МегаВатні. Клуб кримнашів імені Гайдаша

Чотири чемпіони України різних років, чотири українських збірники, чемпіон Європи серед юніорів, двоє «щирих» галичан і закарпатець – то вершки в когорті тих діячів, які погналися за ситуативним заробітком і в час війни з російським ворогом вирішили працювати на окупованій ним території, в фактично нелигітимному чемпіонаті. UA-Футбол проаналізував склади команд, які виступають у першості окупованого Криму і виділив у них найпомітніших в українському розрізі представників.

Чому цей віртуальний клуб названий іменем Олександра Гайдаша? Все просто. Відомий колись бомбардир першим з футбольного середовища Криму проявив свою антиукраїнську позицію. За ним був інший діяч, котрий пізніше попри відверто сепаратистські погляди був долучений олігархом-втікачем до руйнування «Металісту». Але мова нині не про нього.

СКЧФ (Севастополь)

У складі колишнього «Севастополя» найпомітнішою є постать уродженця Краматорська на Донеччині, вихованця «Шахтаря» Євгена Бредуна (на фото - справа). 33-річний футболіст, який в Україні виступав за «Борисфен», «Ільїчьовєц», запорізький «Металург», київський «Арсенал», «Зорю» і «Геліос», нині грає з російським паспортом.

Теж росіянином з часу окупації став Олександр Жабокрицький з Умані Черкаської області. У псевдочемпіонаті Криму-2015 він забив дев’ять м’ячів у 16-ти матчах. Видатний бомбардир, по-іншому й не скажеш. Ще один відомий українцям майстер, корінний севастополець Андрій Ківа забив у тому ж чемпіонаті 15 голів. Мають пам’ятати наші вболівальники й двох інших уродженців Севастополя – півоборонця Сергія Ференчака і оборонця Андрія Степанова, котрий повернувся на родіну з кіровоградської «Зірки» вже в час окупації.

Цікаво, що двоє футболістів СКЧФ продовжують виступати з громадянством України. Мова про 31-річного дніпропетровця Артема Култишева і 20-річного севастопольця Тараса Медведенка.

Тренує так званий СКЧФ корінний киянин Олег Лещинський, котрий, втім, майже усю свою футбольну кар’єру провів саме в Севастополі. Помічниками наставника є Анатолій Скворцов та Олександр Сокоренко, футбольна біографія українського періоду яких теж пов’язана в основному з Автономією.

Вуйко

Значно цікавішою є персона наставника дублю СКЧФ. Ні, Сергій Шиманський не був відомим футболістом. У вищій лізі за команду рідного міста тернопільську «Ниву» він у 1998-2001 роках провів 14 матчів. Слабо готовий фізично і з костурбатою технікою, на фоні вищолігових суперників він виглядав відверто жалюгідно. З його потуг зупинити «гірника» Джуліуса Аґахову в матчі, який завершився перемогою «Шахтаря», реготав, викидаючи дошкульні й чутні адресатові репліки, сміявся весь невеличкий тернопільський стадіон.

«О, давай поміняємо Шиманського» - дусячись від сміху, розважалися відоміші у Файному місті в статусі кримінальних авторитетів керівники «Ниви» в першому таймі одного з матчів уже першої ліги. Забаганка «президента» після короткого дзвінка адміністраторові Едуарду Яблонському була виконана. Сергій невдоволено покидав поле, а ті, хто цю заміну ініціював, сидячи на центральній трибуні і спостерігаючи за реакцією, гучно реготали.

Шиманський виступав за «Ниву» майже десять років, а в 2005-му і 2010-му нетривалий час був її головним тренером. Яким чином цей вже тепер не пан, а товаріщ у часи анексії півострова опинився в Криму й відразу отримав громадянство держави-агресора, сказати складно. Ще в 2013-му він був тренером тернопільської СДЮШОР. Можливо, від мобілізації таким чином переховувався? Так чи інакше, зараз у Севастополі Шиманський на доброму рахунку, роздає інтерв’ю мовою, якої раніше від нього не чув ніхто.

В цьому контексті варто також згадати, що в першій половині 2015 року за СКЧФ грав уродженець Стрия Львівської області Сергій Сибіряков, котрого футбольна Україна запам’ятала найперше за шістьма дуже сильними сезонами у складі київської «Оболоні».

«ТСК-Таврія» (Сімферополь)

Найпомітнішою в складі команди особистістю є 31-річний Денис Голайдо (на фото). В команду рідного міста він повернувся із білоруського «Слуцька». Власне, у «Таврії» Денис собі свого часу зробив ім’я й у 2008 році отримував з рідного клубу запрошення в національну збірну України, за яку провів чотири матчі. Впродовж 2011-2014 року Голайдо виступав за донецький «Металург».

Воротарем новоутворення з назвою ТСК є чемпіон Європи-2009 серед юнаків у складі збірної України В’ячеслав Базилевич. Уродженець Сімферополя, в 13 років він перебрався в академію донецького «Шахтаря», де й отримав основні футбольні університети. Проте на дорослому рівні В’ячеслав закріпитися не зміг. Погравши три роки за дубль «Шахтаря», він не зумів вибороти місце у складі першолігової «Ниви» з Тернополя й ось тепер, у свої 25, повернувся в окупований Крим.

В обороні команди грає вихованець запорізького футболу, 33-річний Антон Монахов. Свого часу він подавав великі надії, був запрошений із «Кривбасу» в московський «Спартак». Але там себе не проявив і транзитом через «Торпедо-ЗіЛ» і «Уралан» з «Елісти» повернувся в Україну. В «Таврії» Антон опинився в 2009-му, з неї переходив у «Севастополь» й так з того часу вирішив з півострова не повертатися. Після анексії Криму теж отримав паспорт із двоголовою куркою на обгортці.

Одним із найкращих бомбардирів ТСК, команди, яка після першого кола є лідером чемпіонату Криму, є Євген Одинцов. Народився він у Євпаторії, а футбольну відомість отримав завдяки виступам за першоліговий черкаський «Дніпро», охтирський «Нафтовик» і алчевську «Сталь». Цікаво, що на сайті клубу Одинцов залишається одним із небагатьох, в кого навпроти графи «громадянство» вказано «Україна». Крім Євгена, так само українцем залишається Олександр Крещатик, котрий родом із Саків.

Наставником ТСК є херсонець Сергій Васильович Шевченко, котрий в Україні попрацював із рідним «Кристалом», охтирським «Нафтовиком», сімферопольськими «ДинамоІгросервісом», «Таврією» та «Севастополем». Серед помічників Сергія Васильовича – колись гравець основи «Таврії» Юрій Донюшкін. Також асистентом наставника донедавна був Сергій Беженар, чотириразовий чемпіон України у складі київського «Динамо». Однак нині його ім’я з клубного сайту клубу зникло.

Генеральним директором «Таврії» є вже згадуваний Олександр Гайдаш (на фото), українофоб, котрий свого часу був вмілим голеадором. Начальником команди є етнічний таджик, уродженець Душанбе Арсен Аваков, котрий виступаючи за запорізьке «Торпедо», був найкращим бомбардиром чемпіонату України-1994/1995.

Спортивним директором ТСК до серпня 2008-го був Олексій Осипов. Його українці запам’ятали як доволі майстерного півоборонця «Таврії» в другій половині першого десятиліття 2000-х. Втім, влітку цю посаду обійняв інший легедарний гравець сімферопольського клубу, герой першого чемпіонату України, автор золотого голу у ворота київського «Динамо» Сергій Якович Шевченко. Уродженець селища Калінінське в Киргизстані перейшов у «Таврію» в статусі гравця в 1986-му і провів за кримців сім сезонів, а завершив кар’єру як гравець харківського «Металіста».

«Бєркут» (Армянськ)

Команду з такою милою серцю кожного притомного українця назвою тренує Сергій Леженцев. Народився він у Сімферополі, але ім’я в футболі зробив на материковій Україні. Проявивши себе у складі кременчуцького «Кременя» і тернопільської «Ниви», в 1994-му цей, безперечно, талановитий оборонець перебрався до Києва і став у складі «Динамо» дворазовим чемпіоном України. Ще будучи гравцем «Ниви», Леженцев почав отримувати виклики в національну збірну, в складі якої провів сім матчів. Після двох неповних сезонів у складі «Динамо» Сергій виступав за «Чорноморець», «Ворсклу», «Таврію», «Металіст», «Кривбас» і «Севастополь».Після завершення гравецької кар’єри залишився жити на півострові.

Ліга чемпіонів-1994/1995. "Баварія" - "Динамо" - 1:0. Сергій Леженцев опікає Алана Суттера

Помічником Леженцева є перший чемпіон України у складі «Таврії» Юрій Гетиков. В принципі, з ним ситуація трохи простіша. Юрій народився в Білорусі, а майже всю кар’єру, крім дворічного періоду в складі сімферопольців і шепетівського «Темпу», провів у Росії.

«Бахчисарай»

Тренує команду уродженець Сімферополя Олексій Грачов (на фото). Він теж повиступав за «Таврію», севастопольську «Чайку», «Океан» з Керчі, у «Зірці-НІБАС» в першому для неї сезоні у вищій лізі, але легендою став у клубі «Нафтовик» з Охтирки. За нього Олексій провів 260 матчів і забив 65 голів. Помічником у Грачова в «Бахчисараї» є колишній воротар запорізького «Торпедо» та маріупольського «Металурга/Ільїчьовця» Андрій Тарахтій, котрий впродовж п’яти років (2007-2012) був тренером воротарів у «Ворсклі», а з 2012-го до весни 2015-го займався з голкіперами в «Ільїчьовці». Громадянство Тарахтія й досі начебто залишається українським. Також у тренерський штаб клубу входить Сергій Величко, багаторічний голкіпер «Таврії», котрий також пограв за «Закарпаття», «Нафтовик» і «Ворсклу».

Серед гравців «Бахчисараю» варто виділити нападника Матвія Бобаля. Син відомого у футбольному світі батька, теж Матвія Бобаля, він народився в Ужгороді. В 1999-му, в 15-річному віці талановитого юнака помітили скаути «Шахтаря» і забрали в школу донецького клубу. Проте там Матвій пробув недовго і невдовзі повернувся додому й почав виступати в складі в складі першолігового «Закарпаття». В 2004-му Бобаля запросили в сімферопольську «Таврію». З того часу він і залишається кримцем. Найперше Матвій запам’ятався в українському футболі тим, що забив за три першолігових сезони 56 голів у складі «ІгроСервісу». В цього хлопця був величезний талант, але розкрити його завадила любов до алкоголю Тому й виступає у своїх 31 в організованому окупантськими посіпаками чемпіонаті.

Інші

Серед представників решти чотирьох клубів можна виділити Олексія Бабиря. Принижуваний колись Віталієм Кварцяним не надто майстерний гравець нині осів у складі «Євпаторії». Помічником наставника в керчинському «Океані» є один з найкращих гравців «Таврії» періоду виступів команди в чемпіонатах України Сергій Єсін, котрий у 2006-му двічі зіграв у складі національної збірної України. Ялтинський «Рубін» очолює вихованець донецького «Шахтаря» Спартак Жигулін, котрий у чемпіонаті України виступав за запорізьке «Торпедо», «Миколаїв», донецький «Металург», «Черкаси», «Закарпаття» і нікопольський «Електрометалург».

Під керівництвом Жигуліна в «Рубіні» грає його 21-річний син Артур, а також 24-річний син першого чемпіона України у складі «Таврії» Андрія Опаріна Петро. 21-річний Матвій, син Олександра Гуйганова, котрий на початку 80-х років минулого сторіччя перебував у київському «Динамо», а потім виступав за «Таврію», севастопольську «Атлантику/Чайку» і запорізький «Металург», нині представляє вище згадуваний СКЧФ.

***

Влітку 2015-го глава комітету з етики та чесної гри віце-президент ФФУ Ігор Кочетов заявив, що жоден гравець, який виступав за так звану збірну так званої "ЛНР" не зможе грати в українських клубах. Ця гучна фраза пролунала після того, як з'явилася інформація про те, що в краматорському "Авангарді" має намір працевлаштуватися футболіст, якому вистачило розуму зіграти під егідою терористів.

Виходячи з цього, було б логічно, щоб караюча десниця українського футбольного правосуддя спрямувала свій гнів і не представників кримського ерзац-чемпіонату. Однак, як показує практика, учасникам псевдотурніру в окупованому Росією Криму особливо не варто хвилюватися - цілком імовірно, що, як і у випадку з "Справою арбітра Шоста-молодшого", буде дана команда "зрозуміти і пробачити", вірніше - "не помітити" .