки, реабілітації. Але іноді взимку погода не дозволяє повноцінно готуватися до сезону. А манеж міг би стати не тільки для нас, але і для вихованців дитячої школи "Гірника-Спорт" відмінною підмогою в зимове міжсезоння. Нехай це був би не стандартного розміру майданчик, а трохи менший, але нам би не довелося іноді шукати місце для проведення занять.

Ігор Жабченко

- Ігор - професіонал у всьому. Він дуже переживає за команду, за результат. Людина, для якого в футболі немає дрібниць. Завжди прагне працювати на благо команді. "Ізраїльська легенда"? Диму без вогню не буває. Йдеться про матчі Чемпіонату України проти "Кривбасу", на якому були присутні представники ізраїльського клубу, які переглядали мою гру. Ми тоді з Ігорем Валентиновичем забили по голу, виграли 5:2, але, тим не менше, запросили його.

Душа

- У кожному клубі, де ти виступаєш, залишаєш частинку душі. Для мене - це одеські СКА і "Чорноморець". В моїй ігровій кар'єрі ці два клуби залишили незабутні враження. Що стосується тренерської кар'єри, то, звичайно, це "Гірник-Спорт".

"Спартак" Москва

- У Москву я переїхав взимку 1994-го, тому ніякого антагонізму з боку уболівальників не виникало. До мене в різні роки в "Спартаку" грали екс-гравці "Чорноморця" - Перепаденко, Никифоров, Цимбаларь. І якщо їм вдалося зробити кар'єру в цьому клубі, то вже на початку московської кар'єри під час тренувального процесу в манежі я отримав перелом руки і випав на 42 дня з тренувального процесу. Важко після такого повертатися, тим більше, коли конкуренція захмарна.

Національна збірна

- Брав участь в першому історичному матчі збірної України, який вийшов не найвдалішим для нас - програли угорцям 1:3. Враження дійсно незабутні: футболка головної команди країни, першопрохідці і таке інше. Ніякого трофея не залишив після тієї гри, федерація була не настільки багатою, щоб залишати форму футболістам (посміхається).

Було б приємно забити, адже у мене був такий шанс. Після кутового пробив головою, воротар був відіграний, але гравець суперника на штанзі вибив м'яч із стрічки. Зате забив другий гравець "Чорноморця" - Іван Гецко, коли ми програвали 3:0, зумів "розмочити" рахунок.

Професія

- Якби не став футболістом, все одно працював би в спорті. Може навіть учителем фізкультури. Але я свідомо зробив свій вибір, сам пішов записатися на секцію футболу в СДЮСШОР запорізького "Металурга" і з того дня гра мільйонів стала моїм сенсом життя. У наш час культивувалися багато видів спорту, я трохи займався і волейболом.

Тренерська кар'єра

- Завдяки Володимиру Мунтяну я вперше відчув смак до тренерської роботи. Якби не він, може бути, до сих пір думав би, гадав – чи моє це взагалі. Ми разом пройшли шлях з київською "Оболонню" від другої ліги до еліти, я в якості футболіста, а він - головного тренера. Хоча команду виводив в еліту вже Петро Слободян, але Володимир Федорович йшов, залишивши її на третьому місці в першій лізі.

Разом з Мунтяном я перейшов в "Кривбас" вже в якості тренера і з тих пір займаюся цим непростим ділом.

Інтуїція

- Я брав участь в різних ЗМІ як прогнозист і в цьому плані досяг певних успіхів. Можу сказати, що швидше за все виходить вгадувати результати завдяки інтуїції. Я тричі ставав в газеті "Команда" переможцем прогнозистів. Приємно, але відніс би це до розряду випадковостей.

Для мене набагато більшим досягнення стало б завоювання права разом з "Гірником-Спорт" вийти в прем'єр-лігу. Знаю, що це буде дуже важко, але це моя заповітна мрія. Я не літаю в хмарах, не думаю про перемогу в Лізі чемпіонів УЄФА. Але впевнений, що на даний момент нам під силу скласти конкуренцію суперникам по першій лізі, і підвищитися в класі.