Роман Мисак: "Все життя мріяв про виступи за збірну"

Воротар «Карпат» Роман Мисак приєднався до «зелено-білих» на тренувальних зборах в Туреччині. Футболіст з 10-го січня перебував у таборі молодіжної збірної України, куди його було викликано вперше. Разом із «синьо-жовтими» Мисак на Кубку Співдружності здобув бронзові нагороди, відігравши всі 90 хвилин в матчі за третє місце.

– Коли дізнався, що тобою цікавиться тренерський штаб молодіжної збірної України?

– Я був ще у відпустці. Це трапилося наприкінці грудня. Це була справді несподівана новина, але надзвичайно приємна. Я все життя про це мріяв і тут моя мрія здійснилася! Я був дуже радий і з нетерпінням чекав 10–го січня, коли треба було їхати в Київ у розташування збірної.

– Коли вже опинився в збірній, яка там панувала атмосфера? Ти ж вперше їхав і нікого, мабуть, особисто не знав?

– І справді, з більшістю хлопців я не був знайомий. З кількома в чемпіонаті зустрічалися на полі, обмінювалися кількома словами, це й все. Але як виявилося, це не було проблемою. Такі деталі за пару днів вирішуються. На тренуваннях притерлися з усіма іншими збірниками.

– Перед Кубком Співдружності які задачі ставив тренерський штаб команді?

– Основною задачею було переглянути всіх гравців, які приїхали в команду, подивитися, хто в якій перебуває формі. Крім того, була і задача перемогти на турнірі. Та й самим хотілося добре виступити, тому що це серйозні змагання, на яких можна і себе проявити.

– Своєю грою ти залишився задоволений?

– Це не мені судити. Я, звичайно, намагався максимально викладатися як в матчах, так і на тренуваннях. Можливо, деколи щось і не виходило, але я старався і робив все для того, щоб проявити себе з найкращого боку.

– Тренери збірної залишилися задоволені твоїми діями?

– Вже перед поверненням додому я мав розмову з тренером воротарів. Він сказав, що насамперед для того, щоб закріпитися в збірній, треба мати постійну ігрову практику, бажано в Премєр–Лізі. Крім того подякував мені, сказав, що в нього про мене склалися хороші враження, також вказав на недоліки, на які мені потрібно звернути увагу. Я все взяв до уваги, щоб займатися і покращувати свої результати.

– Які емоції відчув, коли вас нагороджували бронзою?

– З одного боку було прикро, адже ми поступилися у півфіналі збірній Білорусі, причому зовсім не по грі. За весь матч ми завдали 33 удари в бік їхніх воріт, а вони лише тричі вдарили. Але один з тих ударів на останній хвилині виявився вирішальним. Ну, а серія пенальті вже була лотереєю. Коли ж здобули третє місце в «малому фіналі», то це нас дещо втішило. Як не як бронзові нагороди – також непогано.

– З турніру в Санкт-Петербурзі ти одразу поїхав в розташування команди на зборах в Анталії. Важкою виявилася дорога?

– Не те слово! Спершу прилетів до Києва, звідки за три години мав вилетіти на Стамбул. Але рейс поступово переносили і переносили. Таким чином до Туреччини вирушив із десятигодинним запізненням. Крім цього, ще кілька годин прочекав на виліт зі Стамбулу в Анталію. Я приїхав в готель, де оселилася команда, близько шостої години ранку і одразу ж пішов відпочивати.

– Лише учора в тебе відбулося перше на зборах тренування. Важко?

– Ні. Після гри з «Динамо» тренерський штаб вирішив команду не сильно навантажувати. Тому тренування було легким.