Юрій Паньків: "Батько був у фан-секторі "Карпат"

Очікувалося, що в матчі проти «Карпат» у Юрія Паньківа роботи буде дуже багато. Однак не можна сказати, що кіпер «жовто-чорних» крутився як білка в колесі. З напівмоментами він справлявся та й на виходах діяв вдало. Але з ударом Лукаса ані він, ані будь-який інший воротар, мабуть, не впорався б. Про свої враження від матчу проти «Карпат» Юрій Паньків розповів Інформаційному центру.

– Гра, як на мене, вийшла дуже цікавою та емоційною. Загалом можу сказати, що підсумковий результат нас задовольнив, зважаючи на те, як розгортались події. Бо налаштовувалися ми на перемогу, інша справа, що досягти її було важко. Тому ми задоволені. У попередніх матчах пропускали на останніх хвилинах, тепер забили. Десь і нам трохи мало пощастити. Буває таке в житті, що все повертається. Правда, доля ще один борг має нам віддати, ми ж двічі пропускали на останніх хвилинах.

– Установка була грати на контратаках?

– Звичайно, ми розуміли, що грати проти «Карпат» першим номером буде дуже складно. Тому ми діяли від оборони, і це нам досить непогано вдавалося. Але далася взнаки наша стара біда – реалізація моментів.

– Можеш порівняти цей матч з матчем першого кола?

– В Олександрії перевага також була на боці «Карпат». Але ми відігралися і вибороли нічию. Це футбол, а він такий, що 80% володіння м’ячем не гарантує перемогу. Може виграти і та команда, яка використає свій шанс. Треба просто виконувати установку тренера.

– Нічия вас влаштувала?

– Не влаштувала. Але і поразка нас не влаштовувала. Коли ми почали програвати, то треба було щось змінювати. І у підсумку забили вирішальний гол наприкінці матчу. Відповідно, певне задоволення таки присутнє.

– Був шанс врятувати ворота після удару Лукаса?

– У кожному пропущеному голі воротар шукає свою вину. Напевно, шанс був. Завжди хочеться врятувати ворота. Лукас пробив на виконання, на дуже якісне виконання. Це рівень гравця. Ми знали, що він небезпечний, і тримали його як могли. Але один момент проспали, дозволили йому показати свою майстерність.

– Чи стало важче грати, коли на поле вийшов Ерік?

– Так. Він оживив гру і допоміг своїй команді чим міг. Десь і ми трохи фізично підсіли. Якби Ерік та Лукас діяли трохи наполегливіше, то могли б іще забити. За рахунку 1:0 у них були моменти.

– Один з них трапився після того, як Лукас увірвався до штрафного. Однак не впав після зіткнення з кіпером...

– Там був суто ігровий епізод. Навіть не я його, а він мене трохи зачепив, наступив мені на лікоть. А я правил не порушував, виходив на м’яча, бо в іншому випадку, пропустив би гол.

– Після матчу ти підійшов до фан-сектора «Карпат»...

– Справді, підійшов. Там був мій батько, насамперед я йому хотів подякувати. Батько за «Карпати» вболіває. І ще там друзів було багато. Але і фанам «Карпат» я також подякував за неповторну атмосферу. Я пограв багато де в Україні, проте такої підтримки не має ніхто.

– А як було на «Арені Львів» грати?

– Дуже приємно. Така підтримка – це рідкість. Вона додає енергії не тільки господарям, а й гостям, заряджає на гру. Не грати тут у футбол дуже важко.

І