До 20-річчя ПФЛ. Масовий футбол означає футбол народний

Прес-служба Професіональної футбольної ліги продовжує цикл статей про те, що дало Україні створення організації 20 років тому.

Збірна України пробилася на ЧЄ-2016, однак у самій фінальній частині провалилася, наші провідні клуби нестабільно грають в єврокубках, преса тільки й говорить про падіння національного чемпіонату – але недарма кажуть, що найтемніше перед світанком. У той час, поки великий український футбол в кризі, намічається його відродження з низів.

Роль ПФЛ у цих процесах особлива – наші ліги є немов би «школою професіонального футболу». Сюди потрапляють найкращі аматорські клуби, яким належить звикнути до підвищених вимог всеукраїнського рівня та професіональних турнірів. Вони пропускаються крізь сито атестації, підтягують таким чином свої клубні служби, інфраструктуру, саме розуміння організації футбольного свята.

«Бойове хрещення», що його дає друга ліга, багато означає для становлення саме професіонального футбольного клубу. З’являється розуміння пріоритетності та почерговості організації матчу. Налагоджуються ділові зв’язки та контакти, які у майбутньому будуть корисні багато, багато років. Фактично, саме тут, у другій лізі, визначається рівень амбітності новачків профі-футболу, а перший дивізіон поступово готує їх до випробувань найвищого рівня.

Так було завжди, так є і зараз. І якщо за останнє десятиліття в українському чемпіонаті головною тенденцією було зникнення клубів, то в ПФЛ в останні роки черга бажаючих заграти на новому для себе рівні. Щороку 5-10 клубів подають свої заявки на здобуття статусу учасників чемпіонату України в другій лізі серед професіональних команд. ПФЛ тісно співпрацює з атестаційним комітетом, щоб процес переходу був якомога більш плавним і природнім.

Позитивна тенденція останніх років – повернення на футбольну карту України регіонів, де вболівальники встигли відвикнути від всеукраїнського професіонального рівня. Як свідчить практика, ці міста й області дійсно скучили за футболом і гарантують найвищі цифри з відвідуваності. «Верес», а за ним – «Нива-В», «Поділля», «Тепловик» і багато інших клубів торують шлях до нового футболу, який справді змінився з тих часів, відколи вони втратили своє представництво й колишні клуби.

На черзі – нові повернення. Мріє про всеукраїнський футбол Житомирщина. Є надії на розширення географії й по інших регіонах. Стратегічна мета ПФЛ – заповнення всієї карти українського футболу, від Закарпаття до Донбасу, від Чернігівщини до Криму. Щоб скрізь були професіональні клуби, а з ними – розвиток юнацького футболу, прогрес інфраструктури, організація вболівальників нової генерації. Кожна область України повинна мати представництво у кожній із ліг професіонального футболу – така мрія про велику піраміду нашого чемпіонату.

Другий серйозний тренд – відродження традицій зниклих клубів. Відродилися запорізький «Металург» та «Арсенал-Київ». Є підстави говорити про шляхи у правильному напрямку сімферопольської «Таврії», харківського «Авангарду» (проект «Металіст-1925», як його охрестили в пресі), криворізького «Кривбасу». А скільки ще гучних імен лишається в мартирологу вітчизняного футболу!

Нарешті, багато може дати й якісний розвиток першої та другої ліг. Коли закінчиться криза, можна буде подумати про багато сайд-проектів: турнір дублерів, дитячо-юнацька першість, зимові турніри, фінальні пульки та стикові матчі з новою якістю проведення, відродження Кубка ліги або поява «збірних» першої та другої ліг – все це можна обговорювати, над усім цим можна думати.

Уже зараз ПФЛ багато робить для розвитку масового футболу України. Якщо замислитися й уявити собі весь обшир вітчизняної футбольної структури, ми побачимо, що перша й друга ліги – важливі її частини. Клуби нижчих ліг запрошують новачків із юнацького, регіонального футбольних рівнів. Вчорашні аматори стають професіональними футболістами з новим статусом, контрактом, потраплянням на «радари» клубів вищого рівня. Самі клуби нижчих ліг постійно взаємодіють з аматорами. Регулярно граються контрольні матчі. Поліпшується, навіть у наш тяжкий час, інфраструктура.

У складі збірної команди України на чемпіонаті Європи з футболу лише пара футболістів не мали за плечима досвіду виступів у ПФЛ. Через першу й другу лігу щорічно проходить низка гравців, і серед них – майбутні Ярмоленки, Хачеріді, Тимощуки. Свої перші матчі й голи на рівні ПФЛ провели більшість великих українських футболістів сучасності. Мрія ПФЛ – бачити процвітаючий український футбол, у якому ніколи не стояло б питання проблеми масовості чи непредставленості окремих регіонів.

З малого починається велике, це актуально й для футболу.