Сергій Зеньов: "Промах "Арсеналу" ще досі сниться"

У суботній грі з «Оболонню» форвард «Карпат» Сергій Зеньов вперше у 2010 році вийшов на поле в стартовому складі. І саме реактивний естонець відкрив лік голам «зелено-білих» на «Оболонь-Арені». По завершенні матчу Сергій, за його словами, мав настільки хороший настрій, що навіть забув включити свій мобільний телефон. Тож кореспонденту тижневика, аби поспілкуватися з ним, довелося телефонувати до Ігоря Ощипка, який і передав слухавку Сергію.

– Настрій у мене просто супер! А хіба може бути по-іншому, коли моя команда перемогла, а я забив?

– І як все виглядало в тому моменті очима його героя?

– Денис Кожанов виконав дуже класну передачу поміж двох центральних захисників «Оболоні». Вони перебували на одній лінії, чим Денис і скористався. Я ж відчув, що саме робитиме Кожанов, і одразу рвонув між ними. Коли отримав м’яч, переді мною був лише воротар.

– У ліву «шістку» від воротаря бив зряче?

– У мене було чимало часу, аби оцінити позицію Товта. Коли він вискочив з воріт, я одразу прийняв рішення бити в дотик повз нього правою щокою. Головне, що до кінця був сконцентрований. Добре, що м’яч не потрапив у який-небудь «сюрприз» газону.

– Маєш претензії до поля?

– На флангах поляна була в хорошому стані. Натомість у середині були вибоїни та залисини. А я на ворота вискакував по центру, тому трапитися могло всяке.

– Ти мав чудову нагоду забити у ворота «Оболоні» ще один м’яч, але не влучив у рамку з кількох метрів.

– Дуже добре пам’ятаю той епізод. Це було за рахунку 1:1. Передачу знову виконав Кожанов. Цього разу від лівої бровки по діагоналі на дальню стійку. На той м’яч, окрім мене, пішов і Худоб’як. Він був до м’яча ближче, тому я був переконаний, що він і проб’є по воротах. Але Ігор не дотягнувся до м’яча, і догравати епізод довелося вже мені. Розумію, що з тої позиції легше було забити, ніж промахнутися. Але зі мною трапилося саме останнє. Чому? Думаю, припустився технічного браку – не поставив жорстко ногу під м’яч. А найгірше, що не забив я за рахунку 1:1. Добре, що потім ми забили таки два голи і виграли. В іншому випадку, той момент снився б мені ще довго.

– Це ти про той момент, у грі з «Арсеналом», коли не забив з трьох метрів?

– Не травіть мені душу. Я й зараз не можу зрозуміти, як я тоді не забив. Адже до воріт було, як ви правильно сказали, метрів з три – не більше. До того ж бив я прямо по центру воріт. Але не влучив по м’ячу...

– Ти сьогодні особливо добре відіграв перші хвилин 20 – повністю перегравав свого захисника з «Оболоні». Ковалець його замінив ще задовго до завершення першого тайму.

– Справді, я з перших хвилин упіймав ритм гри і почувався на полі дуже комфортно. А той факт, що тренер команди-суперника замінив гравця, який мене опікав, напевно свідчить, що я насправді був корисним своїй команді. Зрозуміло, що це мене тішить.

– Ти сьогодні вперше у новому році вийшов з перших хвилин і провів на полі більш як 80 хвилин. Як почуваєшся?

– Все нормально. Ми дуже добре попрацювали на зимових зборах. Міг без проблем дограти до фінального свистка. Але тренер вирішив замінити мене на Фурту. Думаю, це нормально – ігрову практику необхідно надавати всім.