Михайло Кополовець: "Лукас, Тіаго, Ґурулі – ось мої конкуренти"

Завжди веселий вінгер розповів Інформаційному центру про розмову з Василем Кобіним після фіналу Copa del Sol, переваги Туреччини над Іспанією та співжиття з Сандро Ґурулі.

– Зміг трохи відпочити після Іспанії?

– Пару днів було, трохи замало (сміється). Їздив додому, на Закарпаття. Ясно, що хотілось би побути трохи більше зі своїми рідними, але всі ми розуміємо, що на нас чекає в чемпіонаті. Після перемоги на Copa del Sol на нас будуть усі налаштовуватися. Але ми до цього готові. Наша команда зараз у хорошій формі.

– Удома за твоїми виступами на турнірі слідкували?

– Звичайно. І всі чомусь страшенно хвилювалися, коли я йшов бити пенальті. Навіть не розумію чому (сміється). Оскільки зараз футбольчик в Закарпатті не дуже тішить місцевих уболівальників, все ж перша ліга, тому люди підтримують «Карпати». А щодо того пенальті – надіюся, що більше мені не доведеться підходити до точки. Але якщо виникне потреба – то підійду і заб’ю.

– Після фіналу у тебе не було змоги поговорити з Кобіним...

– Ми з ним вже потім говорили. Вася сказав, що це футбол і що у нас хороша команда. І ще він не згадував про те, що «Шахтар» грав без багатьох лідерів. Але попередив, що вони збираються взяти реванш у Львові.

– До турецьких навантажень готовий?

– Справді, в Іспанії було трохи легше. Ми б не змогли так якісно грати в турнірі на фоні серйозної втоми. Але це нормально – нам треба готуватися до сезону.

– Як почуваєшся після травми?

– Зараз вже все нормально. На перших зборах нога про себе нагадувала, але тепер я про неї і не думаю.

– Готовий до боротьби за місце в основі?

– Звичайно, хочеться грати з перших хвилин. Але у нас дуже серйозна конкуренція.

– Кого вважаєш своїми головними конкурентами?

– Та всіх (сміється). Зараз трохи Зеньов випав з обойми через травму. А так – Лукас, Тіаго, Ґурулі – ось мої конкуренти. Хоча я не вважаю їх за конкурентів. Вони ж мої партнери. А грає той, хто в кращій формі.

– До речі про Ґурулі – як тобі з ним живеться в одному номері?

– Грузини – запальні люди. Якби я жив, скажімо, з Худоб’яком, то був би таким спокійним як він. А Ґурулі – у нього кров гаряча. Я вже навіть біля нього сам поступово грузином стаю (сміється).

– Ви обоє відомі жартівники. Певно, у вашому номері завжди весело?

– Я ж закарпатець! А у нас там всі люди веселі і щирі. Так само як і грузини. Я от пригадую матч в Зестафоні. Тоді мені довелося на трибуні сидіти. Поруч були місцеві уболівальники – вони бачили, що я з «Карпат» і ділилися зі мною усім чим мали – хачапурі, мінералкою. Так мені приємно стало – після цього я дуже поважаю Грузію і грузинів. Ну, а Сашу тим паче...