Володимир Федорів: "Кожанов і Баба Адаму повинні допомогти "Карпатам"

Місце Володимира Федоріва на правому фланзі захисту у передсезонних тактичних схемах Валерія Яремченка є стабільним. Футболіст виходив зі стартових хвилин на своїй позиції у всіх трьох спарингах основної команди на другому тренувальному зборі в Туреччині. А це, швидше за все, означає, що саме Володимир візьме на себе «відповідальність» за праве „крило” захисту „Карпат” у поєдинках чемпіонату.

– Коли тільки приїхали в Анталью, важко було працювати з м’ячем. Адже до того у Трускавці ми обходилися без нього. Багато чого не виходило у технічному плані. Все стало на місце після першого спарингу з російським „Амкаром”. Фізичні навантаження мене не здивували, я завжди готовий до них. Загалом турецький збір пройшов добре, без якихось проблем. Усе гаразд у мене було й зі здоров’ям, тому вважаю, що відпрацював я на максимум.

– Якщо порівнювати цей тренувальний збір у Туреччині з минулорічним, який проводив екс-головний наставник Олександр Іщенко, чим відрізняються методи підготовки до сезону Валерія Яремченка?

– Якихось особливих відмінностей я не помітив. Як і рік тому, розпочали ми підготовку у Трускавці, далі – вирушили в Анталью. Хоча тепер є багато нових вправ з м’ячем, які запровадив Валерій Іванович.

– У спарингах тобі доводилося діяти на одному фланзі разом з потенційним новачком Денисом Кожановим. Вдалося з ним знайти спільну мову?

– Як для такого молодого футболіста, він діє доволі добре і впевнено. Якщо Денис виступатиме в „Карпатах”, ми обов’язково порозуміємося, як свого часу з Ігорем Худоб’яком чи Василем Кобіним. Я завжди знаю, де вони перебувають у будь-якому епізоді. Для взаєморозуміння на полі потрібен час. Думаю, зможу зігратися з Денисом. Узагалі ж і він, і Баба Адаму повинні допомогти „Карпатам”.

– Хтось із молодих футболістів „Карпат” може вже у березневих матчах втрутитися у боротьбу за місце в „основі”?

– Вважаю, що їм ще зарано. Аби грати у вищій лізі, спочатку потрібно багато матчів провести в другій команді та пограти за дубль. Але не можу не відзначити, що в команді є багато талановитих хлопців. Їм треба працювати і доводити свою профпридатність. Наразі їм дають шанс, а це великий плюс.

– Окрім тренувального майданчика та м’яча ще щось вдалося побачити в Антальї?

– Практично нічого. Після виснажливих занять хотілося лише відпочити у себе в кімнаті готелю. Лише ввечері ми з футболістами могли подивитися кіно чи в Інтернеті поспілкуватися з друзями.

– Нещодавно твій брат дебютував у національній збірній України в товариському поєдинку зі збірною Кіпру. З ним уже спілкувався?

– Ні, але дуже радий за брата. Йому виповнилося лише 20 років, а він уже зіграв за національну команду.

– Ти провів набагато більше матчів у вищій лізі. Але наставник збірної Олексій Михайличенко робить ставку здебільшого на футболістів київського „Динамо”, навіть якщо вони й не грають в основі команди...

– Напевне тренерському складу видніше, адже рівень в „Динамо” вищий. З одного боку мене засмучує те, що на футболістів інших команд чемпіонату України тренери збірної менше звертають увагу. З іншого – я їх розумію. Вони відповідають за результат і самі визначають, кого залучати до команди, а кого – ні. Моє ж діло наполегливо працювати, щоб вони мої вдалі дії могли зауважити на футбольному полі.