Дніпро. Нетворчі муки

Припустити, що восени для "Дніпра" все могло скластися по-іншому, можна. Якби не підняв лайнсмен прапорця і не зірвав чистого виходу Селезньова сам-на-сам з голкіпером "Сент-Етьєнна" в домашньому матчі, якби не відмінив рефері Євгенового голу наприкінці першого тайму у виїзному протистоянні з французами. Звісно, тоді ситуація могла б змінитися кардинально. Настільки, що виступ дніпрян в осінньому відрізку провалом можна було б не називати.

Однак нічого в цьому світі не береться нізвідки. Восени 2014-го був незарахований гол "Карабаха" у ворота "Інтера", навесні 2015-го – рятівний м’яч того ж Селезньова у півфінальній зустрічі Ліги Європи проти "Наполі" з очевидного положення "поза грою". Вочевидь тепер борги долі доводиться повертати.

Втім, припущення припущеннями, а причини відвертого спаду в грі команди, яка ще недавно претендувала на чемпіонство і грала у фіналі Ліги Європи, з суб’єктивними факторами пов’язані лише дуже умовно. Біда в тім, що власник клубу, захопившись політичною боротьбою і відстоюванням бізнес-інтересів, увагу на команду звертає за залишковим принципом. Ні, гроші, нехай із затримками, Ігор Коломойський клубному персоналові, гравцям і тренерам виплачує.

Втім, для гармонійного функціонування команди європейського рівня ситуативних вкрапувань недостатньо. Гравці не мають певності у власному майбутньому, тренерський штаб не може вплинути на ситуацію, оскільки повного контакту з власником теж не має, а людей, котрі мали б виступати з’єднувальною ланкою між президентом і тренером таке тихе болото влаштовує вже давно. І Мирон Маркевич – далеко не перший заручник обставин і вочевидь ще не останній.

Трансферна діяльність

Зимовий антракт 2015-го повчальним для власника клубу не став взагалі. Як і в грудні 2014-го, невдовзі після фіналу Ліги Європи Ігор Коломойський і Мирон Маркевич зустрілися й нагодований черговою порцією обіцянок тренер пішов у відпустку. Втім, обіцяних трансферів не було й після того, як у іспанську "Севілью" перейшов Євген Коноплянка, у французький "Реймс" - Джаба Канкава, в італійську "Фіорентину" - Нікола Калініч, наставникові довелося вдаватися ледь не до шантажу. "Або підсилення, або відставка" - таким був лейтмотив публічних, але адресованих власникові звернень Маркевича.

Іншого виходу не було, бо команда після втрати трьох ключових виконавців залишалася на фоні тих завдань, які перед нею ставилися, неконкурентоздатною. До того ж деморалізуючим фактором на старті чемпіонату слугувала тривала заборгованість по виплаті заробітної платні та премії за фінал Ліги Європи. Врешті, домовившись із паном Коломойським про подальші умови співпраці фактично впродовж однієї ночі, Мирон Маркевич у короткому часовому проміжку, буквально перед самим завершенням трансферного вікна, отримав цілу групу новачків.

А що новачки ці були "котами у мішку" - питання інше. Із дебютантів тренер за тривалою співпрацею в "Металісті" добре знав лише можливості Едмара. Та й той залишався без клубу понад півроку й відповідно повністю задовольняти запитів не міг. Певним чином знав Маркевич й можливості бразильця Даніло і нігерійця Міхаеля Бабатунде, котрі теж виступали в українському чемпіонаті. Бразильський лівий оборонець Андерсон Піко, хорватський правий крайній Іван Томечак і костаріканський атакувальний хавбек Джон Хайро Руїс виявилися загадкою не лише для українських журналістів, а й для тренерського штабу.

Не адаптовані до вимог європейського футболу "м’які іграшки" - ось це, мабуть, і є найбільш ємка характеристика ефективності трансферної діяльності від самого Маркевича. Час показав, що реальну користь команді бодай у перспективі здатен принести лише Андерсон Піко. Однак з відчутним надлишком ваги і важким адаптаційним періодом бразилець спалахував лише епізодично, а більшість матчів провів на лаві запасних.

Томечак у тих матчах, у яких він виходив на поле, приносив користь у наступі, але через надмірну м’якість був неефективним в оборонних діях. Не дивно, що в ході чемпіонату Маркевич переводив Івана в півоборону. Втім, чи потрібен "Дніпру" такий гравець за умови, що в обоймі є Артем Федецький та Валерій Лучкевич?

Едмар грав доволі непогано до того часу, поки вистачало кондицій. Потім через функціональний спад надовго випав зі складу і повернувся в обойму лише наприкінці листопада. Даніло і Бабатунде навесні в "Дніпрі" вже не буде. Факт відмови від їхніх послуг характеризує якість придбань ліпше десятків слів. У принципі, в тій же когорті мав би бути й Руїс, однак його попри абсолютно провальну гру в списку відрахованих наразі немає.

Фізична готовність

Весняну частину сезону дніпряни пройшли урізаною кількістю виконавців, тому й не дивно, що ті гравці, на яких ліг основний тягар виступів у Лізі Європи-2014/2015, повноцінно відновитися не встигли. Окрім фізичної, накопичилася ще й моральна втома. Як наслідок, легкості у діях команди в цілому впродовж осені майже не було. Точніше, проявилася вона лише в одному матчі. В тому, про який детальніше згадаємо трохи нижче.

Власне, восени широкою обоймою гравців, здатних грати в основному складі, Маркевич теж похизуватися не міг, а отже окремі гравці наприкінці першої частини сезону виглядали відверто виснаженими. Особливо – нападник Євген Селезньов, конкурентів у якого в атаці банально не було.

Тактична гнучкість

Варіював тренерський штаб лише розстановками центральних півоборонців. При цьому на відміну від весни, яку команда завершила фактично з трьома опорними хавами (Канкавою, Федорчуком і Ротанем), восени проблема "хвилеріза" стала гострою настільки, що Маркевичу довелося переводити в опорну зону номінальних центрбеків – Дмитра Чигринського та Євгена Чеберячка. Канкава пішов, Федорчук травмувався, Едмара спіткав прогнозований спад – варіантів майже не залишалося.

При цьому, використовуючи Руслана Ротаня в статусі атакувального хавбека, Мирон Богданович частіше застосовував схему 1 – 4 – 1 – 4 – 1. Річ у тім, що виставляти Чеберячка та Чигринського в опорній зоні одночасно наставник не наважувався, а Руїс, Роман Безус і Даніло, граючи під нападником, потрібної гостроти не забезпечували.

З моменту, коли повернувся до основної обойми Роман Зозуля, Маркевич бодай на тайм отримував змогу діяти в два нападники. З перших хвилин розпочинати гру за схемою 1 – 4 – 4 – 2 тренер не міг, оскільки кондицій Зозулі вистачало максимум на тайм.

Результативні помилки гравців "Дніпра": Матос – 4, Дуґлас – 4, Папа Ґуйє – 3, Чеберячко – 2, Даніло – 2, Артем Федецький – 2, Д. Бойко – 1, В. Лучкевич – 1, В. Федорчук – 1, Томечак – 1, Едмар – 1, Чигринський – 1, Бабатунде – 1, Безус – 1

25 пропущених м’ячів у 25-ти проведених матчах – для команди, яка у минулому сезоні мала найнадійнішу в Лізі Європи оборону, то забагато. Часто помилялися центральні оборонці Дуґлас і Папа Ґуйє, непереконливо на лівому фланзі оборони діяв Матос. У виїзній зустрічі проти "Сент-Етьєнна" вина Лео була в усіх трьох пропущених м’ячах, а в зустрічі з "Лаціо" вирішальним виявився пізній вихід Матоса з оборони при створенні офсайдної пастки. Римляни завдяки цій помилці забили вдруге і перекреслили шанси дніпрян на єврокубкову весну остаточно.

Оптимальний склад

Недоторканими впродовж осені виглядали позиції семи виконавців. Денис Бойко поступався місцем у воротах Янові Лаштувці лише тричі. Стоппер Папа Ґуйє – лідер за кількістю проведених на полі хвилин. Зазвичай сенеґалець грав у дуеті з Дуґласом. Бразилець виглядав далеко не так надійно, як у минулому сезоні, але альтернативи йому одначе не було. Матоса Маркевич з приходом Андерсона Піко попервах повернув у півоборону, однак потім, коли Андерсон почав підсідати фізично, Лео знову змушений був повернутися на лівий край оборони. На протилежному краї наставник дніпрян вочевидь волів би бачити виконавця технічнішого, ніж Артем Федецький. Однак переконавшись, що Томечак слабо обороняється, Мирон Богданович знову повернувся до перевіреного варіанту з Артемом.

На старті сезону дует опорних хавів складали Джаба Канкава і Валерій Федорчук, потім, коли грузин з команди пішов – Федорчук і Едмар. Та наприкінці жовтня у кубковому матчі проти "Олімпіка" Валерій отримав страшну травму – розрив хрестоподібних зв’язок. Тоді й довелося тренерові шукати "хвилеріза" в особі Чеберячка чи Чигринського, змінювати тактичну схему.

Капітан Руслан Ротань теж про гру в опорній зоні забувати не міг, хоча частіше грав усе ж як атакувальний хавбек. Джон Хайро Руїс виявився мильною бульбашкою ледь не відразу, Даніло – трохи пізніше, а Роман Безус, вдало розпочавши сезон (два м’ячі головою "Говерлі" і "Чорноморцю", результативний пас на Матеуса у зустрічі з "Шахтарем"), потім теж здувся і став однією з основних мішеней Маркевича з точки зору критики.

Проблема заміни для Коноплянки була гострою впродовж усієї осені. Звісно, там міг заграти Матеус, але в такому разі команді бракувало правого вінґера. Замість Євгена в основі виходили Руїс, Даніло, але найчастіше – Бруно Ґама. Навесні на позиції правого вінґера цілком може закріпитися Лучкевич. Для 19-річного Валерія осінь минула під знаком спаду з огляду на те, що він, виснажившись під час попереднього єврокубкового сезону на рівні з досвідченішими партнерами за командою, не пішов у відпустку, а виступав у складі юнацької збірної України на чемпіонаті світу.

Найкращий гравець осінньої частини – Євген Селезньов

Альтернативи Євгенові Маркевич за умови втрати Калініча і перебування в лазареті Зозулі банально не мав. До честі Селезньова, продовжуюючи боротися з клубом за умови нового контракту і не маючи гарантій стабільного майбутнього, він виходив, боровся і забивав. Навіть після тих матчів, які були провальними для команди в цілому (приміром, у Сент-Етьєнні), Маркевич хвалив одного футболіста – Селезньова.

Восени Євген остаточно добив "Шахтар", своїм дублем допоміг команді здолати у бездарно проведеному нею матчі "Карпати", вирвав на четвертій компенсованій хвилині нічию в зустрічі Ліги Європи з "Лаціо" і приніс виїзну звитягу над "Русенборґом". У поєдинку проти дніпродзерджинської "Сталі" Селезньов зробив перший у кар’єрі "покер". Крім того, Євгенів гол допоміг збірній України здолати 2:0 словенців у першому матчі раунду плей-оф відбору до чемпіонату Європи-2016. За словами Маркевича, Селезньов з непростим навантаженням впорався і забивав доти, доки у нього були сили. А то – 15 голів і три результативних передачі у 27-ми матчах.

Розчарування осінньої частини – Джон Хайро Руїс

21-річний костаріканець переходив до "Дніпра" з бельгійського "Остенде" ледь не на правах зірки. Кандидат у збірну своєї країни, він мав стати у новому клубі не то плеймейкером, не то достойною заміною Коноплянці. Ось лишень на запитання про те, чи знає Джон, хто грав на позиції лівого вінґера до нього, Руїс відповісти не зумів і це мало стати першим тривожним дзвіночком у контексті футбольного інтелекту новачка.

Втім, контракт на три роки підписаний, костаріканець своєї радості не приховував, гучно заявляючи, що, не виключено, проведе у "Дніпрі" всю футбольну кар’єру. Може, й так. Але чи виграє від цього сама команда? Восени Руїс виходив на поле лише дев’ять разів, при цьому в стартовому складі з’являвся лише у п’яти матчах. Нічим видатним у тих поєдинках Джон не запам’ятався. Ні як "новий Коноплянка", ні як гравець, здатний взяти на себе диспетчерські функції.

Найкращий матч осінньої частини

П’ятий тур. "Шахтар" - "Дніпро" - 0:2

Саме напередодні цього матчу Маркевич порозмовляв з Коломойським, гравці отримали частину заробленого, а тренер – нові обіцянки. Морально новини команду збадьорили настільки, що через якийсь тиждень після програного на рідному полі вчисту матчу "Динамо" дніпрян у зустрічі з віце-чемпіоном було не впізнати. В приємному сенсі. Як відомо, цей матч після порції чергових істерик на адресу львів’ян від Мірчі Луческу відбувався в Одесі, при незаповненому навіть навпіл стадіоні й добре чутних скандуваннях "Чорноморець".

Саме напередодні цього матчу перейшов у "Реймс" Канкава, котрого Маркевич замінив у основі, випустивши на позиції "під нападником" Даніло. Натомість в опорній зоні тоді грали Ротань і Федорчук. Власне, то був найкращий для Даніло у складі "Дніпра" матч. У першому таймі він міг забити двічі, але удар зльоту заблокував Ярослав Ракицький, а постріл після виходу віч на віч парирував Андрій П’ятов.

Якщо у першому таймі "синьо-біло-блакитні" просто домінували, то в другій половині їхня перевага стала тотальною. Номінальні гості прошивали оборонні редути донеччан стрімкими контрвипадами й могли забити значно більше, ніж два м’ячі. Ще дві нагоди втратив той же Даніло, дивом не забив, вийшовши з П’ятовим на побачення після геніального розрізного пасу Селезньова, Матеус.

Врешті, очікуване з огляду на розвиток подій сталося на 84-й хвилині. Безус ідеальною передачею на хід з власної половини кинув у прорив того ж Матеуса і на цей раз бразилець, прибравши під себе Івана Ордця, пробив точно в кут – 0:1. Другий же гол на четвертій компенсованій хвилині, вже після того, як Федецький спровокував на вилучення В’ячеслава Шевчука, забив Селезньов. Матос, перехопивши м’яч у межах власного карного майданчика, протягнув кулю через все поле і віддав на Євгена вправо. Нападник пробив у дальній від себе кут без шансів для П’ятова – 0:2.

Завдання на зиму і перспективи

Традиційна "зустріч обіцянок" між президентом і тренером вже відбулася. З огляду на те, що Маркевич залишається, словам він знову повірив. Ось тільки на календарі початок січня, невдовзі команда має повернутися з відпустки, а жодних трансферних новин, котрі б вселяли віру в те, що дніпряни здатні відіграти шестиочкове відставання від "Зорі" і стати третіми, немає.

Більше того, наразі виглядає, що команда може суттєво ослабнути. З якогось дива клуб не продовжив співпраці з одним із ключових гравців зразка 2015 року Валерієм Федорчуком. З дня на день партнером Коноплянки за "Севільєю" має стати воротар Денис Бойко. Майже напевне не буде в "Дніпрі" й Дуґласа, котрий наразі зайнятий пошуками оптимального для переходу варіанту. Немає певності й стосовно Селезньова. На цьому фоні відмова від послуг Даніло і Бабатунде виглядає звісткою пересічною, не вартою уваги.

З потенційних новачків наразі згадуються два прізвища. Повернений з оренди і поїде на перші збори нападник Євген Бохашвілі. Також Маркевич перегляне 25-річного вихованця запорізького футболу, центрального оборонця Андрія Нестерова, останнім клубом якого була молдовська "Зоря" з Бельців. Чутки про появу в команді на правах оренди воротаря Максима Коваля, а також переходу з луганської "Зорі" стоппера Андрія Пилявського підтвердження наразі не знаходять.

Виглядає, що навесні Маркевичу справді доведеться зосереджуватися на залученні до основного складу юних вихованців клубної академії. Їх на перший збір до Туреччини поїде з основою відразу шестеро – Денис Баланюк, Єгор Назарина, Максим Луньов, Юрій Вакулко, Артем Довбик і Євген Чеберко.

Думка легенди клубу

Микола Федоренко, нападник (1982-1985) і тренер (1995-1996) і наставник "Дніпра" (1999-2001):

- Восени дніпряни виступили невдало і причина цієї невдачі, з моєї точки зору, прихована в тому, що на якійсь ланці розірвався ланцюжок "президент – генеральний директор – тренер – футболісти". Коли між структурами немає злагодженої взаємодії, починаються труднощі. З одного боку, футболістів ці нюанси турбувати не повинні. Їхня справа – грати. Зарплату, нехай із затримками, вони отримують. Проте коли внутрішній клімат у колективі порушений, мимоволі починаються проблеми із самовіддачею.

Безперечно, нинішні ігрові труднощі частково пов’язані й із наслідками весняного виходу до фіналу Ліги Європи. Якби дніпряни тоді "Севілью" перемогли, зараз було б трохи легше. Моральний підйом би допоміг. Однак після поразки настало певне спустошення, котре наклалося на фізичне виснаження і труднощі у самому клубі. А грає у "Дніпрі" обмежена кількість людей. Великого простору для кадрового маневру Маркевич не має. Та ще й пішов Коноплянка і його відсутність позначилася на грі команди й результаті відразу.

Також не вистачає у середині поля зв’язки Федорчук – Канкава. Такі, начебто й непомітні гравці, безцінні для будь-якої, навіть найсильнішої команди. Вони не забивають багато голів, не організовують атак, але виконують величезний об’єм чорнової роботи. Без Валерія і Джаби ці функції змушений виконувати Ротань. Відповідно не треба дивуватися, що Руслан нині не такий помітний в атаці.

Крім того, важко самотужки витримати весь тягар роботи в нападі Селезньову. З Калінічем і Зозулею, котрий восени повноцінно відновитися після травми не встиг, Євгенові було трохи легше. Звісно, Селезньов – молодець. То мій вихованець, попри велике фізичне навантаження, він відпрацьовує на кожному клаптику поля, повертається в оборону. Втім, наскільки мені відомо, Євгена відволікають фінансові труднощі сімейного характеру. Якби усунути всі ці негативні складові, думаю, Селезньов міг би забивати ще більше.

Взагалі, Маркевич - тренер надто досвідчений, щоб розкидатися словами намарно. Повірте, публічне обговорення Мироном Богдановичем стану справ у клубі – то не емоції й не гарячкуватість. Такі люди знають, що роблять. Вочевидь таким чином Маркевич намагається розрухати пасивні клубні структури, звернути на проблеми команди увагу президента. Те саме стосується й висловлювань про м’які іграшки. Жорстко, але вочевидь тренер вважає, що іншим чином збадьорити новачків складно. Мирон Богданович намагається зачепити самолюбство підопічних.

Підсумовуючи, хотів би висловити сподівання, що ситуація в "Дніпрі" стабілізується. Підстави для оптимізму ґрунтуються на тому, що Маркевич нещодавно зустрічався з Коломойським і вочевидь до чогось домовився. Звичайно, власник клубу зараз має проблеми з футболом не пов’язані і на функціонуванні клубу це теж позначається. Однак не думаю, що ситуація складна аж настільки, щоб її не можна було виправити.

На мій погляд, "Дніпро" здатне відіграти шість очків відставання від "Зорі". Відразу обмовлюся, що видовищна, розкішна гра луганців під керівництвом Юрія Вернидуба мені імпонує надзвичайно. Але турнірний шлях команди мають пройти немаленький. Достатньо "Дніпру" одну гру виграти, а луганцям оступитися, як відстань скоротиться до однієї перемоги. А в таких умовах може бути що завгодно.