Юрій Мартищук: "Нам зараз не до гольфа"

Марбелья – один з найвідоміших європейських курортів, а також одне з основних місць дислокацій провідних команд Європи. У цій компанії опинилися і «Карпати». Голкіпер команди Юрій Мартищук ще досі перебуває під враженнями від побаченого, тож пропонуємо вам довідатися про фешенебельні тренування «Карпат» з перших вуст.

- Юро, які перші враження від Іспанії?

- Коли ми тільки прилетіли, не вщухали вітри, погода не тішила. Хоча в Туреччині бували й сильніші. Але з приїздом Петра Петровича відразу з’явилося сонце (сміється). Поля тут на найвищому рівні, тренуватися на них – саме задоволення. До речі, кілька днів тому біля нас тренувалися дві англійські команди – «Астон Вілла» і «Портсмут». Потім вони повернулися до Англії, а зараз на сусідніх полях тренується київське «Динамо».

- Турецька та іспанська кухні схожі?

- У Туреччині був дуже великий вибір, тут менший. Але мені чомусь більше смакує іспанська їжа. Обмежень щодо споживання продуктів у нас наразі нема, зрештою, хлопці самі знають, що і кому можна їсти. Моя вага тримається на рівні 78 – 80 кілограмів, це – нормально. Але тістечок не їм.

- Які ще відмінності у турецьких та іспанських готелях?

- І тут, і там умови чудові, але Іспанія все ж стоїть на вищому рівні. Відразу помітно, що якими б не були комфортними турецькі готелі, іспанські умови мають більш європейський рівень якості. В Антальї, скажімо, за п’ятизірковими готелями розвалені хатки, а тут… Близько 20 хвилин їдемо на тренування, то такого надивимося! Розкішне містечко, Ферарі, Бентлі, інші дивовижні авто, поля для гольфа. Нам, правда, зараз не до гольфа (сміється). Звичайно, і природа тут фантастична – гори, море. До моря близько півкілометра, але я, мабуть, туди не піду.

- Чи була у вас можливість вийти в місто?

- Після матчу проти ЦСКА Валерій Іванович пообіцяв відвести нас в Севілью. Це близько 150 кілометрів від Марбельї. Тренер каже, там дуже красиво, гарна архітектура.

- Під час перельоту були якісь неприємності?

- Куди ж без них? Налєпа і Голодюк залишилися без сумок зі спорядженням та спортивним одягом. А ще зникли наші м’ячі і рюкзак Петрівського. Правда, ці речі таки до нас дійшли, а от сумок нема і досі. Ще були певні клопоти у величезному мадридському аеропорту. В мене забрали шампунь, гель для душу. Там більш як 100 мілілітрів провозити не дозволено, подумають, що бомба. Усі тренуються з великим натхненням. Ми з Налєпою тренуємося за сіткою і не бачимо, що роблять польові гравці. Підключаємося до них, коли починаються двосторонки. Взагалі, балагану тут нема, приємно, що ми тренуємося поруч із кращими командами.