Любіть українське. Україна як центр футбольного туризму

Українські парламентарі ніби й працюють над безвізовим режимом з країнами Євросоюзу, але, зважаючи на рівень продуктивності Ради та її нездатність (чи небажання) покращувати умови життя українців, навряд чи багато відчайдухів свято вірять в те, що вже найближчим часом ми зможемо подорожувати до Європи вільно.

Та й, насправді, безвізовий режим – це не панацея. Краще було б, до прикладу, якби українцям забезпечили робочі місця та заробітну плату європейського рівня. Бо з тим рівнем заробітку, який є зараз, прості українці навіть в безвізовому режимі навряд чи дозволятимуть собі туристичні мандрівки по континенту.

Відвідання футбольних матчів у Європі – теж недешеве задоволення. Беремо для прикладу матч у сусідній державі, до прикладу, Словаччина – Україна. З Ужгорода добратися до Жиліни – приблизно 20 євро; плюс, квиток на стадіон – приблизно 40-50 євро; плюс харчування, ночівля. З дорогою додому вийде біля 120 - 150 євро – це за скромними підрахунками. Це з Ужгорода. З Києва, зрозуміло, - дорожче. Переводимо по актуальному курсу на гривні – отримуємо суму близько 3500 – 4000 гривень.

От і виходить, що поєдинки міжнародного рівня, або матчі улюблених європейських команд простий українець в кращому випадку побачить хіба що по телевізору. А от ситуація з можливість "наживо" переглянути "внутрішньоукраїнські" матчі є значно кращою. Головне – мати час і любити українське.

Звісно, на футбол сьогодні в країні ходять мало. На поєдинках Ліги Парі-Матч зазвичай пустують стадіони в Ужгороді, Львові, Полтаві і навіть в Києві. Але це не від того, що люди не люблять футбол. Це від того, що маса поєдинків позбавлені інтриги. На полі бракує емоцій, самопожертв, спортивних подвигів, а вболівальницька душа гостро потребує подібного видовища.

Елітний футбол розпещений великими грошима та зіпсований закулісними іграми. Це як у суспільстві: більш веселою і жвавою буде компанія бідняків, які від душі повеселяться навіть за однією чаркою домашнього вина, аніж компанія багатіїв, які, наче півні, один перед одним хизуватимуться товщиною гаманців та, бісячись від жиру, обиратимуть нетрадиційні методи отримання задоволення. Футбол в провінціях – ось де можна віднайти чистоту найпопулярнішого в світі виду спорту.

Для звичайного любителя футболу з середньостатистичною для України зарплатою футбольний туризм може стати джерелом натхнення та задоволення. Головне – обрати правильний маршрут і насолоджуватися чистотою футболу, а також мальовничими куточками нашої країни. Це буде дешево і сердито.

Подорож можна почати з найзахіднішої області нашої країни – Закарпатської. Але відвідати не ужгородський "Авангард", де базується місцева і вже зовсім не колоритна "Говерла", а стадіон "Ясіня", що в однойменному селищі міського типу в Рахівському районі.

Перехід за посиланням >>>

Плануючи відвідати Рахівщину, потрібно бути готовим до прохолодної і вогкої погоди, закладених вух і специфічного місцевого діалекту. Закарпаття – це осередок колориту України, а Рахівщина – осередок колориту Закарпаття. Гуцульська культура надовго залишить відбиток у вашій свідомості, а мальовничі ландшафти та визначні природні об'єкти (найвища точка Українських Карпат, витік річки Тиса) закликатимуть вас під час відпустки знову повернутися до цього краю.

На Львівщині в містечку Винники базується клуб "Рух". Якщо на Рахівщині "Говерла" (Ясіня) – своєрідне футбольне доповнення до природних багатств, то на Львівщині Винники – самодостатній футбольний осередок. Мала Батьківщина Мирона Маркевича, пристанище триразового чемпіона Львівщини, чемпіона та двічі срібного призера Першості України з футболу серед аматорів, нарешті, "позначка" в кар'єрі Шацьких та Алієва.

Перехід за посиланням >>>

"Транзитом" через Івано-Франківщину, де гостинно футбольних туристів приймуть трибуни коломийського стадіону "Юність", рухаємося південніше до Чернівецької області. Там базується команда з багатою історією та з реальним колоритом – ФК "Буковина". Друга ліга – не те місце, де чернівчани бажають бачити команду свого серця. Та на благо футболу можна служити і в нижчому дивізіоні. Амбіцій і самобутності "Буковина" ніколи не втрачала, тож результат – справа наживна.

Рух на північ від Чернівців приведе нас до Рівного (а по дорозі можна відвідати палке Тернопільське дербі), де функціонує перший в Україні народний клуб (за системою сосіос). А мешканці Рівненщини за сто гривень можуть навіть долучитися до управлінських процесів, ставши членом громадської спілки, в якості якої й створений футбольний клуб "Верес".

Перехід за посиланням >>>

В Центральній Україні, вкрай багатій на футбольний колорит, свій вибір сміливо можна зупинити на селі Плиски і його представникові "Єдності". Команда з населеного пункту, чисельність жителів якого не досягає навіть показника в півтори тисячі, поступається за рівнем "Десні", але, попри це, вважається самодостатньою бойовою одиницею Чернігівського футболу.

В сусідній Черкаській області привертає увагу "УТК – Ятрань". Цьогоріч команда з Уманського району вперше з 1975-го року тріумфувала в обласному чемпіонаті. Відтак, є можливість подивитися на новоспечених тріумфаторів, а заодно й відвідати визначні місця Черкащини. Якщо пощастить прибути сюди під єврейський Новий рік, то можна відчути атмосферу одного з найбільших у світі центрів паломництва хасидів (в Умані знаходиться могила духовного наставника хасидів Раббі Нахмана).

Перехід за посиланням >>>

Перлиною Південної України є гостинна, весела і багата на колорит Одещина. Для футбольного туриста не знайдеться в цьому краї кращої місцини, аніж село Зоря. Атмосферу, яка панує тут на матчах місцевого ФК "Балкани", відчула вся Україна, коли представник Одещини приймав в рамках національного Кубка дніпропетровський "Дніпро". Екзотичний стадіон, екзотичні умови вболівання і самобутній колектив – що ще потрібно справжньому гурманові?

Перехід за посиланням >>>

Ну а завершити мандрівку можна в Запоріжжі, познайомившись з умовами буття ФК "Россо Неро". Маленька команда, яка спеціалізувалася раніше і на футзалі, і на пляжному футболі, нині прагне стати на професійні рейси і заявитися до Другої ліги. Команда існує з 2009-го року, називається на честь піццерії, а за кольором амуніції відповідає італійському "Мілану".

Це тільки маленький список тих місць і команд, які футбольний турист, наважившись на подорож просторами нашої країни, може відвідати за адекватну суму грошей. Насправді ж, в нашій Україні маршрутів, які б зацікавили цінителів чистого, незаплямованого футболу, безліч. Варто тільки любити українське.

Фото - UA-Футбол