Особливості національного полювання в зимовий період. 4-а серія. Луцьк

Віталій Володимирович авторитетів не визнає. З футболістами він поводиться безпардонно як під час матчу, проводячи емоційні заміни на 15-й хвилині, так і в неігровий час, коли відрахованим ризикує бути кожен, хто не сподобався тренерові на полі чи поза ним. Пан Кварцяний то вважає виховним процесом. І коли розповідає про «недобомбардовану Югославію», й коли «віправляє до гуртожитку» Хачеріді, й коли шантажує реальним переведенням до юнацького складу капітана першої команди. Головне – усім те «правдорубство» до душі й усі вважають, що Кварцяний для Луцька – месія. Дарма, що у вдумливий футбол місцева «Волинь» пограла зовсім трохи, впродовж того нетривалого періоду, коли командою керував Анатолій Дем’яненко.

ТОМУ ЩО лідер

Восени Віталій Володимирович вже продемонстрував, що не святі горшки ліплять. Отримавши до своїх рук недовкомплектовану відсотків на 60 команду, пан Кварцяний, знаходячись у часовому цейтноті, не став вишуковувати досвідчених футболістів, а нашвидкоруч поназбирував молодих хлопців, значна частина з яких виступала у Першій лізі. Дивовижно, але ті, ледь зібравшись, вийшли і в першому ж матчі зіграли внічию з командою київського «Динамо». Через два з половиною місяці «Волинь» перемогла «Шахтар». Характер і бійцівські риси лучан відзначив навіть зазвичай скупий на похвалу суперникові наставник «гірників» Мірча Луческу.

Втім, то були нехай і дуже яскраві, але поодинокі спалахи. В цілому «Волинь» восени грала нестабільно, часто губила очки. Це явище доводило тренера до люті. Після програного 1:4 домашнього матчу з «Динамо» Віталій Володимирович влаштував команді рознос, де поміж відбірного матюччя і зворотів на кшталт «румунський Пеле» чи «неотесаний чурбан» прозвучала фраза, що в команді є два футболісти – Шумахер і Шиков. Решта, на думку тренера, ніхто і їх треба порозганяти.

ТОМУ ЩО послідовний

Діма Немчанінов, правда, «у свій сонячний Кіровоград» не повернувся, але слова Кварцяний дотримав і розгон розпочав вже через чотири дні після зустрічі з киянами. Першим під гарячу руку потрапив Віталій Приндета. Офіційної причини ніхто не повідомляв, але обізнані люди впевнені, що Віталій постраждав якраз за записаний в роздягальні істеричний рознос. Одного з «героїв» «плівок Приндети» Еріка Матуку тренер відрахував вже з настанням зимового антракту. Разом з камерунцем пішов з «Волині» і воротар Денис Шелихов, який до складу й не потрапляв.

Власне, до цього моменту все виглядало логічним. Аж поки «Волинь» не зібралася для виїзду на перший зимовий збір до турецького Белека. Перед ним пан Кварцяний сколихнув громадськість повідомленням про розторгнення котракту з… Шумахером. Причина – футболіст вчасно не повернувся з Бразилії, а коли приїхав, то сказав, що жадає залишитися вдома, щоб виховувати новонароджену доньку. Так гласить офіційна версія, версія Кварцяного.

Буквально ж днями з’явилася інша звістка: до юнацького складу «Волині» тренер перевів того другого вартого уваги і не достойного вигнання футболіста – капітана команди Ванче Шикова. Македонець каже, що завинив він тим, що жадав підписання нового контракту на більш вигідних для себе умовах. Віталій Володимирович вперся рогом і посилив досвідченим гравцем команду U-19.

ТОМУ ЩО справедливий

Вчинки президента й наставника «Волині» в одній особі прочитуються доволі легко. Восени, набравши необстріляних юнаків, він показав, що не «боги горшки обпікають». Врешті, перед очима є й приклад «Карпат», які теж формувалися фактично заново і в цій лізі, яку чиясь хвора уява почала називати однією з найсильніших у Європі, не загубилися, закріпившись у середині таблиці. Пан Кварцяний добре розуміє: не буде Шумахера й Шикова – будуть нові «румунські пеле» і «сербські марадони».

А ще можна в будь-який момент повернути тих гравців, яких відраховував черезе «зниження спортивної майстерності». Один з таких – Ярослав Кінаш, який гарно розпочав поточний сезон, а потім з відомих лише Віталієві Володимировичу причин зник з команди. Врешті, не дарма пан Кварцяний ще тоді, на «плівках Приндети» погрожував позамінювати всіх нинішніх виконавців на тих, хто грає в майже померлому «Арсеналі». Тому поява Артема Шабанова, якого Віталій Володимирович зараз перекваліфіковує з центрального оборонця в опорного хавбека, не дивує. Дивує, що Артем до Луцька прийшов єдиним з числа колишніх «арсеналівців».

Та, видно, так треба і цього достатньо. Пан Кварцяний рахує гроші, за які сам же відповідальний. Він не ворог собі. Ось би й футболісти в усьому тому процесі вищої справедливості не залишалися хлопчиками на побігеньках…

Далі буде…